Постанова № 33297822, 03.09.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року справа № 823/2267/13-а

м. Черкаси

12 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: Биченка І.Я. - за довіреністю;

представника відповідача: Білоуса В.Ю. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хрещатик Агро» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хрещатик Агро» звернулось до суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012 №0006132301, №0006142301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач дійшов помилкових висновків без дослідження всіх об'єктивних обставин щодо відсутності господарських відносин позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у липні та вересні 2011 року, оскільки їх здійснення підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначив, що прийняття спірних податкових повідомлень - рішень пов'язане із виявленою під час перевірки безтоварністю господарських правочинів між позивачем та ФОП ОСОБА_3, що підтверджується недоліками в оформленні видаткових первинних документів, не надано до перевірки довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, заявок на поставку товару, товарно-транспортних накладних.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що в період з 27.11.2012 року по 30.11.2012 року державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Хрещатик Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за липень та вересень 2011 року, за результатами якої складено акт №352/22-11/32339500 від 30.11.2012.

Перевіркою встановлено: порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 100361 грн., а також порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на загальну суму 87270 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки державна податкова інспекція у м. Черкасах прийняла податкове повідомлення-рішення №0006142301 від 12.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 100361 грн. за основним платежем та 0 грн. за штрафними санкціями, а також прийняла податкове повідомлення-рішення №0006132301 від 12.12.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 87270 грн. за основним платежем та в розмірі 21818 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суд встановив, що позивач 10.03.2011 уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу №103/11 щодо продажу агрохімічної продукції, конкретна кількість, асортимент та кількість кожної партії якої згідно з пунктом 1.2 договору фіксуються в додатку №1.

Факт погодженої волі сторін договору щодо всіх істотних його умов на кожну партію товару підтверджується належним чином оформленими додатком №1 до договору, рахунками на оплату, видатковими накладними.

До матеріалів справи також додана копія ліцензії серії НОМЕР_1 на ім'я фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, відповідно до якої, останній мав право здійснювати діяльність, визначену договором.

Відповідач в свою чергу посилається на відсутність розшифровки прізвища та ініціалів особи, яка отримувала товар, без зазначення номеру та дати довіреності на отримання ТМЦ.

Суд встановив, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні не містять розшифрування підписів особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони позивача, реквізити довіреності на неї, водночас всі інші реквізити є наявними (номер договору; номенклатура, кількість та ціна товару, реквізити постачальника; підписи та печатки).

Крім того, підпис замовника (позивача) у видаткових накладних візуально подібний на підпис директора позивача. Поясненнями представника позивача підтверджено ту обставину, що агрохімічну продукцію отримував особисто керівник підприємства. Враховуючи, що відповідно до статуту юридичної особи директор діє без довіреності, тому суд вважає, що відсутність реквізитів довіреності у видаткових накладних не є достатньою підставою для визнання господарської операції безтоварною, а тому суд вважає недоліки на які посилається представник відповідача неістотним порушенням, що не може бути достатньою підставою для визнання безтоварною окремої операції, у т.ч. у зв'язку із відсутністю нормативно закріплених вимог щодо обов'язкових реквізитів видаткової накладної.

Досліджуючи обґрунтування формування витрат позивачем за рахунок господарських операцій з вищевказаним контрагентом, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 13.2 ст.13 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час здійснення господарських відносин, далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27 ст.14 ПК України).

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704), забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам. Водночас, складання видаткових накладних з упущеннями щодо реквізитів юридичної особи-покупця (позивача у справі) як платника податків не суперечить законодавчим актам, оскільки містять основні дані про здійснену господарську операцію та скріплені печатками сторін договору, містять посилання на підставу їх складання (договір).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Посилання відповідача на відсутність доказів переміщення товару як на підставу для визнання нікчемними правочинів, суд вважає помилковим у зв'язку з наступним.

Товарно-транспортна накладна у відносинах поставки не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого формуються витрати підприємства. Така позиція викладена Вищим адміністративним судом України в роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11. Тому їх відсутність не надавала підстав для податкового органу під час здійснення невиїзної перевірки не враховувати наявні документи, що підтверджують формування витрат та взяття податкового кредиту, а також для висновків про безтоварність господарських операцій.

Крім того, як пояснив представник позивача придбані у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 агрохімічна продукції не є габаритною за розміром, а тому замовляти транспортні послуги економічно не вигідно.

Використання отриманого товару у господарській діяльності підтверджується договорами з супровідними документами щодо подальшої реалізації агрохімічної продукції ВАТ НВО «Прогрес» за генеральною угодою між ним та позивачем від 14.03.2011 №03/11, додатками №1 до вказаної угоди, видатковими та податковими накладними виписаними позивачем в адресу ВАТ НВО «Прогрес».

Суд встановив, що відповідно до сформованих витрат за видатковими накладними на адресу позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виписані наступні податкові накладні: від 09.07.2011 №224, від 15.07.2011 №225, від 08.09.2011 №266, від 12.09.2011 №267, від 19.09.2011 №269, від 23.09.2011 №273. Податкові накладні належно оформлені, містять всі необхідні реквізити та скріплені печаткою і підписом постачальника.

Згідно з підп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3 ст.198 ПК України)

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є видана на вимогу покупця платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є податкова накладна. Вимоги до обов'язкових реквізитів для податкових накладних визначені ст.201 ПК України. Вона є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд врахував, що вимог щодо заповнення податкових накладних, декларування грошових зобов'язань з ПДВ сторонами договору дотримано, про що свідчать матеріали справи.

Суд звернув увагу, що оплата отриманого товару позивачем за договором здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку в матеріалах справи.

Зобов'язання з ПДВ задекларовані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у повному обсязі, в розмірі, що відповідає взятому позивачем у відповідних періодах податковому кредиту, що підтверджується даними податкової звітності з ПДВ позивача та цього контрагента в матеріалах справи.

Відповідно до вимог п. 200.1 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З урахуванням викладених обставин справи, враховуючи, що позивач спростував належними доказами висновки відповідача про безтоварність операцій, обґрунтував правомірність формування витрат за відповідними правочинами та взяття відповідного розміру податкового кредиту, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно і підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0006132301 та №0006142301 від 12.12.2012 - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хрещатик Агро» 2094 (дві тисячі дев'яносто чотири) грн. 49 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 вересня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко