Постанова № 33298431, 27.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 р. Справа №805/9868/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Токмаковій Є.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача 2 Постернікова О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №1, Обласної медико-соціальної експертної комісії про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонної медико-соціальної (експертної) комісії №1, Обласної медико-соціальної (експертної) комісії про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що протягом тривалого часу їй була встановлена третя група інвалідності після перенесеної операції, проте, з мережі інтернет вона дізналася, що захворювання, на яке вона страждає, відноситься до другої групи інвалідності. Послалася на відповідні накази Міністерства охорони здоров'я. Через це вважає прийняті відносне неї рішення МСЕК неправомірними. Зазначила про свої неодноразові звернення з питання перегляду групи інвалідності, які були залишені без задоволення.

З наведених підстав просила скасувати рішення МСЕК №3, прийняті відносно неї з 2002 р. по 2011 роки, скасувати рішення обласного МСЕК від 01.02.2011 р., скасувати рішення обласного розширеного МСЕК від 27.01.2012 р., визнати її інвалідом другої групи з перерахунком пенсії, зобов'язати МСЕК направити її до лікувального закладу з метою відновлення здоров'я.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 до судового засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник відповідача 2 Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 позов не визнав, надав письмові заперечення, зазначив, що захворювання позивача відповідає третій групі інвалідності, що не виключає можливості поліпшення стану здоров'я, наявність підстав для встановлення другої групи інвалідності заперечив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовані вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За приписами частин 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Тому, враховуючи, що рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності позивачу впливає на її права та інтереси у сфері публічно-правових відносин, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Проте, з урахуванням обставин справи, враховуючи триваючу хворобу позивача та відсутність відомостей про те, коли саме вона дізнався про обставини, якими обґрунтовує заявлений позов, у суду немає підстав вважати строк звернення з цим адміністративним позовом пропущеним, через що справа розглянута по суті заявлених вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1957 року народження, освіта - середнє-технічна, за професією - бухгалтер, працює бухгалтером у Маріупольському морському торгівельному порту.

В 2002 році рішенням міжрайонної МСЕК № 1 м. Маріуполя вперше визнана інвалідом третьої групи «загальне захворювання». Проходила чергові огляди у МСЕК в 2003, 2006, 2007, 2008 роках. У строк чергового огляду 05.02.2008 р. міжрайонною МСЕК № 1 м. Маріуполя третя група інвалідності встановлена на 2 роки.

28.03.2008 р. ОСОБА_1 була оглянута обласною МСЕК № 3 за оскарженням рішення міжрайонної МСЕК № 1 м. Маріуполя у частині діагнозу та групи інвалідності. За направленням МСЕК консультована проктологом ДОКТМО з метою уточнення діагнозу. Рішенням обласної МСЕК № 3 від 28.03.2008 р. визнана інвалідом третьої групи «загальне захворювання» безстроково.

За поясненнями представника відповідача вказане експертне рішення прийняте з урахуванням ступеня функціональних порушень на підставі «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004 р. № 183.

У зв'язку з незгодою з рішенням обласної МСЕК № 3, та на підставі письмової заяви (претендувала на другу групу інвалідності) ОСОБА_1 була обстежена в Українському Державному НДІ МСПІ м.Дніпропетровська з 11.05.2008 р. по 21.05.2008 р. За висновком медико-експертної комісії інституту виявлена у хворої патологія приводить до обмеження життєдіяльності у легкому ступені. З урахуванням виявленої супутньої патології рекомендовано визначити ОСОБА_1 третю групу інвалідності на 1 рік на період лікування у відділенні суміжних станів. Підстава - Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004 р. № 183. Питання щодо безстроковості вирішено передчасно. ОСОБА_1 була ознайомлена з висновком інституту.

Рішенням обласної МСЕК № 3 від 16.07.2008 р. підтверджена третя група інвалідності «загальне захворювання», безстроково.

На протязі останніх років ОСОБА_1 неодноразово зверталася до різних інстанцій щодо незгоди з обстеженням в Укр.Держ.НДІ МСПІ М.Дніпропетровська та наполяганням на встановленні другої групи інвалідності.

