Ухвала суду № 33298678, 27.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16218/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року приватне акціонерне товариство «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» (далі - Позивач, ПрАТ «ЛОК «Айвазовське») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012 року №0006842230, №0006852230, №0006862230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність віднесення до складу від'ємного значення суми податку на додану вартість, а також без порушень чинного законодавства сформовано податковий кредит. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ПП «Комманд», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Визит Торг», ПП «Грандпродукт» договорів, на підставі яких ПрАТ «ЛОК «Айвазовське» було сформовано податковий кредит з ПДВ.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у липні 2012 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ЛОК «Айвазовське» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Визит Торг», ПП «Комманд», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Грандпродукт» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.3.2 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» на загальну суму 2 719,00 грн. з ПП «Гранд Продукт» на загальну суму 138 025,00 грн., та з ПП «Визит Торг» на зальну суму 181,57 грн. та занижено податкове зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» на загальну суму 2 719,00 грн. з ПП «Гранд Продукт» на загальну суму 137 463,00 грн., та з ПП «Визит Торг» на зальну суму 181,57 грн.; порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» на загальну суму 4 373,96 грн., занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 725,00 грн., завищено від'ємне значення рядка 24 Декларації з ПДВ за березень 2012 року на суму 194,00 грн. та по взаємовідносинах з ПП «Комманд» завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 918,00 грн. та занижено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 918,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 05.08.2012 року №1048/22-30/32425924. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 30.08.2012 року: форми «В4» №0006842230, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 194,00 грн.; форми «Р» №0006852230, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 176 410,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 141 088,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 321,40 грн.); форми «В1» №0006862230, яким ПрАТ «ЛОК «Айвазовське» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 455,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вирішуючи питання про реальність укладених між контрагентами договорів, суд першої інстанції вірно встановив, що у період з квітня 2009 року по листопад 2011 року між Позивачем та ПП «Гран Продукт», ПП «Визит Торг», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд» на підставі цивільно-правових угод здійснювалися господарські правовідносини.

Надаючи оцінку реальності та правомірності кожного з укладених Позивачем договорів, суд першої інстанції зазначив наступне.

Між Позивачем та ПП «Грандпродукт» укладено договір від 17.04.2009 року №79, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність ПрАТ «ЛОК «Айвазовське» належне продавцю майно, а Позивач зобов'язується прийняти це майно та оплатити його.

Виконання договору, на обґрунтовану думку суду, підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними (т. І а.с. 83-255, т. ІІ а.с. 1-19), банківськими виписками (т. ІІ а.с. 103-141), а також іншими документами, що підтверджують рух товару (т. ІІІ а.с. 1-118).

Судом першої інстанції також встановлено, що між ПрАТ «ЛОК «Айвазовське» та ПП «Визит Торг» було укладено договір купівлі-продажу №6 від 01.11.2010 року строком дії до 01.11.2011 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність ПрАТ «ЛОК «Айвазовське» належне продавцю майно, а Позивач зобов'язується прийняти це майно та оплатити його.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, виконання договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення, актами установки обладнання та матеріалів, актами списання (т. ІІІ а.с. 60-90).

Крім того, з вказаним контрагентом ПрАТ «ЛОК «Айвазовське» 13.04.2011 року укладено договір поставки № 65, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Позивач прийняти та оплатити продукцію у кількості, за цінами, а також на інших умовах, викладених у вказаному договорі, Специфікаціях та/або інших документах (видаткових накладних, рахунках фактурах, сертифікатах, паспортах тощо), які є невід'ємною частиною договору.

Виконання договору, на обґрунтовану думку суду першої інстанції, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення, актами установки обладнання та матеріалів, актами списання, рахунком-фактурою (т. ІІІ а.с. 91-98).

Факт оплати проданих та поставлених Позивачу товарів за договорами з ПП «Визит Торг» підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (т. ІІІ а.с. 99-104).

Також між ПрАТ «ЛОК «Айвазовське» та ТОВ «Бренд строй» укладено договір від 26.04.2010 року №41 на створення (передачу) науково-технічної продукції, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання РП «Реконструкція системи відводу димових газів котельної лікувально-оздоровчого комплексу «Айвазовське» в пгт Партеніт».

При цьому Окружний адміністративний суд м. Києва вірно зазначив, що виконання договору підтверджується складеним сторонами робочим проектом (т. ІІІ а.с. 157-172), актом приймання-передачі продукції (т. ІІІ а.с. 173), податковою накладною (т. ІІІ а.с. 174), платіжним дорученням (т. ІІІ а.с. 175).

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що 12.10.2011 року між Позивачем та ПП «Комманд» укладено договір поставки №412, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Згідно п. 1.2 вказаного договору предметом останнього є пиломатеріали в асортименті, у відповідності до рахунками-фактурами, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Виконання договору, як обґрунтовано зазначив суд, підтверджується рахунком (т. ІІІ а.с. 197), платіжним дорученням (т. ІІІ а.с. 198), видатковою накладною (т. ІІІ а.с. 199), податковою накладною (т. ІІІ а.с. 200), накладною на внутрішнє переміщення (т. ІІІ а.с. 201), а також звітом про витрату матеріалів (т. ІІІ а.с. 201-205).

При цьому, як вірно підкреслив Окружний адміністративний суд м. Києва, вказані господарські операції належним чином відображені у податкового та бухгалтерському обліку.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання недійсними укладених ПП «Гран Продукт», ПП «Визит Торг», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд» договорів немає. При цьому, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. З огляду на викладене, вірним, на думку колегії суддів, є твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про безпідставність посилання податкового органу на нікчемність правочину.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закон про ПДВ, п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону про ПДВ та п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ПП «Визит Торг», ПП «Комманд», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Грандпродукт» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПрАТ «ЛОК «Айвазовське», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.