Ухвала суду № 33298435, 28.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

28 серпня 2013 р. Справа №805/1530/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Ступар Ю.О., розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі № 805/1530/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ» м. Донецьк

до відповідача: Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними дій та податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року № 0002492340 та № 0002502340

за участю

представників сторін

від позивача: Гаєв Р.А., Запорожцев Ю.А. - за довір.

від відповідача: Іващенко Д.І. - за довір.

Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ» м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області про визнання протиправними дій та податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року № 0002492340 та № 0002502340.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ» м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області про визнання протиправними дій та податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року № 0002492340 та № 0002502340 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 25 жовтня 2012 року № 0002492340, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 259236 грн. та № 0002502340, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 282001 грн. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 р. апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р. залишена без задоволення. Постанова Донецького окружного адміністративного суду залишена без змін.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України Постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зазначеною обставиною є вирок Київського районного суду с. Сімферополя від 10.04.2013 р. по справі № 123/3318/13 - к у відношенні ОСОБА_4 посадової особи БВП «Строитель - Плюс», яка визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Представники позивача посилалися на необґрунтованість заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та просили суд у її задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з огляду на наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р. яка набрала законної сили встановлено, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2012 року по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд», за наслідками якої складено акт перевірки від 9 жовтня 2012 року № 3710/22-1/25117536.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0002492340, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 259236 грн., в тому числі за основним платежем 199652 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 59584 грн. та № 0002502340, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 282001 грн., в тому числі за основним платежем 248397 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33604 грн.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення валових витрат по взаємовідносинам позивача з БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму в сумі 1030153 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року на суму 62531 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 75758 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 79304 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 77112 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 105996 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 104020 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 93466 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 117728 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 150044 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 126043 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 38735 грн., та занижений податок на прибуток на загальну суму 248397 грн. за дані податкові періоди, у зв'язку із придбанням позивачем у зазначених контрагентів автопослуг за нікчемними правочинами.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 207925 грн., в тому числі у липні 2009 року на 3151 грн., у серпні 2009 року на 5122 грн., у вересні 2009 року на 4233 грн., у жовтні 2009 року на 5140 грн., у листопаді 2009 року на 3559 грн., у грудні 2009 року на 6452 грн., у січні 2010 року на 4445 грн., у лютому 2010 року на 4857 грн., у квітні 2010 року 8456 грн., у травні 2010 року на 10607 грн., у червні 2010 року на 4815 грн., у липні 2010 року на 5932 грн., у серпні 2010 року на 7955 грн., у вересні 2010 року на 7312 грн., у жовтні 2010 року на 7946 грн., у листопаді 2010 року на 7221 грн., у грудні 2010 року на 5636 грн., у лютому 2011 року на 5143 грн., у березні 2011 року на 13550 грн., у травні 2011 року на 6516 грн., у червні 2011 року на 7996 грн., у липні 2011 року на 18433 грн., у серпні 2011 року на 11125 грн., у жовтні 2011 року на 9426 грн., у листопаді 2011 року на 7419 грн., у грудні 2011 року на 8287 грн., у січні 2012 року на 9473 грн., у лютому 2012 року на 7718 грн., та заниження податку на додану вартість за податкові періоди з жовтня 2009 року по лютий 2012 року на загальну суму 199652 грн., у зв'язку із придбанням позивачем у зазначених контрагентів автопослуг за нікчемними правочинами.

Судом встановлено, що між позивачем та Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс» були укладені договори від 4 січня 2009 року № 2541, від 4 січня 2010 року № 318, від 4 січня 2011 року № 295, від 10 червня 2011 року № 714 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційних послуг. На виконання умов договорів позивачем отримані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом та виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційних послуг, у зв'язку із чим між сторонами договорів підписані акти приймання виконаних робіт, також позивачем за вищенаведеними договорами отримані податкові накладні від 31 липня 2009 року № 3240 на загальну суму 18906 грн. 01 коп., в тому числі податок на додану вартість 3151 грн., від 31 серпня 2009 року № 3690 на загальну суму 30731 грн. 54 коп., в тому числі податок на додану вартість 5121 грн. 92 коп., від 30 вересня 2009 року № 4258 на загальну суму 25399 грн. 15 коп., в тому числі 4233 грн. 19 коп., від 30 жовтня 2009 року № 4727 на загальну суму 30839 грн. 12 коп., в тому числі податок на додану вартість 5139 грн. 85 коп., від 30 листопада 2009 року № 5357 на загальну суму 21356 грн. 41 коп., в тому числі податок на додану вартість 3559 грн. 40 коп., від 14 грудня 2009 року № 5673 на загальну суму 8040 грн., в тому числі податок на додану вартість 1340 грн., від 31 грудня 2009 року № 6042 на загальну суму 30673 грн. 62 коп., в тому числі податок на додану вартість 5112 грн. 27 коп., від 29 січня 2010 року № 256 на загальну суму 26671 грн. 86 коп., в тому числі податок на додану вартість 4445 грн. 31 коп., від 26 лютого 2010 року № 618 на загальну суму 29140 грн. 42 коп., в тому числі податок на додану вартість 4856 грн. 74 коп., від 31 березня 2010 року № 1154 на загальну суму 39352 грн. 15 коп., в тому числі податок на додану вартість 6558 грн. 69 коп., від 19 квітня 2010 року № 1330 на загальну суму 11385 грн., в тому числі податок на додану вартість 1897 грн. 50 коп., від 30 квітня 2010 року № 1632 на загальну суму 32445 грн., в тому числі податок на додану вартість 5407 грн. 50 коп., від 31 травня 2010 року № 2046 на загальну суму 31198 грн. 57 коп., в тому числі податок на додану вартість 5199 грн. 76 коп., від 30 червня 2010 року № 2633 на загальну суму 28890 грн. 30 коп., в тому числі податок на додану вартість 4815 грн. 05 коп., від 30 липня 2010 року № 3333 на загальну суму 35594 грн. 56 коп., в тому числі податок на додану вартість 5932 грн. 43 коп., від 31 серпня 2010 року № 4414 на загальну суму 47729 грн. 37 коп., в тому числі податок на додану вартість 7954 грн. 90 коп., від 30 вересня 2010 року № 5287 на загальну суму 43870 грн. 68 коп., в тому числі податок на додану вартість 7311 грн. 78 коп., від 29 жовтня 2010 року № 6139 на загальну суму 47676 грн. 94 коп., в тому числі податок на додану вартість 7946 грн. 16 коп., від 30 листопада 2010 року № 6695 на загальну суму 43327 грн. 79 коп., в тому числі податок на додану вартість 7221 грн. 30 коп., від 30 грудня 2010 року № 8925 на загальну суму 33818 грн. 94 коп., в тому числі податок на додану вартість 5636 грн. 49 коп., від 31 січня 2011 року № 253 на загальну суму 30856 грн. 74 коп., в тому числі податок на додану вартість 5142 грн. 79 коп., від 28 лютого 2011 року № 835 на загальну суму 41877 грн. 56 коп., в тому числі податок на додану вартість 6979 грн. 59 коп., від 31 березня 2011 року № 406 на загальну суму 39425 грн. 04 коп., в тому числі податок на додану вартість 6570 грн. 84 коп., від 29 квітня 2011 року № 423 на загальну суму 39096 грн. 92 коп., в тому числі податок на додану вартість 6516 грн. 15 коп., від 31 травня 2011 року № 518 на загальну суму 38975 грн. 85 коп., в тому числі податок на додану вартість 644495 грн. 98 коп., від 30 червня 2011 року № 458 на загальну суму 54025 грн. 25 коп., в тому числі податок на додану вартість 9004 грн. 21 коп., від 29 липня 2011 року № 449 на загальну суму 56573 грн. 76 коп., в тому числі податок на додану вартість 9428 грн. 96 коп., від 31 серпня 2011 року № 495 на загальну суму 66749 грн. 06 коп., в тому числі податок на додану вартість 11124 грн. 84 коп., від 30 вересня 2011 року № 446 на загальну суму 56555 грн., в тому числі податок на додану вартість 9425 грн. 85 коп., від 31 жовтня 2011 року № 389 на загальну суму 44516 грн. 53 коп., в тому числі податок на додану вартість 7419 грн. 42 коп., від 30 листопада 2011 року № 427 на загальну суму 49722 грн. 11 коп., в тому числі податок на додану вартість 8287 грн. 02 коп., від 30 грудня 2011 року № 540 на загальну суму 56837 грн. 83 коп., в тому числі податок на додану вартість 9472 грн. 97 коп., від 20 червня 2011 року № 223 на загальну суму 4500 грн., в тому числі податок на додану вартість 750 грн., від 21 червня 2011 року № 244 на загальну суму 4500 грн., в тому числі податок на додану вартість 750 грн. Оплата за всіма договорами здійснена у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, заборгованість відсутня. Крім цього, між позивачем та Приватним підприємством «Комманд» була укладена усна угода про надання автотранспортних послуг, на виконання якої між сторонами договору підписаний акт приймання виконаних робіт та позивачем отримана податкова накладна від 31 січня 2012 року № 370 на загальну суму 46307 грн. 18 коп., в тому числі податок на додану вартість 7717 грн. 86 коп.

Судом зазначено, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 (який діяв на час спірних правовідносин) та Податкового кодексу України не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту як висновок податкового органу про нікчемність правочину.