В листопаді 2011 року на міжрайонну МСЕК № 1 м. Маріуполя повторно було надане направлення за формою № 0-88/о (оформлене за наполяганням ОСОБА_1.), у зв'язку з чим ОСОБА_1 була оглянута 14.11.2011 р. міжрайонною МСЕК № 1 м.Маріуполя. Рішенням міжрайонної МСЕК № 1 м. Маріуполя від 14.11.2011 р. підтверджена третя група «загальне захворювання», безстрокова Діагноз МСЕК винесений на підставі консультативного висновку професора Гюльмамедова Ф.І., обласного проктолога Шаламова В.І. від 06.06.2011 р. У зв'язку з письмовою заявою ОСОБА_1 від 14.11.2011 р. щодо незгоди з висновком міжрайонної МСЕК (претендує на другу групу інвалідності ) вона була оглянута на засіданні обласної МСЕК №3 01.12.2011 р. Рішенням обласної МСЕК № 3 підтверджені висновки міжрайонної МСЕК м. Маріуполя щодо третьої групи інвалідності «загальне захворювання», безстроково .

У зв'язку з незгодою з експертними висновками МСЕК області та недовірою фахівцям Укр.Держ.НДІ МСПІ м. Дніпропетровська ОСОБА_1 було запропоноване обстеження в НДІ реабілітації інвалідів м. Вінниці. Від обстеження в інституті заявниця відмовилася, надала письмову заяву щодо огляду на поширеній МСЕК.

27.01.2012 ОСОБА_1 була оглянута на засіданні обласної МСЕК № 1. Рішенням комісії підтверджена третя група інвалідності «загальне захворювання», безстроково.

Також представником відповідача зазначено, що з висновками МСЕК Донецької області позивач була незгодна, звернулася до Міністерства охорони здоров'я України. За дорученням Відділу МСЕ МОЗ України від 03.03.2012 р. її медекспертна справа в квітні 2012 року була направлена до Державного науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів м. Вінниця з метою стаціонарного обстеження та розгляду експертних питань, про що ОСОБА_1 була повідомлена обласним центром МСЕ. Згідно з листом від 12.09.2012 р. за підписом директора інституту Шевчука В.І. на адресу ОСОБА_1 була вислана путівка, але вона на обстеження в інститут не з'явилася. У зв'язку з неявкою на обстеження, її медекспертна справа була повернута з інституту без розгляду. ОСОБА_1 було повторно запропоновано стаціонарне обстеження в НДІ реабілітації інвалідів м. Вінниця, від якого вона відмовилася.

Надані представником відповідача відомості з боку позивача не спростовані.

З урахуванням встановлених у справі обставин дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначається, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

На час встановлення позивачу групи інвалідності діяла Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена Наказом МОЗ України від 07.04.2004 р. № 183, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2004 р. за № 516/9115 (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 561 від 05.09.2011 р.).

Відповідно до п. 1.1. зазначеної Інструкції ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується однією або поєднанням декількох зазначених найважливіших її критеріїв. Виділяють три ступеня: помірно виражене, виражене, значне.

1. Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлене такими порушеннями функцій органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

2. Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

3. Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Відповідно до п. 2.2. Інструкції підставою для встановлення другої групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, при збереженій здатності до самообслуговування, та не викликають потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.

Критеріями встановлення другої групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у вираженому ступені: обмеження самообслуговування II ст.; обмеження здатності самостійно пересуватися II ст.; обмеження здатності до навчання II ст.; обмеження здатності до трудової діяльності II ст.; обмеження здатності до орієнтації II ст.; обмеження здатності до спілкування II ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ст.

Згідно з пунктом 2.3 вказаної Інструкції підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями встановлення III групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності в помірно вираженому ступені: обмеження самообслуговування I ст.; обмеження здатності самостійно пересуватися I ст.; обмеження здатності до навчання I ст.; обмеження здатності до трудової діяльності I ст.; обмеження здатності до орієнтації I ст.; обмеження здатності до спілкування I ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ст.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне зниження кваліфікації або зменшення обсягу трудової діяльності; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні): значне зменшення (більше ніж на 25%) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні в осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії.

Відповідно до пункту 2.3. діючої на час розгляду справи Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 N 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за N 1295/20033, критерії встановлення інвалідності визначені пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.

Вказане Положення не спростовує висновки відповідачів про встановлення позивачу третьої групи інвалідності.

Крім того, зазначене Положення у пунктах 23 та 24 передбачає наступне:

23. У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

24. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Тому суд враховує, що наслідки обстеження клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) не виявили у позивача ознак інвалідності другої групи, а від обстеження у Науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів (м. Вінниця) позивач відмовилася, про що зазначила у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржені рішення відповідачем прийняті з урахуванням ступеня вираженості функціональних порушень, відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561, Положення про медико-соціальної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317. Отже, згідно із зазначеними спеціальними нормативними актами судом встановлено, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень відповідно до встановленого порядку визначення групи інвалідності позивача.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена обґрунтованість заявлених по справі позовних вимог, які, за таких умов, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №1, Обласної медико-соціальної експертної комісії про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 27 серпня 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 02 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.