Рішення № 33305519, 05.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9256/13 Справа № 419/8617/12 Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В.В. Доповідач - Дерев'янко О.Г. Категорія 41

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Дерев'янка О.Г.,

суддів: Черненкової Л.А., Петешенкової М.Ю.

при секретарі: Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3

на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Державна міграційна служба Красногвардійського РВ ДМУ УМВД України в Дніпропетровської області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача, та просила усунути їй перешкоди в користуванні житловим приміщенням ОСОБА_3 домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації, в обґрунтування якого зазначила, що на підставі правовстановлюючих документів їй на праві власності належить житловий будинок.

Позивачка зазначала, що її син ОСОБА_3 зареєстрований в будинку , проте за вказаною адресою не проживає 2009 року , тому згідно уточнених вимог просила задовольнити позов.(а.с.2-5,160)

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 - задоволено. Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_3.

Додатковим рішенням Красногвардійського суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2013 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 107,30 грн..

В апеляцiйнiй скарзi ОСОБА_2 - представник ОСОБА_3 вказує про те, що рішення є незаконним, тому ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким позивачці в задоволенні її позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матерiального та процесуального права.

Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає задоволенню а рішення суду скасуванню з наступних пiдстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не проживає в будинку з 2009 року, тому є підстави для задоволення позову щодо усунення позивачці перешкод у користуванні домоволодінням шляхом зняття відповідача з реєстрації.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна.

З матеріалів справи вбачається наступне.

На підставі свідоцтва про право особистої власності від 24.02.1989 року ОСОБА_4 належить жилий будинок АДРЕСА_1. (а.с.9)

Згідно домової книжки на будинок, ОСОБА_3, за зазначеною адресою зареєстрований з грудня 1992 року. (а.с.17-18) Довідкою голови квартального комітету підтверджується те, що у вказаному будинку відповідач зареєстрований але не проживає з 2009 року.(а.с.21)

Позивачка як на матеріально-правову підставу свого позову посилалася на ст. 391 ЦК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позов про усунення перешкод у здійсненні права власності є негаторним.

Відповідно до діючого законодавства не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення нею цих правомочностей. При цьому необхідно встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Відповідно до вимог ст.. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належать користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зі згоди власника житла - матері, прописаний постійно у спірному будинку з 1992 року, тобто відповідач вселився до спірного будинку в установленому законом порядку і набув прав і обов'язків, передбачених статтею 156 ЖК України.

Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені статтею 157 ЖК України та частиною першою статті 116 ЖК України.

Виселення згідно із частиною першою статті 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Вирішуючи спір на підставі ст.. 391 ЦК України, судом не враховано, що будинок є житлом, а позбавлення житла можливе на підставі вимог закону, який регулює житлові правовідносини.

За змістом, рішення суду повинно бути мотивовано із зазначенням встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.

У рішенні суду необхідно наводити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, чи були порушені, не визначені або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, із зазначенням норм закону, на підставі яких вирішено справу, з аргументацією своїх висновків щодо прийняття рішення.

Судом першої інстанції не наведено підстав порушення відповідачем норм Житлового кодексу України, не зазначено в рішенні також про те яким чином відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні будинком.(а.с.88-90)

Отже, судом не з'ясовано, які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не повно з'ясовано обставини справи, не надано їм оцінки. Поза увагою суду першої інстанції залишились посилання відповідача зазначені у запереченні, а саме щодо здійснення позивачкою перешкод. І ці данні є не спростованими.

Колегія суддів вважає, що позивачка, відповідно до ст. 10 ЦПК України, не довела за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені нею обставини, а саме те, що відповідач перешкоджає їй користуватися будинком.

Крім того, зняття особи з реєстраційного обліку проводиться компетентним (уповноваженим державою ) органом СГІРФО, зокрема на підставі рішення суду про виселення особи з житлового приміщення або визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. У разі відмови компетентного органу здійснити зняття з реєстрації особи на підставі рішення суду такі дії оскаржуються в порядку, встановленим КАС України.

Таким чином, вимоги про зняття осіб з реєстраційного обліку не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, оскільки рішення суду про виселення особи з займаного приміщення або визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, є самостійною підставою для зняття особи з реєстрації.

Суд не врахував, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім'ї власника будинку залежить, зокрема, від вирішення питання про втрату ними права користування жилим приміщенням, яке регулюється нормами житлового і цивільного кодексів (ст. ст. 71, 72, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України), яке судом не вирішувалося.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним, рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про усунення їй перешкод в користуванні майном шляхом зняття з реєстраційного обліку у спірному будинку ОСОБА_3 - відмовити.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 червня 2013 року та додаткове рішення Красногвардійського суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2013 року - скасувати.

Постановити нове рішення, яким ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_3, третя особа Державна міграційна служба Красногвардійського РВ ДМУ УМВД України в Дніпропетровської області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та зняття з реєстрації - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: