Постанова № 33303932, 02.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/6227/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вишневського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області про зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області в якому просить суд:

- скасувати рішення УГРФО ГУМВС України в Харківській області від 09.04.2010 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року громадянина В"єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов"язати ГУ ДМС України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року громадянина В"єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов"язати ГУ ДМС України в Харківській області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року громадянина В"єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв"язку з досягненням 45-річного віку;

- встановити судовий контроль за виконанням ГУ ДМС України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду;

- зобов"язати ГУ ДМС України в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.09.2003 року отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі Закону України "Про імміграцію" та був документований посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року на підставі рішення УГРФО ГУМВС України в Харківській області. У зв'язку з досягненням 45-річного віку звернувся до відповідача із заявою про обмін бланку посвідки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251. Однак, відповідачем не було здійснено відповідних дій щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання ОСОБА_3, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку та надано відповідь № 4/10694 якою повідомлялось , що 09.04.2010 року прийнято рішення (висновок) про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_3. Таким чином позивач вважає, зазначене рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та свободи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є громадянином Соціалістичної Республіки Вєтнам, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту (а.с. 10-11).

Як встановлено з матеріалів справи, позивач постійно проживає за адресою АДРЕСА_1.

З 17.09.2003 року позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець та на теперішній час здійснює підприємницьку діяльність в м. Харкові, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_3.

Позивач, ОСОБА_3, має дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, яка згідно свідоцтва НОМЕР_2 про народження народилась в Україні та дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.09.2003 року року, на підставі рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківський області видано позивачу посвідку на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1, в якій відображено місце реєстрації позивача.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.

Згідно п.9 зазначеного вище Порядку строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

Пунктом 15 Порядку встановлено перелік документів для оформлення та обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцями та особою без громадянства 25- і 45-річного віку, а саме: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Пунктом 11 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлено, що за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

При досягненні 45-річного віку позивач, 16.07.2013 року, звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання, подавши відповідні документи, в тому числі паспорт громадянки Вєтнаму з відміткою про прописку, посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1, і сплатив державне мито.

Так, 22.07.2013 року позивач отримав від ГУ ДМС України в Харківській області письмову відповідь №4/10694, якою повідомлялось позивача, про те, що 09.04.2010 р. рішенням УГРФО ГУМВС України в Харківській області посвідка на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року громадянина В"єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 була скасована.

Матеріалами справи підтверджено , що за результатами перевірки УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області 09.04.2010 року прийнято рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання громадянина СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнання недійсним та вилучення посвідки для знищення в установленому порядку, скасування реєстрації місця проживання та приведення облікових документів, які зберігаються у житлових установах та адресно-довідковому відділі відповідача, у відповідність до вимог чинного законодавства, анулювання штампу „Дозволено постійне проживання в Україні" у національному паспорті зазначених осіб, прийняття рішення щодо подальшого перебування на території України у відповідності до ст. 13 Закону України "Про імміграцію".

Вказане рішення було мотивовано тим, що посвідку на постійне проживання в Україні оформлено у порушення абзацу 4 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", оскільки заява позивача про документування його посвідкою на постійне проживання, була прийнята після закінчення терміну дії цього Положення. У справі про залишення на постійне проживання в Україні відносно позивача документ, що підтверджує право на постійне проживання в Україні відсутній. Підставою для скасування посвідки було визначено абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", ст. 5 Закону України "Про свободу пересування, вільний вибір місця проживання в Україні".

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Статтею 12 Закону України "Про імміграцію" (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п. 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, зокрема, іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.

Суд встановив, що зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_3, управління ГІРФО ГУ МВС України в Харківській області керувалося п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило, та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_3. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення - висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 09.04.2010 року.

Судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.

Відповідачем було зроблено помилковий висновок про необхідність наявності в справі про залишення в Україні на постійне проживанням гр. В'єтнаму ОСОБА_3 документа, що підтверджує право громадян СРВ на постійне проживання в Україні.

Помилковість висновку полягає у тому, що таким документом саме є посвідка на постійне проживання в Україні, яка оформляється в одному екземплярі та видається іноземцю на руки, у зв'язку з чим даний документ і не може знаходитися в особовій справі іноземця.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" , посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Отже, висновок відповідача про відсутність в особовій справі позивача документа, що підтверджує право громадянина СРВ на постійне проживання в Україні, як підставу для скасування посвідки на постійне проживання в Україні не відповідає вимогам ст. 12 та 13 Закону України "Про імміграцію".

За приписами ст. 13 Закону України "Про імміграцію" орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Таким чином, підставою для вилучення у іноземця чи особи без громадянства посвідки на постійне проживання в Україні є рішення компетентного, в розумінні Закону № 2491-III, органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.

Між тим, відповідачем не надано рішення про скасування дозволу на імміграцію Громадянина В'єтнаму ОСОБА_3, а тому відсутні правові підстави для вилучення для знищення посвідки на постійне проживання, виданої громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 .

При розгляді питання щодо підстав прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні суд також вважає за необхідне зазначити, що перебування іноземця чи особи без громадянства на території України на законних підставах є визначальним для визначення його правового статусу.

Так, відповідно ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Згідно законодавства України надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.

Таким чином, враховуючи відсутність законних підстав для скасування посвідки позивача на постійне проживання в Україні, рішення Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання в Україні щодо громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 від 09.04.2010 року є незаконним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов"язання ГУ ДМС України в Харківській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року громадянина В"єтнаму НОМЕР_1 від 06.09.2003 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Як встановлено з позовної заяви та доданих до неї документів, посвідка на постійне проживання в Україні не вилучалася у позивача та на даний час в ній не проставлено будь-яких відміток про анулювання її дії.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки належним та достатнім способом захисту прав позивача є скасування висновку Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 09.04.2010 року в частині, що стосується ОСОБА_3.

Щодо позовних вимог про зобов"язання ГУ ДМС України в Харківській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року громадянина В"єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв"язку з досягненням 45-річного віку , суд зазначає наступне.

Суд зазначає, із долучених до матеріалів справи документів встановлено, що позивач звертався до відповідача з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку із досягнення 45-річного віку, проте листом від 22.07.2013 року № 4/10694 йому відмовлено у здійсненні відповідного обміну з підстав скасування посвідки на постійне проживання .

Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (надалі по тексту - Порядок) в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Згідно п. 9 Порядку строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку

Пунктом 12 Порядку визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку (п. 16 Порядку).

Як встановлено з переліку додатків до заяви позивача від 16.07.2013 року, позивачем були надані до заяви усі документи, необхідні для обміну бланку посвідки та здійснення постановки відмітки про отримання посвідки.

Суд звертає увагу, що особова справа позивача про залишення на постійне проживання в Україні була вилучена слідчим управлінням 17.03.2011 року, що підтверджується протоколом виїмки і досі знаходиться там. На вимогу суду (запити від 08.08.2013 р. та від 19.08.2013 р. ) ГУ ДМС України в Харківській області не надало суду матеріали особової справи по ОСОБА_3.

Оскільки судовим розглядом встановлено неправомірність скасування посвідки на постійне проживання позивача НОМЕР_1 від 06.09.2003 року, що стало підставою для відмови відповідачем у здійсненні обміну, суд вважає, що ГУ ДМС України в Харківській області безпідставно відмовлено в здійсненні обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, а отже позовна вимога про зобов'язання ГУ ДМС України в Харківський області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з досягненням 45- річного віку є такою, що підлягає задоволенню.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити , що підстав для покладення на відповідача обов'язку, щодо обміну ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання у зв'язку із досягненням нею 45-річного віку суд з матеріалів справи не вбачає, так як не реалізація суб'єктом владних повноважень законодавчо визначеної компетенції не є підставою для реалізації такої компетенції судом, бо матиме своїм наслідком заміну судом функцій, наданих законом іншому суб'єкту права.

Також суд вважає за необхідне застосувати положення ч.2 ст.11 КАС України у відповідності з яким суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тому суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме: розглянути питання щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року громадянки В"єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв"язку з досягненням 45-річного віку.

Щодо позовних вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням ГУ ДМС України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду та зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в порядку ч.1 ст. 267 КАС України, надати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до положень даної статті, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, проте це не є його обов'язком. Підстав для встановлення судового контролю за виконанням ГУ ДМС України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду та зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в порядку ч.1 ст. 267 КАС України, надати до суду звіт про виконання судового рішення судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області про зобов"язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 09.04.2010 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року громадянина В"єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківський області розглянути питання щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 06.09.2003 року громадянина В"єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв"язку з досягненням 45-річного віку.

У задоволенні адміністративного позову іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 17,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 05.09.2013 року.