Рішення № 33307817, 27.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11591/13 27.08.13

За позовом фізичної особи - підприємця Іваненка Євгенія Петровича

до 1) Київської міської ради

2) Головного управління юстиції у м. Києві

про розірвання договору оренди земельної ділянки та вчинення певних дій

Суддя Удалова О.Г.

за участю представників учасників процесу:

від позивача Попович М.В. (за довіреністю)

від відповідачів не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом фізична особа - підприємець Іваненко Євгеній Петрович до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки в м. Києві по вул. Пухівській, 1-А, розміром 9448 кв. м., кадастровий № 8000000000:62:076:0003, укладеного 23.02.2010 р. між позивачем та Київською міською радою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис 23.02.2010 р. за № 62-6-00549 у книзі записів державної реєстрації договорів; зобов'язання Головного управління юстиції у м. Києві зареєструвати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасування права позивача на оренду спірної земельної ділянки, про що повідомити зацікавлені державні органи.

Позовні вимоги мотивовані зміною власника нерухомого майна, яке знаходиться на орендованій за спірним договором земельній ділянці, та її невикористання позивачем.

Ухвалою суду від 19.06.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/11591/13 .

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати спірний договір припиненим шляхом розірвання з 30.03.2012 р., зобов'язати відповідача прийняти по акту приймання-передачі земельну ділянку, зобов'язати Головне управління юстиції у м. Києві зареєструвати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасування права позивача на оренду спірної земельної ділянки, про що повідомити зацікавлені державні органи.

Ухвалою суду від 16.07.2013 р. до участі у справі як іншого відповідача було залучено Головне управління юстиції у м. Києві.

У судове засідання 01.08.2013 р. представники сторін не з'явились.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 27.08.2013 р..

У судовому засіданні представником позивача було підтримано позовні вимоги.

Представники відповідачів відзиви на позов не надали, у судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24.05.2007 р. Київською міською радою прийнято рішення № 647/1308 про передачу в оренду фізичній особі - підприємцю (далі - ФОП) Іваненку Євгенію Петровичу земельної ділянки в м. Києві по вул. Пуховській, 1-А, розміром 9 448 кв. м, кадастровий № 8000000000:62:076:0003, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування виробничої бази, терміном на 10 років.

23.02.2010 р. між Київською міською радою (орендодавцем) та фізичною особою - підприємцем Іваненком Євгенієм Петровичем (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, який Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів 23.02.2010 р. за № 62-6-00549 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору об'єктом оренди є земельна ділянка по вул. Пуховській, 1-А, в Деснянському районі м. Києва, розміром 9 448 кв. м, кадастровий № 8000000000:62:076:0003, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування виробничої бази.

Договір укладено на 10 років (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору передача земельної ділянки здійснюється в день його державної реєстрації.

Пунктом 8.4 Договору передбачено що у випадку, якщо орендар має намір припинити право користування земельною ділянкою (її частиною), цей Договір розривається за згодою сторін або до цього Договору вносяться відповідні зміни з моменту укладання договору оренди земельної ділянки з новим власником об'єктів, які були відчужені.

Відповідно до 11.4 Договір припиняється шляхом розірвання, зокрема, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.

30.03.2012 р. між ФОП Іваненком Є.П. (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус Груп» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Колесник О.О., відповідно до якого було відчужено на користь ТОВ «Крокус Груп» будівлю-майстерню з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2 (Літ. Б), розташовану по вул. Пуховській, 1-А, в Деснянському районі м. Києва.

25.05.2012 р. з метою припинення за ФОП Іваненком Є.П. права користування земельною ділянкою ним було направлено до Київської міської ради клопотання про припинення Договору оренди та повідомленням про те, що згідно з п. 1.3. «Договору купівлі продажу нежитлової будівлі» від 30.03.2012 р. покупець зобов'язується протягом одного місяця з моменту переходу права власності на нерухоме майно подати Київської міської ради документи на переоформлення Договору оренди ділянки, а також сплачувати відповідну орендну плату.

22.06.2012 р. Київська міська рада в особі Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 03-86/17261 повідомила позивача про необхідність оформлення новим власником нерухомого майна документації на право користування.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить припинити договір оренди шляхом розірвання, зобов'язати відповідача-1 прийняти по акту приймання-передачі земельну ділянку, зобов'язати відповідача-2 зареєструвати скасування права позивача на оренду спірної земельної ділянки, про що повідомити зацікавлені державні органи та посилається на те, що він не є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, а тому не користується нею. Звернення до відповідача-1 з клопотанням про припинення договору за згодою сторін залишено без належної відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Київської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі», (в редакції, чинній на момент відчуження позивачем належного йому нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 30.03.2012 р.) договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент відчуження позивачем належного йому нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 30.03.2012 р. та на момент звернення позивача до відповідача-1 з заявою та клопотанням про розірвання договору оренди), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п. е)).

