Рішення № 33307904, 02.09.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "02" вересня 2013 р. Справа № 906/1153/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Прокопчук Ю.В., довіреність від 30.08.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Березнівське птахопідприємство" (с.Кургани, Березнівський район, Рівненська область)

до Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 140702,46грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог).

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 135293,80грн. заборгованості. Вимога позивача ґрунтується на неоплаті відповідачем поставленого товару на підставі укладеного між сторонами договору №71 від 16.01.2013р.

02.09.2013р. від позивача на адресу господарського суду надійшла заява від 30.08.2013р., у якій позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача крім суми основного боргу пеню та 3% річних, загалом 140702,46грн., з яких: 135293,80грн. основної заборгованості, 965,32грн. 3% річних та 4443,34грн. пені (т.3, а.с.45-48).

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на збільшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 140702,46грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, т.3, а.с.38).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2012 року між ПАТ "Березнівське птахопідприємство" (Постачальник, позивач) та ВАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат", яке переіменоване на ПАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (Покупець, відповідач), укладено Договір поставки товару №71 (т.1, а.с.17-18), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товаротранспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки

Умовами договору сторони передбачили, що датою постачання вважається дата підписання накладної обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника (п.3.3 договору).

На виконання умов договору №71 від 16.01.2012р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9123380,90грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 18.01.2012р. по 13.06.2013р. (т.1, а.с.28-257).

Відповідач за поставлений товар провів розрахунок частково на загальну суму 8988087,10грн. (т.2, а.с.1-231, т.3, а.с.1-36). Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 135293,80грн. (9123380,90грн. - 8988087,10грн.).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, п.2.3 договору встановлено, що покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар на підставі договору від 16.01.2012р. в повному обсязі не провів. Наявність заборгованості в сумі 137293,80грн. (станом на 17.07.2013р.) не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін (т.1, а.с.16), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 135293,80грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.6.3 договору від 16.01.2012р. за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 4443,34грн. (т.3, а.с.48).

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 6.3 договору сторони встановили, що за прострочення оплати товару, за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Однак, господарський суд вважає, що пеня у розмірі 4443,34грн. не доведена обґрунтованим розрахунком виходячи з наступного.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Cудом встановлено, що здійснюючи нарахування пені позивач у розрахунку (т.3, а.с. 48) вказав, що станом на 08.06.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 190872,40грн. При цьому з розрахунку не вбачається, по яким саме видатковим накладним та в який період виникла заборгованість в сумі 190872,40грн.

Здійснити розрахунок замість позивача, суд не вбачає можливим, оскільки розмір заборгованості відповідача щомісячно змінювався, а суд не вправі самостійно визначати період, за який стягується пеня; представник позивача в судовому засіданні відмовився здійснити перерахунок пені з урахуванням вимог п.6 ст.232 ГК України.

За вказаних обставин, вимоги в частині стягнення 4443,34грн. пені задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 965,32грн. 3% річних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних (т.3, а.с.47), суд вважає його обґрунтованим, оскільки 3% річних у розмірі 965,32грн. нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 136259,12грн., з яких: 135293,80грн. основного боргу та 965,32грн. 3% річних.

В частині стягнення 4443,34грн. пені господарський суд відмовляє в позові.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (м.Новоград-Волинський, вул.Борисова, 4, код 0443424)

на користь Приватного акціонерного товариства "Березнівське птахопідприємство" (34663, Рівненська обл., Березнівський район, с.Кургани, вул.Шляхова, 6, код 02780479)

- 135293,80грн. - основного боргу;

- 965,32грн. - 3% річних;

- 2725,18грн. - судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 4443,34грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - позивачу (разом з наказом);

3 - відповідачу (рек.з повід.)