Постанова № 33297798, 03.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5051/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токміловой Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю:

представників позивача - Лакіза А.В. та Шершньова В.П.,

представника відповідача - Гудиря Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 03.06.2013 року по 07.06.2013 року співробітниками Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ) проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податниками податків ПП «Стандарт-Ойл» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 14.06.2013 року №505/2200/31292740, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 258962,00 грн. (в тому числі - за 1 квартал 2010 року на суму 33062,50 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 80250,00 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 69000,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 76650,00 грн.); п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету, на загальну суму в розмірі 207170,00 грн. (в тому числі за березень 2010 року на суму 26450,00 грн., за квітень 2010 року на суму 22800,00 грн., за травень 2010 року на суму 18800,00 грн., за червень 2010 року на суму 27600,00 грн., за липень 2010 року на суму 13800,00 грн., за серпень 2010 року 27600,00 грн., за вересень 2010 року на суму 13800,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 27660,00 грн., за листопад 2010 року на суму 27660,00 грн., за грудень 2010 року на суму 6000,00 грн.). На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 02.07.2013 року №0001362200, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 145650,00 грн., в тому числі 116520,00 грн. за основним платежем та 29130,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 02.07.2013 року №0001352200, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 182062 грн., в тому числі 145650,00 грн. за основним платежем та 36412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає безпідставними викладені в акті перевірки вказані висновки ДПІ щодо наявності порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення - рішення.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у позові (т.1 а.с. 4-26).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.3 а.с. 120-124).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд прийшов висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ зареєстровано 19.12.2000 року Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ.

12.04.2013 року старшим слідчим з особливо важливих справ СУ ДПС України в Одеській області Васюковим А.В. відповідно до п.п.78.11 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України прийнято постанову про призначення позапланової перевірки ТОВ «Молокозавод» з тих підстав, що посадові особи ПП «Стандарт-Ойл» в порушення вимог податкового законодавства відобразили у податковій звітності фінансово-господарські операції з підприємствами, які мають ознаки фіктивності. Проведення зазначеної перевірки доручено співробітникам ДПІ (т.1 а.с.94-95).

На підставі постанови від 12.04.2013 року, начальником ДПІ прийнято наказ від 01.06.2013 року №395 про проведення в період з 03.06.2013 року по 07.06.2013 року позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Молокозавод» (т.1 а.с.96).

В період з 03.06.2013 року по 07.06.2013 року, співробітниками ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, яка мала правові відносини з платником податниками податків ПП «Стандарт-Ойл» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.06.2013 року №505/2200/31292740, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 258962,00 грн. (в тому числі - за 1 квартал 2010 року на суму 33062,50 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 80250,00 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 69000,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 76650,00 грн.); п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету, на загальну суму в розмірі 207170,00 грн. (в тому числі за березень 2010 року на суму 26450,00 грн., за квітень 2010 року на суму 22800,00 грн., за травень 2010 року на суму 18800,00 грн., за червень 2010 року на суму 27600,00 грн., за липень 2010 року на суму 13800,00 грн., за серпень 2010 року 27600,00 грн., за вересень 2010 року на суму 13800,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 27660,00 грн., за листопад 2010 року на суму 27660,00 грн., за грудень 2010 року на суму 6000,00 грн.) (т.1 а.с. 32-65).

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем у перевіряємому періоді включено до складу валових витрати по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Стандарт-Ойл» на загальну суму 45919295,00 грн., та віднесено ПДВ по цим операціям в сумі 7774959,00 грн. до складу свого податкового кредиту. Разом з тим, в ході проведення перевірки ТОВ встановлено, що взаємовідносини між ТОВ та ПП «Стандарт-Ойл», мають безтоварний характер, що свідчить про укладання між ними угод без наміру настання юридичних наслідків, у зв'язку з чим, згідно з ст.203, ст.215, ст.228 ЦК України угоди з ПП «Стандарт-Ойл», мають ознаки нікчемності, а тому ТОВ не мало право відносити витрати по цим правовідносинам до складу валових та ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 02.07.2013 року №0001362200, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 145650,00 грн., в тому числі 116520,00 грн. за основним платежем та 29130,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 02.07.2013 року №0001352200, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 182062 грн., в тому числі 145650,00 грн. за основним платежем та 36412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.28, 29).

Суд вважає вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства ТОВ необґрунтованими в частині, в якій вони оскаржуються позивачем, з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між ТОВ та ПП «Стандарт-Ойл» був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів: мазут М-100, М-40 (т.2 а.с.246).

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом надавався позивачу товар - мазут М-100, М-40, а ТОВ здійснило оплату за цей товар, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

На підставі зазначених норм вказані витрати включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що підтвердили представники позивача та не оспорювалося представником відповідача.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав на адресу ТОВ податкові накладні, які включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 цього Закону, податковим періодом є один календарний місяць.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання ТОВ зазначених податкових накладних від ПП «Стандарт-Ойл» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому факт постачання вказаним контрагентом позивача передбачених укладеним договором мазуту М-100, М-40 підтверджується наданими суду первинними документами, а саме: договором купівлі-продажу від 11.03.2010 року №11/03/10, актами списання ПММ, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками та інш. (т.2 а.с. 228-242, 246, т.3 а.с.1-75, 78-113).

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки ДПІ, викладені в акті від 14.06.2013 року №505/2200/31292740, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач правомірно відніс до складу валових витрати по господарським правовідносинам з вказаним контрагентам та до податкового кредиту ПДВ по цим операціям.

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення ТОВ витрат по правовідносинам з ПП «Стандарт-Ойл» до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді фактично ґрунтується лише на проведеному ДПІ аналізу матеріалів кримінальної справи, порушеної за ознаками ч.3 ст.212 КК України (т.1 а.с. 45).

Разом з тим, згідно положень ст.83 Податкового Кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є судове рішення по кримінальній справі, а не матеріали такої справи, в тому числі постанови про порушення кримінальної справи та постанови слідчого про призначення перевірки.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів прийняття судового рішення по вказаній кримінальній справі та набрання законної сили цим рішенням.

Крім цього, обґрунтовуючи висновки про протиправне включення витрат по правовідносинам з ПП «Стандарт-Ойл» до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді, ДПІ посилалося на те, що вказані правовідносини мають безтоварний характер, що свідчить про укладення вказаних угод без мети настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України ці угоди мають ознаки нікчемності.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання угоди між позивачем та вказаним контрагентом у встановленому законом порядку недійсною.

Таким чином суд вважає необґрунтованими висновки ДПІ щодо протиправного включення позивачем витрат по операціям з ПП «Стандарт-Ойл» до складу валових та ПДВ по цим операціям до податкового кредиту.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 року №0001362200, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 145650,00 грн., в тому числі 116520,00 грн. за основним платежем та 29130,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 02.07.2013 року №0001352200, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 182062 грн., в тому числі 145650,00 грн. за основним платежем та 36412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення вказаних дій та прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Відповідно до пп.5.3.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом вказана норма Закону передбачає єдину підставу для не включення витрат підприємства до складу валових відповідних звітних періодів - повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

В ході розгляду справи позивачем надані суду первинні документи на підтвердження здійснення як цих господарських операцій, так і інших господарських операцій, які відносяться до основної діяльності ТОВ та на організацію яких вказаний товар отримувався.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить висновку про правомірність віднесення зазначених витрат позивача до валових та безпідставність зазначених доводів відповідача.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 2, 7, 8, 9, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 02.07.2013 року №0001362200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 145650,00 грн., в тому числі 116520,00 грн. за основним платежем та 29130,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 02.07.2013 року №0001352200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 182062 грн., в тому числі 145650,00 грн. за основним платежем та 36412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Л.М.Токмілова

03 вересня 2013 року.

.