Згідно ч. 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 2 статті 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Абзацом 5 п. 2.19 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у що виникають із земельних відносин» визначено, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача в порядку статті 188 Господарського кодексу України з письмовою заявою від 25.05.2012 р. про припинення шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.02.2010 р., посилаючись на те, що право власності позивача на нерухоме майно, для обслуговування якої і було укладено наведений договір оренди - припинилось, внаслідок продажу нежитлових будівель по договору купівлі-продажу від 30.03.2012 р..

Всупереч ст. 31 Закону України «Про оренду землі» орендодавцем не було вчинено дій по припиненню спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.02.2010 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки згідно з договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Колесник О.О. 30.03.2012 р., позивачем було продано об'єкт нерухомості: будівля-майстерня з виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом бази БМУ-2 (Літ. Б), який розташовано на земельній ділянці за адресою: м. Київ по вул. Пухівській, 1-А, розміром 9 448 кв. м., кадастровий № 8000000000:62:076:0003, право власності позивача на вказану будівлю припинилось, а отже, припинилось і право позивача користування наведеною вище земельною ділянкою, на якій зазначене нерухоме майно розташоване.

Отже, згідно зі ст.ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі» Договір оренди земельної ділянки, укладений 23.02.2010 р., також має бути припинений в силу наведених норм закону шляхом його розірвання на майбутнє, оскільки вимогами вищенаведених Закону та Земельного кодексу України не передбачено розірвання договору з моменту його укладення або з моменту відчуження нерухомого майна, що розташовано на орендованій земельній ділянці.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 06.06.2011 р. в справі 11/227, в якій зокрема Верховний Суд України вказав на те, що виходячи з вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу права власності або права користування. У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача-1 прийняти по акту приймання-передачі земельну ділянку.

Підставою для прийняття земельної ділянки за актом приймання-передачі позивач зазначив те, що він направляв на адресу відповідача-1 лист про припинення Договору з актом приймання-передачі, який останній не підписав.

Позивачем надано суду лист від 28.05.2012 р., направлений на адресу відповідача, у якому викладено прохання прийняти спірну земельну ділянку з користування, у зв'язку з відчуженням нерухомого майна, що знаходиться на останній.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач на виклик суду не з'явився, жодних заперечень та доказів надання відповіді позивачу у встановлені законом терміни не надав.

Враховуючи викладене, вимога про зобов'язання відповідача прийняти спірну земельну ділянку є обґрунтованою.

Також позивач просить суд зобов'язати Головне управління юстиції у м. Києві зареєструвати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасування права позивача на оренду спірної земельної ділянки, про що повідомити зацікавлені державні органи.

В силу статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вимога, з якою позивач звертається до суду, повинна кореспондуватися з наведеними підставами звернення до суду, носити характер захисту порушених прав.

На момент звернення до суду з позовом у позивача були відсутні документи, за наявності яких Головне управління юстиції у м. Києві може зареєструвати у державному реєстрі речових прав скасування права позивача на оренду спірної земельної ділянки.

Вимога зобов'язати відповідача-2 зареєструвати у державному реєстрі речових прав скасування права позивача на оренду спірної земельної ділянки спрямована на майбутнє, а тому не носить характеру захисту порушеного права, що є необхідною умовою для можливості захисту останніх в судовому порядку.

З урахуванням викладених обставин відсутні підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги.

Відхиляючи вказану позовну вимогу, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення судів, що набрали законної сили, є однією з підстав державної реєстрації прав. У зв'язку з цим, скасування права позивача підлягає державній реєстрації уповноваженими органами на підставі цього судового рішення, після набрання ним законної сили, в порядку, визначеному законодавством.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.02.2010 р., шляхом його розірвання та зобов'язання відповідача прийняти у позивача спірну земельну ділянку.

Вимоги про зобов'язання відповідача-1 підписати акт приймання-передачі та зобов'язання відповідача-2 зареєструвати скасування права задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд враховує приписи п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», яким визначено, що судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони. Якщо розбіжності між сторонами вирішено частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, то витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін (зокрема, у залежності від кількості пунктів спірного договору, прийнятих судом у редакції позивача і відповідача). Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Таким чином, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки, укладений 23.02.2010 р. між Київською міською радою та фізичною особою - підприємцем Іваненком Євгеном Петровичем, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 62-6-00549, з моменту набрання рішенням суду законної сили.

3. Зобов'язати Київську міську раду (01044 м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) прийняти у фізичної особи - підприємця Іваненка Євгенія Петровича (04210, м. Київ, вул. Г. Сталінграду, 24-А, кв. 238, код 38095979) земельну ділянку розміром 9 448 кв. м, кадастровий № 8000000000:62:076:0003, розташовану в м. Києві по вул. Пуховській, 1-А.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044 м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь фізичної особи - підприємця Іваненка Євгенія Петровича (04210, м. Київ, вул. Г. Сталінграду, 24-А, кв. 238, код 38095979) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця Іваненка Євгенія Петровича (04210, м. Київ, вул. Г. Сталінграду, 24-А, кв. 238, код 38095979) в дохід Державного бюджету України 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. недоплаченого судового збору.

6. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 05.09.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова