Постанова № 33301499, 22.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 р. Справа № 805/11850/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про звільнення майна з під арешту,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Макіївський міськводоканал» звернулось до суду з адміністративним позовом до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про звільнення майна з під арешту.

Позивач просить звільнити з під арешту основні засоби, що підлягають списанню (автотранспортні засоби), які належать територіальній громаді міста Макіївки.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження, яку судом задоволено.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав письмові пояснення, відповідно до яких пояснив, що станом на 22.08.2013 року зведене виконавче провадження по стягненню заборгованості з позивача ще не закінчено, отже відсутні підстави для зняття арешту з майна позивача, питання щодо зняття арешту з автотранспортних засобів залишив на розсуд суду.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було накладено арешт на все рухоме майно Комунального підприємства «Макіївський міськводоканал», на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 27877492 від 26.05.2011 року, старший державний виконавець Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, Завальонков Віктор Володимирович. Розмір основного зобов'язання 31000000 грн.

27.02.2013 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради було прийнято рішення № 150 про надання згоди на списання основних засобів з балансу Комунального підприємства «Макіївський міськводоканал» згідно додатку до рішення, у зв'язку з його непридатністю до подальшої експлуатації.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Центрально-міському відділі державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 10 від 08.07.2002 р. про стягнення з КП «Макіївводоканал» на користь стягувачів заборгованості в сумі 29956532,00 грн.

Згідно зі статутом позивача, власником підприємства є територіальна громада м. Макіївки. Майно підприємства належить власнику і передається підприємству в господарське відання (п.п. 1.2 та 1.5 статуту).

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частина 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлює, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Отже, саме власнику майна (органу місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування) належить звертатись до суду господарської юрисдикції з позовом про визнання на нього права власності (оскільки в даному випадку виникатиме спір про право) та з позовом про звільнення майна з під арешту.

Таким чином, якщо позивач вказує на те, що спірне майно йому не належить, а належить територіальній громаді, позивач не має права звернення до суду з позовом про звільнення майна з під арешту в порядку ст. 60 Закону.

Крім цього, в даному випадку вбачається спір про право, вирішення якого не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Отже, заміна неналежного позивача належним (Макіївською міською радою) у даній справі не можлива, оскільки вона призведе до зміни підсудності позову, так як спір за позовом органу місцевого самоврядування про звільнення майна з під арешту не підсудний окружним адміністративним судам, а позов про визнання права власності взагалі не належиь до юрисдикції адміністративних судів.

Суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно ст.136 Господарського кодексу України (далі - ГК України), право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до ст. 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим кодексом та іншими законами.

Таким чином, встановлюючи межі відповідальності суб'єктів господарювання, законодавець не розмежовує її залежно від правового режиму їх майна. Тобто, звернення стягнення на майно, що належить суб'єктам господарювання на праві господарського відання чи оперативного управління, здійснюється у тому ж порядку, що й на майно, яке належить їм на праві власності. Отже, власник, що передає суб'єкту господарювання майно на праві господарського відання чи оперативного управління, не має права встановлювати будь-яких обмежень на стягнення цього майна.

Згідно ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові -юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Враховуючи, що зведене виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з позивача ще не закінчене, у державного виконавця відсутні підстави для звільнення з під арешту, вказаного позивачем у позовній заяві майна.

Таким чином, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, у випадку відмови в задоволенні позовних вимог, судовий збір не відшкодовується.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 60, 64 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 96 Цивільного кодексу України, ст. ст. 136, 219 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Макіївводоканал» про звільнення майна з під арешту, відмовити повністю.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 22 серпня 2013 року, в присутності представника позивача.

Постанову складено у повному обсязі 27 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.