Рішення № 33299707, 03.09.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р. Справа № 923/922/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Дудар І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м.Херсон

до: Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсон

про стягнення 193 947 грн. 47 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Тайльмайєр А.М., представник, дов. № 3416-15 від 14.11.2012 р.;

від відповідача - представник Пойда І.Г. дов. № 01-04-08/839 від 08.04.2013 р.

Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) № 749 від 22.12.2011 року у розмірі 193 947 грн. 47 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2013 року позовні вимоги визнав. Одночасно у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду до 01.10.2013 року, оскільки на даний час підприємство не має можливості виконувати свої зобов'язання по сплаті послуг МКП "Херсонтеплоенерго".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

22.12.2011 року між міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" та міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" укладено договір № 749 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (далі - Договір).

Відповідно до даного договору учасник зобов'язується у 2012 році надати замовнику послугу з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами), а замовник оплачувати її (п.1.1).

Відповідно до розділу 4 Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом: 1) оплати замовником отриманої послуги після пред'явлення учасником рахунку на оплату послуги та підписання сторонами акта виконаних робіт; 2) попередньої оплати.

Згідно п. 11.7.5 Договору оплата за теплову енергію здійснюється замовником згідно з умовами цього Договору не пізніше 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим, на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 352457, р/р 26034300012033, код ЄДРПОУ 31653320 (Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. № 1135 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 р. № 1630").

Пунктом 11.8.5 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, згідно ст. 231 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

У разі несплати, або несвоєчасної оплати замовник на вимогу учасника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) відсотки річних від простроченої суми (п.11.8.6).

Позивач виконав свої зобов'язання належним чином і у повному обсязі, про що свідчать у матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2599 від 31 грудня 2012 р., № 2353 від 30 листопада 2012 р. на загальну суму 157 244 грн. 81 коп. та рахунками на оплату № 4 від 08.січня 2013 р. та № 272767 від 10 грудня 2012 р. (а.с.11-14).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року виникла заборгованість у сумі 157 244 грн. 81 коп.

Дослідивши надані доводи та докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищезазначений договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до п.2 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення стосовно господарських зобов'язань містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідач не надав суду жодних доказів щодо оплати заборгованості.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань щодо сплати рахунків за надані послуги, передбачені Договором у сумі 157 244 грн. 81 коп., отже сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 23 743 грн. 97 коп. пені Згідно із ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договорами.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від сум простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 23 743 грн. 97 коп. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу понад 30 днів в сумі 11 007 грн. 13 коп., відповідно до пункту 11.8.5 Договору від 22.12.2011 року № 749, нарахування якого є правомірним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 стаття 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передати в договорі одночасне стягнення пеня та штрафу. що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України. така позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 3-24гс12.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, суд зазначає, що його нарахування є правомірним, тому з відповідача слід стягнути штраф у сумі 11 007 грн. 13 коп.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, ст.625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 951 грн. 56 коп. три відсотка річних, суд перевірив розрахунки і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглядаючи клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 83, ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При зверненні з заявою відповідач посилається на складне фінансове становище, оскільки бюджет має значну заборгованість перед відповідачем по відшкодуванню різниці в тарифах, але органи місцевого самоврядування не відшкодовують різницю між встановленими розміром тарифу та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво та надання послуг з водопостачання та водовідведення за рахунок коштів відповідних бюджетів. Ним надані копії балансів, звітів про фінансові результати за 2012 рік, але зазначені докази не можуть бути підставою неможливості виконання рішення, як і не можуть бути такою підставою наявність боргів населення перед відповідачем. До того ж доказів на підтвердження відсутності коштів на відповідних банківських рахунках в установах банків відповідачем не надано.

Крім того, суд зобов'язаний також враховувати той факт, що позивач, як і відповідач, є комунальним підприємством і має ті ж проблеми з відшкодуванням різниці в тарифах та заборгованості населення, що і відповідач, тому з урахуванням інтересів та фінансового стану обох сторін, заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду не може бути задоволена судом.

В той же час суд наголошує, що на стадії виконавчого провадження сторони не позбавлені права укласти мирову угоду щодо порядку та строків погашення боргу та звернутися до суду з заявою про її затвердження.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивачу на підставі ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона" (73000, м.Херсон, пл. Ю.Тутушкіна,9, р/р 26003029801572 в ХВ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 352651, код ЄДРПОУ 03355726) на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73019, м.Херосн, Острівське шосе,1, р/р 26007698461 в ПАТ "Марфінбанк", МФО 328168, код ЄДРПОУ 31653320) суму основного боргу у розмірі 157 244 грн. 81 коп., суму пені у розмірі 23 743 грн. 97 коп., суму 3% річних у розмірі 1 951 грн. 56 коп., 7% штрафу у розмірі 11 007 грн. 13 коп. та 3 878 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Повне рішення складено 04.09.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська