Рішення № 3329781, 17.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

про

повернення орендованого майна та стягнення неустойки

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

Коваленко Ю.І.–представник

від відповідача

Курячий А.М. –представник

В судовому засіданні 17.02.2009 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на користь державного бюджету неустойки в сумі 1850,41 грн. та зобов’язання відповідача повернути майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129, яке було предметом договору оренди від 22.05.2006 № 1982/д, до державної власності.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем передбаченого договором і законодавством обов’язку щодо повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору оренди.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає, що за відсутності заяви позивача про припинення договору, договір оренди від 22.05.2006 вважається поновленим та той же самий строк, тобто до 20.07.2008, а після отримання відповідачем листа Головного контрольно –ревізійного управління про погодження на продовження терміну дії вказаного договору, договір оренди є дійсним до 16.05.2009. Крім того, відповідач зазначає про сумлінне виконання умов договору оренди.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

22.05.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (орендар) укладено Договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Контрольно –ревізійного управління у Запорізькій області (далі –Договір), належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме –вбудовану в технічному поверсі частину нежитлового приміщення загальною площею по внутрішньому виміру 10 кв.м., відповідно до плану будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129.

Орендоване майно знаходиться на балансі Контрольно –ревізійного управління у Запорізькій області.

22.05.2006 між сторонами Договору складено акт приймання передачі орендованого приміщення.

23.03.2007 та 27.12.2007 сторонами підписані договори про зміни до Договору оренди від 22.05.2006 № 1982/д в частині розміру орендної плати.

Згідно п. 10.1 Договору, останній укладений на строк з 22.05.2006 по 20.05.2007.

Пунктом 10.5 Договору передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором, а у відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що укладений між сторонами Договір оренди був пролонгований сторонами до 20.05.2008, оскільки після закінчення строку дії договору (20.05.2007) позивач на адресу відповідача будь-яких заперечень щодо продовження строку дії договору не надсилав.

Разом з цим, листом від 20.05.2008 № 11-13-00897 позивач повідомив відповідача про відсутність згоди на продовження дії договору оренди від 22.05.2006 № 1982/д ще на рік.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.11.2008 № 11-01-05576 з вимогою повернути Районному відділу фонду державного майна України майно, яке відповідач орендував згідно з договором від 22.05.2006, шляхом складання акту прийому –передачі та сплатити неустойку за період з 19.05.2008 по 13.11.2008 у розмірі 1471,55 грн.

Таким чином, позивач у передбачений законом термін вчинив дії, що свідчать про його відмову від чергової пролонгації договору, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ч. 1.ст. 764 Цивільного кодексу України.

Тому укладений сторонами Договір оренди є припиненим з 20.05.2008 у зв’язку із закінченням строку його дії.

Посилання відповідача на наявність згоди Контрольно-ревізійного управління України на продовження строку дії Договору судом не приймається, оскільки згідно вищенаведених норм Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Цивільного та Господарського кодексів України ініціювати продовження строку дії договору має право сторона договору - наймодавець (в даному випадку –позивач), а не балансоутримувач майна, і продовження дії договору є правом наймодавця і жодним чином не є його обов’язком.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним та підтвердженим матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог законодавства України повідомив відповідача про закінчення договору оренди та припинення його дії.

Статтею 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути орендодавцеві (балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на дату передачі його в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З припиненням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про зобов’язання відповідача повернути майно, яке було предметом Договору оренди від 22.05.2006 № 1982/д, є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому –передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Оскільки факт несвоєчасної передачі відповідачем орендованого майна наймодавцю встановлений судом і по суті відповідачем не заперечується, вимога позивача про стягнення неустойки, яка за розрахунком позивача, неоспореним відповідачем, становить 1850,41 грн. також визнається судом правомірною.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв’язку із задоволенням позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт” (01004, м. Київ, вул. Солом’янська, 11-А, код 22859846) повернути майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги,129, яке було предметом договору оренди від 22.05.2006 № 1982/д, до державної власності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт”(01004, м. Київ, вул. Солом’янська, 11-А, код 22859846, р/р 26000412731 в ВАТ "Морський транспортний банк", МФО 300829 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь бюджету (одержувач: державний бюджет Орджонікідзевського району, 22080200; код ЄДРПОУ 34677145, банк одержувача: УДК в Запорізькій області: МФО 813015, р/р 31111093700007) 1850 (одна тисяча вісімсот п’ятдесят) грн. 41 коп. неустойки.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт”(01004, м. Київ, вул. Солом’янська, 11-А, код 22859846, р/р 26000412731 в ВАТ "Морський транспортний банк", МФО 300829 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) до Державного бюджету України державне мито у сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 26.02.2009