Постанова № 33301491, 02.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2013 року Справа № 812/7183/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

за участю представників

позивача: не прибув,

відповідача: Чумак О.В. (довіреність від 19.07.2013 № 16),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення від 29 січня 2013 року № 159 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення від 29 січня 2013 року № 159 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням від 29 січня 2013 року № 159 УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на державне підприємство «Антрацит» накладено штрафні санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Не погодившись з даним рішенням, ДП «Антрацит» оскаржило його до Пенсійного фонду України. Рішенням про результати розгляду скарги ДП «Антрацит» залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

ДП «Антрацит» вважає, що рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29 січня 2013 року № 159 винесено з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованим з наступних підстав.

Штрафні санкції та пеня нараховані позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску, термін сплати якого настав 29 жовтня 2012 року.

09 січня 2013 року господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит». Копія зазначеної ухвали направлена начальнику УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області. Зазначеною ухвалою господарського суду Луганської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На підставі чинного законодавства України протягом дії мораторію не повинна нараховуватися неустойка (штраф, пеня) та не можуть застосовуватися інші штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Як зазначалось, господарським судом Луганської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП «Антрацит», тобто зупинено виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Обов'язок по сплаті у ДП «Антрацит» настав 29 жовтня 2012 року, а отже на зобов'язання ДП «Антрацит» щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області поширюється дія мораторію.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29 січня 2013 року № 159.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності, письмових заперечень проти позову не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову зазначивши, що за вересень 2012 року відокремлений підрозділ «Управління матеріально-технічного забезпечення» державного підприємства «Антрацит» нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 75012,51 грн., який необхідно було сплатити по 29 жовтня 2012 року.

Станом на 01.10.2012 року по підприємству ВП «Управління матеріально-технічного забезпечення» ДП «Антрацит» у зв'язку з несвоєчасною сплатою був утворений борг по єдиному соціальному внеску в сумі 67211,45 грн. 15.10.2012 року до сплати лягли штрафні санкції - 6703,36 грн., та пені - 2035,58 грн. Кошти, перераховані платником в сплату єдиного соціального внеску за вересень 2012 року, які надійли 26.10.2012 року в сумі 75012,51 грн., були зараховані в погашення існуючої недоїмки в сумі 67511,45 грн. штрафної санкції в сумі 5983,94 грн. та пені - 1817,12 грн.

Таким чином станом на 01.11.2012 року залишився борг (недоїмка) несплаченого єдиного внеску за вересень 2012 року в сумі 75012,51 грн., та залишок штрафної санкції - 719,42грн. та пені - 218,46 грн. 08.11.2012 року підприємством були перераховані кошти в сумі 14756,25 грн., які зараховані в рахунок погашення штрафної санкції - 719,42 грн., пені - 218,46 грн. та борг (недоїмка) несплаченого єдиного внеску за вересень -13818,37 грн.

30.11.2012 року підприємством були перераховані кошти в сумі 59024,99 грн., 12.12.2012 року в сумі 2169,15 грн., сума єдиного соціального внеску нарахована підприємством згідно звіту за вересень строк сплати якого 29.10.2012 року було погашено 12.12.2012 року.

Оскаржуване рішення прийнято згідно з пунктом 2 частини 11 ст.25 Закону на підставі картки особового рахунку платника, що передбачено пп.7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010 №21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №994/18289.

На підставі викладено відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог ДП «Антрацит» про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №159 від 29.01.2013 року відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області 29 січня 2013 року винесено рішення № 159 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким ВП «УМТЗ» ДП «Антрацит» на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 7501,26 грн. та нарахована пеня у розмірі 2108,61 грн. за період з 29 жовтня 2012 року по 12 грудня 2012 року (а.с. 7).

Не погодившись з вказаним рішенням, ДП «Антрацит» направлено скаргу до Пенсійного фонду України.

Рішенням Пенсійного фонду України від 11 липня 2013 року № 17974/09-10 залишено скаргу ДП «Антрацит» без розгляду, з підстав того, що скарга підписана представником ДП «Антрацит», а не представником ВП «УМТЗ» (а.с. 6).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до положень частини першої статті 19 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо (ч.3 ст.19 Закону № 2343).

Згідно ст.1 Закону № 2343 грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство щодо ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 9).

Вищевказану ухвалу господарського суду Луганської області отримано УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області 23 січня 2013 року, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі (а.с. 10).

Судом встановлено, що рішенням від 29 січня 2013 року № 159 до позивача застосовано штраф у розмірі 7501,26 грн. та нараховано пеню у розмірі 2108,61 грн. за період з 29 жовтня 2012 року по 12 грудня 2013 року, тобто за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування термін сплати якого настав до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто зобов'язань, на які поширюється дія мораторію.

З огляду на положення ст.19 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням ухвали господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року про порушення провадження у справі про банкрутство щодо ДП «Антрацит» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд приходить до висновку, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення від 29 січня 2013 року № 159 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а відтак таке рішення підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Незважаючи на те, що позивач просив тільки скасувати рішення від 29 січня 2013 року № 159 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, та, з урахуванням положень п.1 ч.2 ст.162 КАС України, визнанти протиправним та скасувати рішення від 29 січня 2013 року № 159 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення, а відтак позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 02 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05 вересня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення від 29 січня 2013 року № 159 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, - задовольнити повністю.

Скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 29 січня 2013 року № 159 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску .

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Антрацит», ідентифікаційний код 32226065, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 05 вересня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб