Рішення № 33300013, 23.07.2013, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 164/143/13-ц

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Долі О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину житлового будинку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину житлового будинку. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з березня 1998 року по вересень 2007 року вона проживала спільно з відповідачем в с. Градиськ Маневицького району без реєстрації шлюбу. Вони жили як одна сім'я в будинку матері ОСОБА_3, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом побудували житловий будинок по АДРЕСА_1. З 25.05.2011 року відповідач є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка була йому виділена під забудову згідно рішення Маневицької селищної ради від 13.06.2002 року. Будівництво будинку на вказаній земельній ділянці було розпочате ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 в 2002 році. Під час будівництва будинку позивач як особисто брала участь у роботах всередині та ззовні приміщення, так і наймала для цього працівників за свої особисті кошти, купувала необхідні будівельні матеріали. З вересня 2007 року вони з ОСОБА_3 проживають окремо. З того часу будь-які будівельні роботи в будинку не проводились. Як стало позивачу відомо, на даний час право власності на вказаний будинок зареєстровано за відповідачем, який не визнає її права власності на ? частину вказаного будинку, який було ними спільно побудовано за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за спільні кошти. Вирішити спір в позасудовому порядку позивач не має можливості. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, виділивши їй у власність приміщення як другому співвласнику згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-127 від 30.06.2011 року.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просили суд визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, виділивши їй у власність приміщення як другому співвласнику згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20.03.2013 року, а ОСОБА_3 - як першому співвласнику згідно висновку вказаної експертизи.

Відповідач ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними, а тому проти задоволення позову заперечують. Стверджують, що житловий будинок по АДРЕСА_1 було побудовано за особисті кошти ОСОБА_3, кошти його брата ОСОБА_3 та їх матері ОСОБА_5 На будівництво використовувались належні ОСОБА_3, його брату ОСОБА_3 будівельні матеріали. Позивач ОСОБА_1 участі в будівництві будинку не брала, коштів на його будівництво не надавала. Стверджують, що відповідач та позивач спільно не проживали як одна сім'я, не вели спільного господарства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1, на їх думку, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами. Просили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК, ч. 1-2, 4 ст. 71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживала спільно з відповідачем ОСОБА_3 в с. Градиськ Маневицького району без реєстрації шлюбу з березня 1998 року по вересень 2007 року. Вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет. В будь-якому іншому шлюбі у вказаний період ні позивач, ні відповідач не перебували. На підставі рішень Маневицької селищної ради № 2/8 від 13.06.2002 року та № 4/11 від 28.11.2002 року ОСОБА_3 було виділено під забудову земельну ділянку, площею 1000 кв. метрів, по АДРЕСА_1. З 25.05.2011 року ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки, площею 0.1148 га, по АДРЕСА_1, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. На даній земельній ділянці знаходяться незавершені будівництвом житловий будинок з прибудовою, ринковою вартістю 149515 гривень, будівництво яких розпочато в 2002 році. Ступінь будівельної готовності даного житлового будинку з прибудовою становить 87% (в тому числі житлового будинку - 92%, прибудови - 65%, погреба - 75%). З вересня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають окремо. Будь-які будівельні роботи в будинку з вересня 2007 року не проводились. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, на підставі рішення виконкому Маневицької селищної ради № 280 від 15.12.2011 року зареєстровано з 17.01.2012 року за відповідачем. Зазначене підтвердили позивач та представник позивача в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, довідок Новорудської сільської ради Маневицького району № 54-56 від 11.01.2013 року, рішення Маневицького районного суду Волинської області від 19.12.2011 року, ухвали апеляційного суду Волинської області від 9.02.2012 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 678742 від 25.05.2011 року, висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-127 від 30.06.2011 року, проекту забудови земельної ділянки індивідуальним жилим будинком та будівельного паспорту на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1, повідомлення реєстраційної служби Маневицького районного управління юстиції № 02-2.10/66 від 6.03.2013 року та додатків до нього - рішення щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту № 746266 від 6.03.2013 року, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1018636 від 6.03.2013 року, висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20.03.2013 року, рішення Маневицької селищної ради № 2/9 від 13.06.2002 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 500403 від 17.01.2012 року, витягу про державну реєстрацію прав серії СЕА № 490823 від 20.01.2012 року, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно серії СЕЕ № 475074 від 23.04.2012 року.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 суду підтвердили, що вони виконували окремі роботи чи надавали послуги, пов'язані з будівництвом будинку по АДРЕСА_1. Їх наймала і в подальшому розраховувалась з ними за проведені роботи позивач. ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15 наймав відповідач, однак розраховувалась за проведені роботи з ними позивач. Чи це були спільні кошти позивача та відповідача, чи кошти, що належали одному з них, їм невідомо. Підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 2002 по 2007 рік разом з ними брали участь у будівництві будинку по АДРЕСА_1. Зазначені обставини, що вказані свідки виконували роботи чи надавали послуги, пов'язані з будівництвом будинку по АДРЕСА_1, підтвердив відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15 також підтвердили, що позивач та відповідач проживали разом в будинку матері ОСОБА_3 в с. Градиськ Маневицького району.

Позивачем ОСОБА_1, відповідачем ОСОБА_3, їх представниками відповідно до ст. 60 ЦПК України не представлено суду доказів у підтвердження того, які саме будівельні матеріали та яку суму коштів позивачем та відповідачем, кожним зокрема, чи іншими особами було затрачено на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.

Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_16 в тій частині, що земельну ділянку по АДРЕСА_1 свідок ОСОБА_3, який є братом відповідача, фактично отримав для себе, а лише оформив її на відповідача, будинок на цій ділянці будував для свого сина, за особисті кошти розраховувався за проведені роботи на будівництві та використовував на будівництво свої будівельні матеріали, оскільки показання вказаних свідків спростовуються як поясненнями позивача, яка це заперечила, що знайшли підтвердження в ході розгляду справи, так і показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які підтвердили, що їх наймали лише позивач та відповідач, а в подальшому розраховувалась з ними за проведені роботи саме позивач. Свідка ОСОБА_3 на будівництві вони не бачили.

Крім того, відповідно до ст. 60 ЦПК України відповідачем та його представником в судовому засіданні не доведено, що будівельні матеріали згідно представлених суду накладних № 36 від 15.03.2001 року, № 62 від 20.11.2002 року № 24 від 18.02.2003 року, № 102 від 15.12.2003 року, № 32 від 12.04.2004 року, № 78 від 15.06.2004 року, які виписані на брата відповідача - ОСОБА_3, були використані саме для будівництва будинку по АДРЕСА_1, в тому числі у період, коли відповідні роботи проводились на будівництві вказаного будинку.

Суд не бере до уваги пояснення відповідача ОСОБА_3 в тій частині, що будівництво будинку по АДРЕСА_1 проведено лише за його кошти, кошти його брата ОСОБА_3 та їх матері ОСОБА_5, лише він наймав людей на необхідні роботи по будівництву та в подальшому розраховувався з ними, а позивач ОСОБА_1 будь-якої участі у будівництві даного будинку не приймала і її кошти на будівництво цього будинку не використовувались, оскільки вказані пояснення відповідача спростовуються як поясненнями позивача, яка це заперечила, вказавши, що саме вона за все розраховувалась із коштів, зароблених за час їх спільного проживання, так і показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в судовому засіданні, які підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 2002 по 2007 рік разом з ними брали участь у будівництві будинку по АДРЕСА_1. За виконані роботи та надані послуги розраховувалась саме позивач, хоча їх наймали як відповідач, так і позивач. Жоден із свідків в судовому засіданні не підтвердив, що якісь роботи під час будівництва будинку виконував чи організовував їх проведення та розраховувався за це брат відповідача ОСОБА_3

Крім того, суд бере до уваги, що відповідачем та його представником в судовому засіданні не було спростовано пояснень позивача в тій частині, що в період з березня 1998 року по вересень 2007 року ОСОБА_1 проживала спільно з відповідачем ОСОБА_3 в с. Градиськ Маневицького району без реєстрації шлюбу, вони проживали як одна сім'я, разом вели спільне господарство, а після вересня 2007 року, коли вони почали проживати окремо, будь-які роботи на будівництві не проводились. Доказів про їх проживання окремо в період з березня 1998 року по вересень 2007 року, а також у підтвердження того, що будь-яке господарство в цей період ними спільно не велося і вони не жили як одна сім'я відповідно до ст. 60 ЦПК України відповідачем та його представником суду не представлено. Лише ті обставини, що позивач та відповідач були зареєстровані (прописані) у різних будинках на одній вулиці, що знаходяться неподалік, а також, що в подальшому відповідач зареєструвався в смт. Маневичі для можливості отримати земельну ділянку для будівництва житлового будинку, на думку суду, не спростовують вказаних пояснень позивача ОСОБА_1, які також підтверджуються показаннями свідків по справі та дослідженими судом письмовими доказами. Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не оспорював, що після 2007 року будь-які роботи на будівництві по АДРЕСА_1 не проводились, а також підтвердив, що постійно проживав і проживає по даний час в с. Градиськ Маневицького району в батьківському будинку, хоча зареєстрований за місцем проживання брата ОСОБА_3 в смт. Маневичі.

В свідоцтвах про народження дітей ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьком вказаний ОСОБА_20 у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України.

Крім того, наведені позивачем обставини про період спільного проживання, ведення ними спільно господарства та проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу підтверджуються рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 19.12.2011 року, ухвалою апеляційного суду Волинської області від 9.02.2012 року, які набрали законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також суд бере до уваги, що згідно ч. 1-2 ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Разом з тим, всі письмові докази в заперечення вимог позивача представлені суду відповідачем та його представником з порушенням вимог, визначених ч. 1 ст. 131 ЦПК України, без обґрунтувань поважності причин їх несвоєчасного подання.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що житловий будинок по АДРЕСА_1, який було побудовано спільно позивачем та відповідачем, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_21 на праві спільної сумісної власності. При вирішенні спору про поділ житлового будинку суд виходить з того, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, оскільки інше не встановлено в ході розгляду справи, домовленістю між ними або законом.

Разом з тим, суд бере до уваги, що протягом усього часу розгляду справи позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги не змінювала, просила суд визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, виділивши їй у власність приміщення як другому співвласнику згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20.03.2013 року, а ОСОБА_3 - як першому співвласнику згідно висновку вказаної експертизи.

При вирішенні питання про розподіл житлового будинку по АДРЕСА_1 суд враховує як побажання позивача, так і варіанти розподілу будинковолодіння, вказані у висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20.03.2013 року, для обладнання окремих ізольованих квартир. Зазначені варіанти розподілу житлового будинку погоджені рішенням виконкому Маневицької селищної ради № 56 від 20.06.2013 року.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 підлягає виділенню у власність 43/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1, а саме: запроектоване приміщення 6*, площею 11.8 кв. метри, приміщення 7, площею 17.4 кв. метри, приміщення 8, площею 7.6 кв. метри, загальною вартістю 59901 гривень 65 копійок, 27/50 частин погребу (під приміщенням 5), вартістю 3758 гривень 94 копійки, а всього на загальну суму 63660 гривень 59 копійок.

Відповідачу ОСОБА_3 підлягає виділенню у власність 57/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1, а саме: приміщення 1, площею 15.0 кв. метри, вартістю 15263 гривень, приміщення 2, площею 4.5 кв. метри, запроектоване приміщення 3*, площею 23.2 кв. метри, приміщення 4, площею 13.7 кв. метри, загальною вартістю 67389 гривень 35 копійок, 23/50 частин погребу (під приміщенням 2), вартістю 3202 гривень 06 копійок, а всього на загальну суму 85854 гривень 41 копійка.

При поділі нерухомого майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд виходить із рівності часток кожної сторони, оскільки інше не було визначено домовленістю між ними і на цьому наполягає позивач.

Для влаштування двох ізольованих квартир позивачу та відповідачу слід виконати наступні переобладнання та будівельні роботи: закласти дверний проріз між приміщеннями 8 і 2, 4 і 5, 7 і 5; влаштувати перегородку, товщиною 0.10 м в приміщенні 5 вздовж середини приміщення 5 та перегородку в 0.5 цегли в погребі; обладнати автономні мережі електропостачання.

Крім того, позивачу ОСОБА_1 слід демонтувати перегородку між приміщеннями 6 і 5, щоб утворилося запроектоване приміщення 6* із розмірами, як показано на плані до висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20.03.2013 року; влаштувати дверний проріз із подвійними вхідними дверима в приміщення 6*, віконний проріз в приміщенні 8 та дверні прорізи між приміщеннями 7 і 6*, 6* і 8; переобладнати приміщення 8 у кухню.

Відповідачу ОСОБА_3 слід демонтувати частину перегородки між приміщеннями 3 і 5, щоб утворилося запроектоване приміщення 3* із розмірами, як показано на плані до висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20.03.2013 року.

Оскільки частка будинковолодіння ОСОБА_1 на 11096 гривень 91 копійку менша від частки будинковолодіння ОСОБА_3, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 11096 гривень 91 копійку грошової компенсації за відхилення від вартості, що приходиться на ідеальні частки будинковолодіння.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 229 гривень 40 копійок судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, а також на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду - Маневицький районний суд Волинської області) 407 гривень 21 копійку судового збору, пропорційно до задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 331, 368, 372, 391-392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 70-71, 74 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 у власність 43/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1, а саме: запроектоване приміщення 6*, площею 11.8 кв. метри, приміщення 7, площею 17.4 кв. метри, приміщення 8, площею 7.6 кв. метри, загальною вартістю 59901 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот одна) гривень 65 копійок, 27/50 частин погребу (під приміщенням 5), вартістю 3758 (три тисячі сімсот п'ятдесят вісім) гривень 94 копійки, а всього на загальну суму 63660 (шістдесят три тисячі шістсот шістдесят) гривень 59 копійок.

ОСОБА_3 виділити у власність 57/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1, а саме: приміщення 1, площею 15.0 кв. метри, вартістю 15263 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) гривень, приміщення 2, площею 4.5 кв. метри, запроектоване приміщення 3*, площею 23.2 кв. метри, приміщення 4, площею 13.7 кв. метри, загальною вартістю 67389 (шістдесят сім тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень 35 копійок, 23/50 частин погребу (під приміщенням 2), вартістю 3202 (три тисячі двісті дві) гривень 06 копійок, а всього на загальну суму 85854 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) гривень 41 копійка.

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для влаштування двох ізольованих квартир виконати наступні переобладнання та будівельні роботи: закласти дверний проріз між приміщеннями 8 і 2, 4 і 5, 7 і 5; влаштувати перегородку, товщиною 0.10 м в приміщенні 5 вздовж середини приміщення 5 та перегородку в 0.5 цегли в погребі; обладнати автономні мережі електропостачання.

Зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати частину перегородки між приміщеннями 3 і 5, щоб утворилося запроектоване приміщення 3* із розмірами, як показано на плані до висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20.03.2013 року.

Зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати перегородку між приміщеннями 6 і 5, щоб утворилося запроектоване приміщення 6* із розмірами, як показано на плані до висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-52 від 20.03.2013 року; влаштувати дверний проріз із подвійними вхідними дверима в приміщення 6*, віконний проріз в приміщенні 8 та дверні прорізи між приміщеннями 7 і 6*, 6* і 8; переобладнати приміщення 8 у кухню.

Оскільки частка будинковолодіння ОСОБА_1 на 11096 гривень 91 копійку менша від частки будинковолодіння ОСОБА_3, суд вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_1 11096 (одинадцять тисяч дев'яносто шість) гривень 91 копійку грошової компенсації за відхилення від вартості, що приходиться на ідеальні частки будинковолодіння.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду - Маневицький районний суд Волинської області) 407 (чотириста сім) гривень 21 копійку судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя районного суду О.В. Невар