Постанова № 33297810, 28.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року 810/4094/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Рубан Л.П. (за довіреністю)

від відповідача: Норець В.М. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПублічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 липня 2013 року № 0001762202 та № 0001772202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" вимог пункту 135.2 статті 135, пункту 138.2 статті 138, статті 185, статті 186, статті 187, статті 187, статті 188, статті 200, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Лігран».

Позивач стверджує, що придбав товари у ТОВ «Лігран» правомірно і на законних підставах задекларував податковий кредит та сформував валові витрати.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з прибутку приватних підприємств.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» зареєстроване Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 13 червня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 820512(а.с.11).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24 травня 2011 року № 100336694, на податковому обліку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» перебуває в Миронівській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області (а.с. 12).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 14 червня 2013 року по 18 червня 2013 року посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та на виконання від 14 червня 2013 року № 267, проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Лігран» за період з 1 січня 2010 року по 31 січня 2013 року. Результати перевірки оформлені актом від 21 червня 2013 року № 216/22-011/00951770(далі по тексту -Акт перевірки)(а.с.15-37).

У ході перевірки встановлено факт порушення ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» вимог пункту135.2 статті 135, пункту 138.2 статті 138, статті 185, статті 186, статті 187, статті 187, статті 188, статті 200, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та заниження податку на прибуток. Виявлені порушення пов'язані, на думку перевіряючи, з безпідставним формуванням ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» показників податкового кредиту та завищення витрат за господарськими операціями з ТОВ «Лігран».

На підставі висновків акту перевірки, Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2013 року № 0001762202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з податку на прибуток приватних підприємств на 43045 грн., у тому числі за основним платежем 28697 грн. та штрафними санкціями на суму 14348 грн.(а.с.13) та податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2013 року № 0001772202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з податку на додану вартість на суму 40995 грн. , у тому числі 27330 грн. за основним платежем та 13665 грн. за штрафними санкціями (а.с.14).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 135 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України зазначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України платниками податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Статтею 186 Податкового кодексу визначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум до податкового кредитує факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи,1 серпня 2012 року між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ТОВ «Лігран» укладено договір поставки № 0108-Т. Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Лігран») передає, а Покупець (ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») приймає макуху соняшникову (а.с.58-59).

Також, 12 червня 2012 року між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ТОВ «Лігран» укладено договір поставки № 1206-М. Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Лігран») передає, а Покупець (ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») приймає макуху соняшникову(а.с.81-82).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 0108-Т виписано: товарно-транспорті накладні від 2 серпня 2012 року ТН № 208122 (а.с.61) та від 5 серпня 2012 року ТН № 208122 (а.с.62), рахунки-фактури від 2 серпня 2012 року № СФ-00204 (а.с.71) та від 3 серпня 2012 року № СФ-00206 (а.с.71), видаткові накладні від 3 серпня 2012 року № РН-0000196 (а.с.72) та від 7 серпня 2012 року № РН 0000197, податкові накладні від 3 серпня 2012 року № 194 та від 7 серпня 2012 року № 364, акти списання від 4 серпня 2012 року № 4597, від 9 серпня 2012 року № 4629, від 10 серпня 2012 року № 4637, книгу надходження (ваговий журнал), звіти про результати досліджень № 3568в/2 від 02 липня 2012 року (а.с.69-70).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 1206-М вписано: товарно-транспортну накладну від 12 червня 2012 року ТН № 1206122 (а.с.84), товарно-транспортну накладну від 12 червня 2012 року ТН № 12061121 (а.с.85), рахунок-фактуру від 12 червня 2012 року № СФ-00137 (а.с.86), рахунок-фактуру від 12 червня 2012 року № СФ-000136 (а.с.87), видаткову накладну від 13 червня 2012 року № РН-0000148 (а.с.88), видаткову накладну від 13 червня 2012 року № РН-0000150 (а.с.89), податкову накладну від 13 червня 2012 року № 668 (а.с.92), податкову накладну від 13 червня 2012 року № 670 (а.с.93).

