Рішення № 33296346, 29.08.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0611/1208/12 Головуючий у 1-й інст. Шимон Л.С.

Категорія 45 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Жигановської О.С., Кочетова Л.Г.

при секретарі Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Приватне мале підприємство "Геоцентр", Віленківська сільська рада, Відділ Держземагенства у Коростишівському районі Житомирської області про визнання недійсними Державних актів про право власності на землю, частково недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки і будинку, припинення права власності на земельну ділянку

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги якого під час розгляду справи збільшив, та остаточно просив:

- визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки серії 09-20 ЖТ №003308 від 21.11.2000 року та серії ЯИ №584815 від 15.04.2010 року, які були видані на ім'я ОСОБА_4;

- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 22.06.2010 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині продажу земельної ділянки площею 0,2500 га;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №538101 від 10.05.2011 року, виданий на ім'я ОСОБА_2;

- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га.

В обґрунтування позову посилався на те, що при виготовленні у 2000 році державних актів на право власності на його земельну ділянку та ділянку ОСОБА_4 були допущені помилки у план-схемі щодо визначення меж вказаних ділянок. Внаслідок цього, частина земельної ділянки під його будинком та під садком відійшла ОСОБА_4 Наведене підтверджується листом ПМП "Геоцентр" та збірним кадастровим планом спірних ділянок. У 2010 році ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продали частину своєї земельної ділянки площею 0.2500 га ОСОБА_2, в тому числі і спірну ділянку площею 0,0450 га під його (позивача) будинком і садком. За таких обставин, просив позов задовольнити.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його права. Проте, погодитися з такими висновками не можна, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статею 30 ЗК України в редакції закону 1990 року (чинної на час виникнення правовідносин) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Аналогічна норма міститься у ст. 120 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

З роз'яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вбачається, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1. 21.11.2000 року на підставі рішення Віленківської сільської ради народних депутатів від 23.09.2000 року ОСОБА_1 отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ЖТ 09-20 № 003309 на земельну ділянку площею 0,8500 га в с. Віленька, з яких 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а 0,6000 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 7). Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 22.

21.11.2000 року ОСОБА_4 також отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії 09-20 ЖТ № 003308, виданий на підставі рішення Віленківської сільської ради від 23.09.2000 року на земельну ділянку загальною площею 0,6441 га по АДРЕСА_2 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 21), з яких 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а 0,3941 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 48).

22.04.2010 року ОСОБА_4, на підставі рішення Віленківської сільської ради від 23.09.2000 року, одержав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 584815 на ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822581601:02:002:0047, (а.с. 73).

22.06.2010 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 1997 р.н., ОСОБА_5 1998 р.н., та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 1822581601:02:002:0047), який посвідчено державним нотаріусом Коростишівської державної нотаріальної контори Мошковською З.І., зареєстровано в реєстрі за № 1-317 (а.с. 12).

На підставі вищевказаного договору, 10.05.2011 року ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 538101 на ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_2, кадастровий номер 1822581601:02:002:0047 (а.с. 11).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

При цьому, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається, що під час виготовлення первісних Державних актів про право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_4, та наступних Державних актів на ім'я ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в технічній документації були допущені технічні помилки в конфігурації окружної межі, внаслідок чого земельна ділянка, на якій розташовані частина житлового будинку, що належить ОСОБА_1, та садок відійшли ОСОБА_4 (згідно Державного акту, а в подальшому - ОСОБА_2). Проте, сторони продовжували займати земельні ділянки по їх фактичному користуванню, згідно встановленої у 1993 році межі.

Вищенаведене підтверджується поясненнями позивача, ОСОБА_3, представника ПМП "Геоцентр", листом ПМП "Геоцентр" від 19.01.2012 року (а.с. 9, 247), збірними кадастровими планами (а.с. 10, 20, 280-281), схемами розміщення земельних ділянок, складеними ПМП "Геоцентр" (а.с. 250, 251).

Крім того, під час виготовлення Державного акту про право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 не було підписано всіма суміжними землекористувачами акт погодження меж від 09.10.2010 року (а.с. 42), в тому числі і ОСОБА_1

З акту комісії від 27.06.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає в будинку АДРЕСА_1 з 1989 року і користується земельною ділянкою площею 0,90 га. Між ним та сусідньою земельною ділянкою № 16 у 1993 році встановлено огорожу з металевої сітки, яка наявна на час складання акту. За цей період межі земельної ділянки не змінювалися. При виготовленні у 2000 році Державних актів на право власності на земельні ділянки у план-схемі були допущені технічні помилки, внаслідок чого земельна ділянка, на якій розташовані частина житлового будинку ОСОБА_1 і частина його садка відійшли до ОСОБА_4 Проте, ОСОБА_4 спірною ділянкою не користується, оскільки вважає її помилковою (а.с. 8).

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 200/13 від 19.06.2013 року вбачається, що фактичні розміри та межі земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не відповідають розмірам, межам та площі, зазначеним у їх Державних актах на право власності на земельну ділянку, в зв'язку з чим частина житлового будинку позивача знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2(а.с. 311- 330).

Крім того, експертом зазначено, що площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_1, становить 0,8622 га, з яких: 0,2500 га для обслуговування будинку; 0,6000 га для ведення особистого підсобного господарства; 0,0122 га - ділянка, яка згідно Державного акту належить ОСОБА_2 Відповідачка, у свою чергу, на даний час користується ділянкою площею 0,2378 га. Для того, щоб привести у відповідність фактичне користування ОСОБА_1 до меж, визначених у його Державному акті, необхідно знести частину його будинку, яка проходить по точках 21-22-23 і знаходиться в межах Державного акту ОСОБА_2 Експерт вважає, що фактичне накладання земельних ділянок спірних ділянок відбулося у зв'язку з тим, що при виготовленні технічної документації із землеустрою на ім'я ОСОБА_4 було помилково включено частину будинку, а отже і частину земельної ділянки ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що внаслідок допущення відповідними органами помилок у виготовленні технічної документації із землеустрою, були порушені права ОСОБА_1, а тому його вимоги про визнання недійсними оспорюваних Державних актів про право власності на землю та частково недійсним договору купівлі-продажу є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Вимоги щодо припинення права власності ОСОБА_2 на ділянку площею 0,25 га є зайвими, оскільки її право власності припиняється внаслідок скасування Державного акту про право власності на землю.

Є безпідставними доводи ОСОБА_2 та її представника про те, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду, та те, що межі між спірними ділянками вже відновлено, враховуючи наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між спірними ділянками у 1993 році була встановлена огорожа, вздовж якої проходила межа. При цьому, межі ділянок з цього часу і до дати складання акту, тобто до 27.06.2011 року, не змінювалися (а.с. 8). Тільки після звернення ОСОБА_2 у 2011 році до Коростишівського районного суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав.

Так, рішенням Коростишівського районного суду від 08.02.2012 року ОСОБА_1 було зобов'язано не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою, що належить їй на праві власності, шляхом демонтування огорожі, яка на ній розміщена, та відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_2, згідно її Державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 69-70).

15.08.2012 року державним виконавцем ВДВС Коростишівського РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням вищевказаного рішення, демонтуванням паркану та відновленням меж, встановленням межового знаку (а.с. 267). Проте, з акту державного виконавця від 15.08.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 не погодилась із виконанням рішення, оскільки межа не відновлена (а.с. 268). Крім того, з кадастрового плану земельних ділянок, складеного інженером землевпорядником на замовлення ОСОБА_2 вбачається, що після виконання рішення суду межа проходить біля будинку позивача, проте площа земельної ділянки ОСОБА_2 станом на 26.04.2013 року фактично становить 0,2302 га, а не 0,2500 га (а.с. 279).

Отже, та обставина, що ОСОБА_2 влаштовує, на даний час, встановлення меж у зв'язку із виконанням рішення Коростишівського районного суду 08.02.2012 року, не є підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки помилки, допущені у технічній документації із землеустрою, не виправлено, внаслідок чого Державні акти на право власності на землю містять відомості, які не відповідають фактичним даним та порушують права позивача.

У зв'язку із частковим задоволення позову, з врахуванням вимог 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по 2209 грн. 90 коп. з кожної (3775 грн. за проведення судової експертизи, 429 грн. 20 коп. судового збору при подачі позову до суду першої інстанції за чотири вимоги немайнового характеру, 214 грн. 60 коп. за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії 09-20 ЖТ № 003308 від 21.11.2000 року, виданий на підставі рішення Віленківської сільської ради від 23.09.2000 року на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,6441 га по АДРЕСА_2 (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 21).

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 584815 від 22.04.2010 року, виданий на підставі рішення Віленківської сільської ради від 23.09.2000 року на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1822581601:02:002:0047).

Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 22.06.2010 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 1997 р.н., ОСОБА_5 1998 р.н., та ОСОБА_2 в частині продажу земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1822581601:02:002:0047), який посвідчено державним нотаріусом Коростишівської державної нотаріальної контори Мошковською З.І., зареєстрований в реєстрі за № 1-1317.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 538101 від 10.05.2011 року, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2010 року на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1822581601:02:002:0047).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 2209 грн. 90 коп. судових витрат з кожної.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді