Постанова № 33303987, 29.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 р. Справа №805/9675/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-40 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю.,

за участю:

прокурора - Чалої Г.О.

представника позивача - Козлової О.Л.,

представника відповідача - Новаковської Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області

до Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів»

про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-

В С Т А Н О В И В:

Селидівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області заборгованість з витрат на виплату та доставку пенсій, призначених у відповідності з ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які працювали або працюють на роботах із шкідливими умовами праці по списку № 1 в сумі 9 797,32 грн. В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.

УПФУ в м. Селидове Донецької області відповідно до вимог Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) здійснює пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 6 грудня 1991 року № 1931-XII.

ПрАТ «Селидівський завод залізобетонних виробів» (далі - відповідач, підприємство) зареєстроване в УПФУ в м. Селидове Донецької області як платник страхових внесків 8 травня 1997 року за № 04-0707.

На підприємстві 14 осіб були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Управлінням ПФУ направлялись відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Але, відповідач, отримавши розрахунки, не сплатив зазначену суму, не надав на них до УПФУ в м. Селидове Донецької області заперечень та не оскаржив розрахунки в суді, чим фактично узгодив їх. Так як розрахунок є по своєї суті актом індивідуальної дії, прийнятий суб'єктом владних повноважень, тому він є обов'язковим для виконання.

У зв'язку і тим, що відповідачем не були сплачені фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 закону 1058-ІV за період квітень - травень 2013 року, за підприємством виникла заборгованість на загальну суму 9 797,32 грн.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити.

Представник позивача також підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначивши наступне.

Відповідно до прийнятого рішення акціонерів ПрАТ «Селидівський завод залізобетонних виробів» (протокол № 2 позачергових загальних зборів акціонерів від 15 січня 2013 року) вирішено ліквідувати Товариство, про що у Державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено відповідний запис. У № 238 (3) Бюлетню державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців опубліковані відомості про відкриття процедури ліквідації.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державний реєстратор в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості про внесення такого запису.

Стаття 36 вказаного Закону передбачає 2-х місячний термін з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації для подання заяв кредиторів про матеріальні та інші вимоги.

Позивач у даний термін своїм правом не скористався, а тому, на думку відповідача, позовні вимоги управління не є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Селидівський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ 24653994) зареєстроване виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 8 травня 1997 року, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (а.с. 5, 67-69).

Відповідно до картки страхувальника підприємство перебуває на обліку в УПФУ в м. Селидове Донецької області як платник страхових внесків за № 05-47-04-0707 (а.с. 5-7, 109-112).

Відповідно до Протоколу № 2 позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» від 15 січня 2013 року прийнято рішення про проведення ліквідації відповідача (а.с. 84-87).

У Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 238 (3) від 28 січня 2013 року опубліковані відомості про відкриття процедури ліквідації Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» строком до 28 березня 2013 року (а.с. 88).

Як вбачається з матеріалів справи 21 березня 2013 року позивач звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Селидівської міської ради з повідомленням № 1405/06 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації у зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати страхових внесків (а.с. 113-117).

Відповідно до інформації, отриманої з веб-сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», який є технічним адміністратором Єдиного державного реєстру (Наказ Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 року), станом на час розгляду справи відповідач перебуває в стані припинення підприємницької діяльності (а.с. 67-69).

Факт знаходження відповідача у стані припинення визнається сторонами по справі.

Як встановлено в судовому засіданні, управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області були призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах особам, які працювали на ПрАТ «Селидівський завод залізобетонних виробів» та які були зайняті на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 (а.с. 23-62).

Позивачем у квітні та травні 2013 року були складені розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам відповідача за період з квітня по травень 2013 року на загальну суму 9 797,32 грн, які надіслані відповідачу (а.с. 12-21).

Зазначені розрахунки відповідачем не оскаржені.

Станом на час розгляду справи відповідач зазначену у повідомленнях суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам ПрАТ «Селидівський завод залізобетонних виробів», позивачу не сплатив.

Враховуючи тривалу несплату фактичних витрат за вказаний період позивач звернувся із даним позовом до суду.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Ст. 58 зазначеного Закону на ПФУ покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Як встановлено судом, працівникам відповідача правомірно призначена та виплачена пенсія відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується сторонами по справі та підтверджується матеріалами справи (а.с. 23-62).

П. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до п.п. 1 та 2 ст. 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»?«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону. Відповідно до абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів «а», «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV). Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог ст. 14 Закону № 1788-ХІІ.

Оскільки судом встановлено, що спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (список № 1), відповідач повинен відшкодувати Управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку таких пенсій.

Зазначена позиція узгоджується і висновками Верховного Суду України у постанові від 25 вересня 2012 року по аналогічній справі № 21-251а12, чим усунуто неоднакове застосування вказаних норм права.

Згідно п. 6.8. Інструкції 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач у порушення зазначених вимог законодавства фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, позивачу у встановлені строки не вносив, в результаті чого має заборгованість у загальному розмірі 9 797,32 грн.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, що у зв'язку із прийняттям ПрАТ «Селидівський завод залізобетонних виробів» рішення про ліквідацію та пропуском позивачем двомісячного строку з дати опублікування у Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 238 (3) від 28 січня 2013 року оголошення про відкриття процедури ліквідації Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів», виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Згідно з ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. За вимогами статей 105, 111 Цивільного кодексу України спочатку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вноситься запис про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи, в подальшому ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає всіх необхідних заходів щодо ліквідації юридичної особи і на завершальному етапі після затвердження ліквідаційного балансу забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З наведених положень чинного законодавства вбачається, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цих Кодексів. Як встановлено у судовому засіданні, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29 серпня 2013 року відсутній запис про державну реєстрацію припинення Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» (а.с. 118-120). Отже, відповідач за законом має адміністративно-процесуальну дієздатність та повинен відповідати за своїми зобов'язаннями.

Щодо двомісячного строку (з 28 січня 2013 року по 28 березня 2013 року) на звернення позивачем як кредитором до ліквідаційної комісії позивача, суд зазначає, що, пропозиція щодо звернення кредиторів із заявами про наявність кредиторської заборгованості за підприємством, що ліквідується, стосується тільки заборгованості вже існує. Діючим законодавством не передбачено звернення кредиторів за стягненням заборгованості, яка може виникнути у майбутньому (оголошення опубліковано у січні 2013 року, а позовні вимоги, які розглядаються судом у даній справі стосуються заборгованості відповідача за квітень - травень 2013 року). Крім цього, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові, зокрема, довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування. Тобто, наявність заборгованості перед Пенсійним фондом є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи.

Як було зазначено судом раніше, позивач до спливу двомісячного терміну з дати оголошення, а саме, 23 березня 2013 року в порядку, передбаченому Порядком заповнення та подання державному реєстраторові форм повідомлень про початок проведення позапланової перевірки, про неможливість проведення позапланової перевірки, про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України № 33-1 від 31 жовтня 2011 року та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1335/20073, звернувся до державного реєстратора із повідомленням про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації відповідача у зв'язку із наявною заборгованістю зі сплати страхових внесків (а.с. 113-117).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу

З урахуванням матеріалів справи, враховуючи, що позивачем доведена обґрунтованість заявлених вимог, а заперечення відповідача судом відхилені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Селидівський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ 24653994) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (код ЄДРПОУ 23336854) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1, за період з 1 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року в розмірі 9 797 (дев'ять тисяч сімсот дев'яноста сім) гривень 32 копійки.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 29 серпня 2013 року в присутності прокурора та представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 3 вересня 2013 року.

Суддя Волгіна Н.П.