Рішення № 33305208, 21.08.2013, Приморський районний суд м. Одеси

21.08.2013

Справа № 522/627/13-ц

Провадження № 2/522/5986/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі Шеян І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, посилаючись на те, що 20 липня 2009 року між ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» та відповідачкою був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № КП 003/2009, а саме легкового автомобіля марки «Dacia Logan» 2005 року випуску, загальною вартістю у розмірі 12 960, 00 грн.

Також позивач зазначає, що ним належним чином були виконані умови вищевказаного договору і 24 липня 2009 року легковий автомобіль був переданий ОСОБА_1 В свою чергу відповідачка згідно умов договору оплатила лише передоплату у розмірі 30 % вартості товару у сумі 3 888, 00 грн. Однак залишкову оплату товару відповідачка не здійснила, внаслідок чого ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» звернулось до суду з позовом про розірвання вищевказаного договору. Згодом рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 листопада 2010 року договір купівлі-продажу транспортного засобу № КП 003/2009 був розірваний, а право власності на легковий автомобіль марки «Dacia Logan» 2005 року випуску визнано за товариством.

29 квітня 2011 року ОСОБА_1 передала автомобіль представнику ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна». Тому позивач вказує, що з 24 липня 2009 року по 29 квітня 2011 рік автомобіль знаходився у незаконному володінні та перебуванні відповідачки, що спричинило позивачу відповідні збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 96 750, 00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила суд задовольнити позов, не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідачка ОСОБА_1 була сповіщена про розгляд справи шляхом подання оголошення в газеті в порядку ст. 74 ЦПК України, а тому вважається сповіщеною належним чином. Заяву про розгляд справи за її відсутності не зверталась та про причини неявки суд не повідомляла.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто, враховуючи неявку відповідачки за даною цивільною справою, а також відповідної заяви зі сторони представника позивача з цього приводу, суд вважає можливим розглядати справу в заочному порядку.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 липня 2009 року між ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № КП 003/2009, а саме легкового автомобіля марки «Dacia Logan» 2005 року випуску.

Відповідно до п. 1.1.1. Договору сторони визначили вартість транспортного засобу у розмірі 12 960, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

24 липня 2009 року на виконання умов Договору між позивачем та відповідачкою було складено Акт приймання-передачі (а. с. 7), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв транспортний засіб, а саме: легковий автомобіль марки «Dacia Logan» 2005 року випуску, номер шасі UU1LSDAGH34405891. Таким чином, позивач виконав умови договору належним чином.

На виконання взятих на себе обов'язків ОСОБА_1 відповідно до п. 5.1.1. Договору 29 липня 2009 року здійснила передоплату в розмірі 30 % вартості товару, що разом з ПДВ склало 3 888, 00 грн.

Проте, відповідачка, всупереч н. 5.1.2. та п. 5.1.3. Договору, не здійснила залишкову оплату товару є розмірі 9 072, 00 грн.

Оскільки ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» є суб'єктом господарювання, він здійснює господарську діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Таким чином, укладаючи з відповідачкою Договір купівлі-продажу транспортного засобу № КП 003/2009 позивач розраховував на певні економічні вигоди, оскільки кошти, які планувалося отримати від продажу автомобіля марки «Dacia Logan», мали піти на розвиток підприємницької діяльності Товариства, та, як наслідок, на збільшення прибутку від діяльності Товариства.

Проте, невиконання ОСОБА_1 умов Договору призвело до того, що Позивач не отримав того прибутку, на який він міг розраховувати у разі належного виконання нею своїх зобов'язань.

Також встановлено, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 листопада 2010 року (а. с. 8) Договір купівлі-продажу транспортного засобу № КП 003/2009 було розірвано, а право власності на легковий автомобіль «Dacia Logan» 2005 року випуску, номер шасі UU1LSDAGH34405891 було визнано за ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна».

Ухвалою апеляційного суду Оденської області від 01 лютого 2011 року (а. с. 11) апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без розгляду, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 листопада 2010 року - без змін.

Тому, всі вище перелічені обставини були встановлені рішенням від 09 листопада 2010 року, тобто відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребують повторного доказування.

Легковий автомобіль марки «Dacia Logan», 2005 року випуску, був переданий представнику ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» 29 квітня 2011 року, що підтверджується Актом державного виконавця від 29 квітня 2011 року (а. с. 13) та Актом приймання-передачі майна, складеного між позивачем і ОСОБА_1 29 квітня 2011 року (а. с. 14).

Таким чином, з 24 липня 2009 року по 29 квітня 2011 рік вищевказаний легковий автомобіль фактично перебував у володінні та користуванні відповідачки без законних на те підстав, оскільки оплата повної вартості легкового автомобіля з її боку не проводилася, плата за користування автомобілем на рахунок позивача не перераховувалася, що також знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Тобто, відповідно до закону позивач має право використовувати своє майно для збільшення прибутку від здійснюваної ним підприємницької діяльності.

У судовому засіданні також доведено, що позивач, укладаючи Договір з ОСОБА_1, планував отримати повну вартість автомобіля та використати ці гроші на розвиток підприємницької діяльності Товариства. У випадку не укладання такого Договору, позивач мав намір отримувати вигоду від володіння автомобілем іншим чином, а саме: здавати даний транспортний засіб в оренду, що підтверджується наказом від 15 січня 2009 року (а. с. 15).

Однак невиконання Відповідачем своїх обов'язків за Договором призвело до того, що права позивача щодо його майна були порушені, оскільки він був позбавлений можливості отримувати прибуток від своєї власності.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

В ст. 1214 ЦК України зазначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла б одержати від нього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла б дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Отже, не виконуючи своє зобов'язання за Договором купівлі-продажу транспортного засобу № КП 003/2009 ОСОБА_1 зберігала, володіла та користувалася автомобілем без достатньої правової підстави.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. За змістом п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до наказу №А-001 від 15 січня 2009 року щоденна оренда легкового автомобіля «Dacia Logan» 2005 року випуску, номер шасі UU1LSDAGH34405891. складає 150, 00 грн.

Виходячи з наведеного, збитки (упущену вигоду) внаслідок невиконання відповідачкою договірних зобов'язань позивач оцінив в розмірі 96 750, 00 грн., відшкодування яких підлягає задоволенню.

Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачем договорів позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору у розмірі 967, 50 грн., які відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин цивільної справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 319, 320, 525, 526, 530, 623, 1212, 1214 ЦК України , ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-225 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» (р/р 2600170304 в ООД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 22909478) збитки в розмірі 96 750 (дев'яносто шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 967 (дев'ятсот шістдесят сім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Свячена Ю.Б.