Рішення № 3330065, 24.02.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2009 р.

Справа № 9/3.

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді М.І.Ніколаєва, розглянувши у відкритому судовому засіданні

позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Віраж” м. Олександрія Кіровоградської області

до Акціонерного товариства виробничо-торгівельної кондитерської фірми “Буковинка”

про стягнення заборгованості –16055,57 грн..

Представники:

Від позивача –Гайкова В.І. представник за довіреністю.

Від відповідача –Ситенко О.Б. довіреність від 02.01.2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Віраж” м. Олександрія звернулося з позовом до Акціонерного товариства виробничо-торгівельної кондитерської фірми “Буковинка”, в якому просить суд стягнути на користь позивача заборгованість у сумі 16055,57 грн.

Ухвалою від 08.01.2009 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 22.01.2009 року за участю представників сторін.

Ухвалами суду від 22.01.2009 року та 06.02.2009 року розгляд справи неодноразово відкладався відповідно до 06.02.2009 року та 24.02.2009 року.

18.02.2009 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 13125,40 грн. основного боргу, 1366,82 грн. пені та 263,23 грн. 3 % річних. Подана заява приймається судом, а відтак вирішується спір про стягнення 15976, 63 грн.

У судовому засіданні 24.02.2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому позов визнав частково та повідомив, що при здійсненні позивачем у відповідності до чинних роз’яснень Верховного суду України нарахувань інфляційних втрат було допущено деякі неточності.

Розглянувши подані документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2008 року між сторонами укладено договір № 15/47 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію в асортименті та за ціною, що зазначені у видаткових накладних на відпуск продукції, які є невід’ємною частиною договору. Даний договір на момент вирішення спору є чинним.

Згідно з пунктом 4.2 встановлено, що оплата одержаної продукції здійснюється покупцем в розмірі 50% від загальної вартості товару протягом десяти банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, решта 50% вартості оплачується протягом наступних десяти банківських днів.

На виконання прийнятих зобов’язань за видатковими накладними №32 від 05.03.2008 року, №40 від 19.03.2008 року та №41 від 21.03.2008 року на користь АТЗВ ВТКФ “Буковинка” передана продукція вартістю 16400,40 грн.

Проте відповідач, як встановлено судовим слуханням, в порушення умов договору оплату за отриману продукцію у повному обсязі не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості. Згідно з випискою банку від 20.03.2008 року на поточний рахунок ТОВ “Віраж” в оплату вартості отриманої продукції перераховані грошові кошти на загальну суму 3275,00 грн., решта поставленого товару відповідачем до тепер не оплачена. Отже, станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар складала 13125,40 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами п.5.2 Договору №15/47 від 05.03.2008 року у випадку порушення строків оплати продукції покупець зобов’язаний сплатити на вимогу позичальника за кожний день прострочення платежу пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов’язання по повній і своєчасній оплаті поставленої продукції в передбачений договором термін відповідач належним чином не виконав, позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача борг у сумі 13125,40 грн., 1220,06 грн. інфляційних втрат, 1366,82 грн. пені та 263,23 грн. 3 % річних, однак розрахунок належної до сплати суми індексу інфляції провів неправильно.

У частині стягнення 44, 90 грн. інфляційних втрат слід відмовити, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку неправомірно допущено нарахування індексу інфляції на суму боргу, на яку вже було нараховано індекс інфляції, чим порушено Порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових спорів (лист ВСУ №62-97р від 03.04.97.) Аналогічна позиція викладена в Постанові ВГС України № 8/797/07 від 21.10.2008 року.

Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву про зменшення суми позову прийняти.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства виробничо-торгівельної кондитерської фірми “Буковинка” м.Чернівці, вул. Ковальчука,13 (код 00382303):

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віраж” м. Олександрія пр. Леніна, 162а (код 23225181) –13125,40 грн. основного боргу; 1175,70 грн. інфляційних втрат, 1366,82 грн. пені; 263,23 грн. 3% річних, 160,09 грн. державного мита та 117,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя

М.І. Ніколаєв