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за господарськими договорами з ТОВ «Лігран», суд звертає увагу та те, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом вищезазначених приписів, наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не є належним доказом передачі товару, оскільки вони не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних про перевезення товару від ТОВ «Лігран» до ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» не містять інформації щодо прізвища, імені, по-батькові посадової особи ТОВ «Лігран» , яка передала товар, дати та номеру довіреності на підставі якої отримано товар, та конкретизованої адреси пункту навантаження та розвантаження товару.

Також, товарно- транспортні накладні від 2 серпня 2012 року та 5 серпня 2012 року зареєстровані за однаковим номером ТН 208122, що також є порушенням Інструкції 228/253.

Крім того у Товарно-транспортних накладних наданих до перевірки не зазначено точну адресу складу постачальника у м. Дніпропетровськ.

Відповідно до пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Разом з тим, копії дорожніх листів в матеріалах справи відсутні.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Лігран», що додатково вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

Надані позивачем видаткові накладні, суд до уваги не бере, оскільки вони не містять даних, щодо особи, яка їх отримала та реквізитів довіреності, на підставі яких отримувався товар.

Також, пунктом 5.4 договору поставки № 0108-Т та договору поставки № 1206-М, передбачено, що якість товару, який постачається підтверджується сертифікатом якості виробника, та свідоцтво якості. Кожна партія товару повинна супроводжуватися свідоцтвом якості.

Копій свідоцтв якості на придбаний товар, які ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» повинно було отримати разом з товаром, позивачем не надано.

Книга приходу, надана позивачем, не є достатнім доказом отримання ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» товару, оскільки, товар, згідно книги приходу, було отримано ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» 7 серпня 2012 року. Однак, згідно актів списання №4597, №4629, №4637 макуха сонячна у кількості 71,205 тон було списано вже 4 серпня 2012 року, що додатково вказує на не отримання товару ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» від ТОВ «Лігран».

Крім того, операції з поставки товарів від ТОВ «Лігран» не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень.

Відповідно до акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ліран» від 28 грудня 2012 року № 7250/224/34656476, встановлено відсутність поставок зі сторони постачальників ТОВ «Лігран» та здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам (а.с.141-169).

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за договором поставки № 0108-Т та договором поставки № 1206-М , суд зазначає наступне.

З метою підтвердження використання у господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «Лігран», судом було витребувано у позивача: податкові накладні, видаткові накладні, договори, банківські виписки, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо.

На підтвердження факту використання у господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «Лігран» позивачем частково надано: договір поставки від 19 травня 2012 року між ТОВ «Агро-Агро» та ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(а.с.94-96), видаткову накладну від 13 червня 2012 року № КЗ100043161 (а.с.97), довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 12 червня 2012 року № 516 (а.с.98), податкову накладну від 13 червня 2012 року № 647 (а.с.99),банківські виписки (а.с.100).

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Проте, «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань з ТОВ «Лігран» не надано суду товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення видаткових накладних та податкових накладних, наданих позивачем, зважаючи на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку поставки товару, у первинному документі має бути конкретизовано, який саме товар було поставлено із зазначенням їх вартості (вартісний вираз). Крім того, для включення до складу податкового кредиту, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.

Разом з тим, з наданих позивачем видаткових накладних не зазначено місця складання, вказано лише найменування товару та відсутня інформація щодо місць приймання та видачі товару (найменування вулиці, номеру будинку), що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування показників валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" вимог пункту 135.2 статті 135, пункту 138.2 статті 138, статті 185, статті 186, статті 187, статті 187, статті 188, статті 200, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Лігран» законним та обґрунтованим. Податкові повідомлення-рішення від 8 липня 2013 року № 0001762202 та № 0001772202, прийняті Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області є правомірними, підстави для їх скасування відсутні.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятих рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 3 вересня 2013 року.