Постанова № 33299779, 03.09.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 901/1779/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Гонтаря В.І,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Хомутянський Андрій Миколайович, довіреність №1 від 01 липня 2013 року (Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-посередницька фірма "Донбас-Вугілля");

відповідача: Алексєєв Вячеслав Володимирович, довіреність б/н від 02 вересня 2013 року (Приватне підприємство "Кабардаха");

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Кабардаха" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 22 липня 2013 року у справі № 901/1779/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-посередницька фірма "Донбас-Вугілля" (вул. Карла Маркса, 146, м. Ровеньки, Луганська область, 94701)

до приватного підприємства "Кабардаха" (вул. Внешня, 2, м. Сімферополь, 95493)

про стягнення 133912,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-посередницька фірма „Донбас-Вугілля" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до приватного підприємства „Кабардаха" про стягнення заборгованості в розмірі 105900,00 грн., 3% річних в розмірі 5823,76 грн. та пені в розмірі 22188,67 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 173-175, 193, 218 Господарського кодексу, статті 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №20/03-12УЗ від 20 березня 2012 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

22 липня 2013 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості у зв'язку з частковою оплатою відповідачем боргу під час розгляду справи. Позивач просить суд стягнути з відповідача 52900,00 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Кабардаха" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-посередницька фірма "Донбас-Вугілля" заборгованість в сумі 52900,00 грн., пеню в сумі 22188,67 грн. та 3% річних в сумі 5823,76 грн., а також судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-посередницька фірма "Донбас-Вугілля" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 957,75 грн., сплачений за платіжним дорученням №560 від 28 травня 2013 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Кабардаха" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Так, апелянт стверджує, що строк оплати поставленого товару не настав, оскільки узгоджена специфікацією №3 партія товару не була поставлена відповідачу у повному обсязі, що свідчить про первинне порушення саме позивачем своїх зобов'язань.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Черткова І.В., Видашенко Т.С.

За розпорядженням секретаря судової палати від 03 вересня 2013 року склад колегії з розгляду апеляційної скарги був визначений наступним чином: головуючий суддя - Балюкова К.Г., судді - Гонтар В.І., Волков К.В.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, та просив її задовольнити.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

20 березня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-посередницька фірма „Донбас-Вугілля" (продавець) та приватним підприємством „Кабардаха" (покупець) був укладений договір поставки №20/03-12УЗ (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (товар) за цінами і в кількості вказаних в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною (арк. с. 15-18).

08 червня 2012 року між сторонами була підписана Специфікація №3 до Договору (арк. с. 19).

Пунктом 1 Специфікації №3 визначено, що продавець зобов'язався продати та поставити вугіль Антрацит в кількості 650 тон, а покупець прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2 Специфікації №3 сторони встановили умови оплати: 100 % оплата вартості партії товару по прибуттю на станцію призначення.

Згідно з пунктом 3.2 Договору датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній.

Перехід права власності на товар від продавця к покупцю відбувається при виконанні умов поставки за даним договором та підписанні сторонами акту приймання-передачі (пункт 3.7 Договору).

Розрахунки покупця з продавцем за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох банківських днів. Датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця на адресу продавця (пункти 5.2-5.3 Договору).

Відповідно до пункту 9.3 Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. У випадку якщо на 31 грудня 2012 року між сторонами залишаться невиконаними зобов'язання по поставкам та/або оплаті товару, строк дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З видаткової накладної №062703 від 27 червня 2012 року та акту приймання-передачі №062703 від 27 червня 2012 року вбачається, що позивачем був відвантажений, а відповідачем прийнятий товар у кількості 485 тон на суму 543,198,06 грн. (арк. с. 21, 23).

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар - в розмірі 437298,06 грн.

Оплата відповідачем не у повному обсязі поставленого товару стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли з приводу виконання договору поставки, які регулюються главою 54 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, а також умовами самого договору.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, та воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв товар у кількості 485 тон на суму 543,198,06 грн., проте оплату за прийнятий товар здійснив не в повному обсязі. Заборгованість відповідача складає 52900,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував факт поставки товару та факт наявності у відповідача зобов'язання з оплати зазначеного товару. Проте, вважає, що строк оплати товару за Специфікацією у нього не настав, оскільки позивачем товар був поставлений не в повному обсязі, а тому у суду не було підстав для стягнення заборгованості в розмірі 52900,00 грн., і тим більше для стягнення 3% річних та пені. На викладених обставинах і ґрунтується апеляційна скарга відповідача.

Судова колегія відхиляє такі доводи апелянта з огляду на наступне.

Згідно Специфікації №3 від 08 червня 2012 року до Договору загальний обсяг постачання відповідачу вугільної продукції в червні 2012 року був визначений у кількості 650 тон.

Як вбачається з матеріалів справи, визначений у Специфікації товар поставлявся відповідачу у червні 2012 року трьома партіями, загальною вагою 623 тони: 69 тон відповідно до видаткової накладної №061105 від 11 червня 2012 року, 69 тон відповідно до видаткової накладної №061104 від 11 червня 2012 року та 485 тон відповідно до видаткової накладної №062703 від 27 червня 2012 року.

Отже, зазначеними видатковими накладними спростовується твердження відповідача про недопоставку товару в кількості 165 тон.

Поставка товару здійснювалась залізничним транспортом в межах вагонних норм, мінімальне завантаження яких складає 65 тон. Таким чином, позивачем на виконання умов Специфікації у червні 2012 року було відвантажено відповідачу максимально можливу кількість вугільної продукції.

Умовами Договору визначений обов'язок відповідача оплатити вугільну продукцію (товар) за цінами і в кількості, вказаних в специфікаціях.

Специфікацією №3 передбачена 100 % оплата вартості партії товару по прибуттю на станцію призначення.

З викладеного слідує, що партією товару в даному випадку є не кількість вугільної продукції, що визначена у Специфікації, а саме кількість продукції, поставленої за видатковою накладною. Специфікацією ж визначений обсяг товару, який повинен бути поставлений позивачем взагалі протягом червня 2012 року.

По всім трьом партіям товару, поставленого позивачем у червні 2012 року, відповідачем були підписані всі документи про отримання товару, а саме: видаткові накладні, акти приймання-передачі. При цьому, жодних претензій щодо кількості та якості товару відповідач не заявляв. Перші дві партії відповідач сплатив у повному обсязі, а останню, щодо якої судом розглядаються позовні вимоги, частково.

Таким чином, строк виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати партії товару, поставленого за накладною №062703 від 27 червня 2012 року, настав.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 52900,00 грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивач також просив суд стягнути 22188,67 грн. пені та 5823,76 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до пункту 6.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення оплати партії товару.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані умови та взяті на себе зобов'язання за Договором, судова колегія, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 22188,67 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 5823,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем була зменшена сума основного боргу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.

Аналогічні положення містяться в пункті 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, судом першої інстанції правомірно було повернуто позивачу судовий збір у розмірі 957,75 грн.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Кабардаха" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2013 року у справі № 901/1779/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді В.І. Гонтар

К.В. Волков

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-посередницька фірма "Донбас-Вугілля" (вул. Карла Маркса, 146, м. Ровеньки, Луганська область, 94701)

2. Приватне підприємство "Кабардаха" (вул. Внешня, 2, м. Сімферополь, 95493)