У позивача є в наявності всі первинні документи, які посвідчують право підприємства на формування як валових витрат, так і податкового кредиту.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд не прийняв посилання відповідача на наявність розбіжностей між сумами податкового зобов'язання контрагентів позивача та податкового кредиту позивача з огляду на те, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334, Закон України «Про податок на додану вартість» № 168 (які діяли на час спірних правовідносин) та Податковий кодекс України не ставлять в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій з липня 2009 року по лютий 2012 року контрагенти позивача були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Судом з пояснень представників відповідача та акту перевірки встановлено, що відповідач не заперечує обставини реальності продажу позивачем товару та отримання товару контрагентами позивача, який перевозився БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд», однак відповідач наполягає на тому, що автопослуги саме цими підприємствами позивачу не надавалися. Суд зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при отриманні послуг позивачем у його контрагентів, відповідачем не надано. Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що їх наявність чи відсутність ніяким чином не пов'язана із формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту відповідно до норм Закону № 334, Закону № 168, Податкового кодексу України, та дані обставини не мають відношення до правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем та не свідчать про наявність ознак нікчемності правочинів між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд». Суд не прийняв посилання відповідача на спільний наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346, яким затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, з огляду на те, що даний наказ не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, отже має рекомендаційний характер. Доводи органу державної податкової служби про відсутність доказів надання автопослуг через відсутність товарно-транспортних накладних, не узгоджуються з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), а також з Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207. Так, пунктами 11.1, 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Суд зазначив, що товарно-транспортна накладна є основним первинним документом на перевезення вантажів, як на те посилається відповідач, проте необов'язковим, у зв'язку із тим, що чинне законодавство не містить чіткого переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку. Крім того, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають право вантажовідправника на її виписку і жодним чином не зобов'язують вантажоодержувача вимагати її наявність. Судом також досліджені акти про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Комманд» від 6 квітня 2012 року № 32/22/37081766 та БВП «Строитель-Плюс» від 11 квітня 2012 року № 37/22/31263808 та встановлено, що податковим органом не досліджувалися первинні документи фінансово-господарської діяльності БВП «Строитель-Плюс», ПП «Комманд» по взаємовідносинам з позивачем, а висновок щодо ознак нікчемності з іншими контрагентами (покупцями) здійснений як наслідок незнаходження підприємств за податковими адресами. За таких обставин, суд не прийняв як доказ вчинення нікчемних правочинів лише відомості, викладені в актах податкового органу про неможливість проведення зустрічних звірок БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» у зв'язку із їх незнаходженням за податковими адресами, та лише посилання на постанову слідчого про порушення кримінальної справи та факти, які призвели до порушення кримінальної справи. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, а не тільки факт порушення кримінальної справи. Таких доказів відповідачем не надано. Відповідачем не було доведено, що господарські зобов'язання, що виникли між позивачем та БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача в цій частині задоволенні та податкові повідомлення-рішення визнані судом недійсними з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України та норм Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами можуть бути істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2008 року у справі N К-28901/06 (номер справи в ЄДРСР 3221304) нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

Підставою для скасування Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2013 р. податковий орган вважає Вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 р. по справі № 123/3318/13-к за обвинувальним актом, підписаним старшим слідчим з ОВС 2-го відділу Управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Міністерства доходів і зборів України Осипчуком С.В. та затверджений старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М., з угодою про визнання винуватості між прокурором та підозрюваною від 22.03.2013 р. відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Вироком затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 р. між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваного ОСОБА_4 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, та призначено їй узгоджене покарання за вказаною статтею у вигляді штрафу у розмірі 68000 грн.

Вищезазначеним Вироком встановлено, що в продовж 2009 - 2010 року, ОСОБА_4, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами, діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб»єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою, ОСОБА_4 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, а саме БВП «Строитель- Плюс» (31263808), КП «Альянс» (32468182), ПП «Севелітстрой» (35096833), ПП «Кримторг» (32271261) та ПП «Кримспецтехнолоджи» (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного групування вчинено пособництво службовими особами наступних суб»єктів господарювання, а саме: ТОВ «Союз КСД», ПАТ «Крименерго», ТОВ «Південна будівельна компанія», ТОВ «Кримкоплекс», ТОВ «Будком» в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету не надійшло податків на загальну суму 6195804,38 грн.

Відповідач посилається на те, що ОСОБА_4, яка була директором БВП «Строитель -Плюс» та підписувала від свого імені первинні документи визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд не приймає Вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 р. по справі № 123/3318/13-к, оскільки в даному Вироку не йдеться мова про взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ» з контрагентами БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд».

Крім того суд зазначає, що відповідно Вироку ОСОБА_4 здійснила реєстрацію (придбання) юридичної особи, засновником якої вона була особисто БВП «Строитель плюс» (31263808), а не була директором цього підприємства. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб державна реєстрація БВП «Строитель - Плюс» (31263808) відбулася 14.12.2000 р. та керівником зазначено ОСОБА_8.

В зв»язку з вищевикладеним суд не приймає Вирок суду як істотну обставиною, яка спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення по справі та відмовляє у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі № 805/1530/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ» м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області про визнання протиправними дій та податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року № 0002492340 та № 0002502340 - відмовити.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 28 серпня 2013 р. в присутності представників сторін.

Повний текст ухвали складено та підписано 02 вересня 2013 р.

Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття ухвали у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Олішевська B.В.