Рішення № 33299701, 03.09.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.2013 Справа № 920/1464/13

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми;

до відповідачів: 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суми;

2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Суми

про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності

СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1;

Від відповідачів: 1. ОСОБА_2;

2. ОСОБА_3

У засіданні брали участь: Секретар судового засідання Саленко Н.М.

Суть спору: позивач просить суд перевести на нього права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазин кондитерських виробів та кафе), загальною площею 129,2 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_2, на земельній ділянці на території Сумської міської ради, від 10 лютого 2006 року, укладеним між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, посвідченим 10 лютого 2006 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за № 235; визнати за ним право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 129,2 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_2, на земельній ділянці на території Сумської міської ради, а також перерахувати після набрання рішенням суду законної сили з рахунку господарського суду Сумської області грошові кошти у розмірі 29 700 грн. 00 коп., внесені від імені позивача у якості депозиту на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі письмового відзиву не надали, однак, в судовому засіданні пояснили, що нежитлове приміщення дійсно було відчужене без дотримання переважного права позивача на його придбання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача і відповідачів, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

05 січня 2006 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі за текстом - «Договір 1»), відповідно до умов якого відповідач 2 передав, а позивач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 129,2 кв., м (літера А згідно технічного паспорту на нежитлове приміщення), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Згідно п. 2.1. Договору 1 приймання-передача об'єкта оренди здійснюється представниками сторін зі складанням Акту прийому-передачі.

Пунктом 2.3. Договору 1 встановлено, що об'єкт, що орендується вважається переданим в оренду з моменту підписання представниками сторін Акту прийому-передачі.

Нежитлове приміщення, загальною площею 129,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 було передане позивачу згідно акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 05.01.2006 р., який підписаний належним чином та скріплений відповідними печатками.

Відповідно до п. 3.1. Договору 1 термін оренди встановлюється до 04.01.2007 року.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що питання стосовно виконання вищезазначеного договору, в тому числі стосовно розрахунків, Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, вирішував з ОСОБА_2 (Відповідач-1), який мав довіреність від 12.05.2005 року на вчинення всіх відповідних дій від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (Відповідач-2).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10.02.2006 р. (далі за текстом - «Договір 2»), який міститься в матеріалах справи відповідач 2 передав у власність відповідача 1 нежиле приміщення (магазин кондитерських виробів та кафе), загальною площею 129,2 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_2

Згідно п. 1.2. Договору 2 нежиле приміщення, що продається, належить відповідачу 2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане 09.12.2005 року виконавчим комітетом Сумської міської ради.

Зі змісту п. 2.1. Договору вбачається, що продаж нежилого приміщення за домовленістю сторін вчиняється за 29 700 грн. 00 коп., які отримані відповідачем2 від відповідача 1 до підписання цього Договору. В даному пункті також зазначено, що підписання відповідачем 2 цього Договору свідчить про проведення розрахунку в повному обсязі за продане нежиле приміщення та відсутність будь-яких претензій фінансового характеру до відповідача1.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що в серпні 2013 року Відповідач-1 звернувся до нього та повідомив про необхідність переукласти договір оренди на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з тим, що 10 лютого 2006 року він придбав зазначене нежитлове приміщення у Відповідача-2. Заперечення Позивача стосовно того, що про відповідний продаж він нічого не знав і весь цей час сумлінно користувався нежитловим приміщенням, Відповідач-1 проігнорував та наполягав на переукладенні договору або ж звільненні нежитлового приміщення. Позивач зазначає, що під час користування спірним нежитловим приміщенням сумлінно виконував обов'язки орендаря та наполягає на тому, що при продажу нежитлового приміщення йому, як сумлінному наймачу, в першу чергу мали запропонувати придбати відповідне нежитлове приміщення, внаслідок чого звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди, у разі продажу об'єкту оренди, має переважне право перед іншими особами на його придбання.

Пунктом 6.2. Договору 1 передбачено, що позивач має переважне право перед іншими особами на придбання об'єкту, що орендується у разі його продажу відповідачем 2 за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором.

Згідно п. 10.3. Договору 1 відповідний договір припиняється в наслідок відчуження об'єкту, що орендується виключно у разі забезпечення умов реалізацій переважного права позивача на придбання об'єкту, що орендується.

Таким чином, судом встановлено, що на момент укладання між Відповідачем 1 і відповідачем 2 договору купівлі-продажу спірне нежиле приміщення по АДРЕСА_2, перебувало в оренді, і позивач, в силу свого статусу Орендаря, мав передбачене законом переважне право на його придбання.

Відчуження Відповідачем-2 об'єкту, що орендується, на користь Відповідача-1 попри наявність у позивача переважного права на придбання відповідного нерухомого майна, вказує на невизнання зазначеного права позивача і дає підстави для застосування судового захисту саме шляхом підтвердження існування такого права шляхом його визнання за позивачем. Однак, саме по собі визнання факту наявності переважного права позивача не призводить до його відновлення в контексті відчуження відповідачем 2 на користь відповідача 1 спірного майна і подальшого набуття його у власність.

Суд дійшов до висновку про правомірність застосування за аналогією в порядку ст. 8 Цивільного кодексу України спосіб захисту переважного права на придбання проданої речі, передбачений ст. 362 Цивільного кодексу України, шляхом переведення на позивача прав і обов'язків покупця за укладеним між відповідачем 1 і відповідачем 2 договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.02.2007р., а отже позовні вимоги в частині переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазин кондитерських виробів та кафе), загальною площею 129,2 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_2, на земельній ділянці на території Сумської міської ради, від 10 лютого 2006 року, укладеним між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 129,2 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_2, на земельній ділянці на території Сумської міської ради.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набутті права власності не встановлена судом.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог ст. 362 Цивільного кодексу України позивачем на депозитний рахунок Господарського суду Сумської області було внесено кошти для подальшого їх перерахування на користь відповідача 1 в сумі, необхідній для оплати об'єкту купівлі-продажу на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.02.2007 р., а саме грошові кошти в сумі 29 700 грн. 00 коп., про що свідчить квитанція №2408.723.2 від 19.08.2013 р., яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, позивач забезпечив виконання перед відповідачем 1 своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу як покупець в частині оплати вартості нерухомого майна, загальною площею 129,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2

На підставі викладеного вище, суд дійшов до висновку про те, що письмовими матеріалами справи підтверджується факт правомірного набуття позивачем права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 129,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, Закону України «Про судовий збір» від 06.10.2011 року № 3828-VІ судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Перевести на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазин кондитерських виробів та кафе), загальною площею 129,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці на території Сумської міської ради, від 10 лютого 2006 року, укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (40030, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (40011, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), посвідченим 10 лютого 2006 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за № 235.

3. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 129,2 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці на території Сумської міської ради.

4. Стягнути з рахунку Господарського суду Сумської області (код отримувача: 03500016, розрахунковий рахунок отримувача: 37311002000448, МФО 837013, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, отримувач: господарський суд Сумської області) грошові кошти у розмірі 29 700 грн. 00 коп., внесені від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у якості депозиту, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40030, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40030, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 860 грн. 50 коп. судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (40011, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 860 грн. 50 коп. судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 03.09.2013 року.

СУДДЯ О.В. КОВАЛЕНКО