Рішення № 3329605, 04.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група підприємств

«Новий вік»

про стягнення 1 873,88 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача Мошенець Д.М. - предст. за довір. №196-254/КР від 19.01.09р.;

від відповідача Войтюк Т.М. –предст. за довір. б/н від 10.02.09р.;

Рішення прийняте 04.03.2009р. у зв’язку з тим, що в судовому засіданні 11.02.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 04.03.2009р.

В судовому засіданні 04.03.2009р. на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група підприємств «Новий вік»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1 873,88 грн. (з них основний борг - 1 296,00 грн., інфляційне збільшення - 503,28 грн., 3% річних - 74,60 грн.) та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору №915 від 08.07.2003р., не сплатив обумовлену суму платежів за користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2008р. порушено провадження у справі №35/31, розгляд справи призначено на 28.01.2009р.

В судовому засіданні 28.01.2009р. представник позивача частково надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/31 від 29.12.2008р.

Відповідач в судове засідання 28.01.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/31 від 29.12.2008р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/31 від 28.01.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 11.02.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2009р. подав документи на виконання вимог ухвали суду №35/31 від 28.01.2009р.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2009р. надав відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про те, що термін дії Договору №915 від 08.07.2003р. закінчився 07.07.2006р. і розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі, що підтверджується актом звірки від 10.02.2009р. На думку відповідача, рахунки №63003 та №63004 на загальну суму 1 296, 00 грн. за період з липня 2006р. по січень 2007р. були виставлені позивачем безпідставно, оскільки на вказаний період не розпов сюджувалась дія договору.

В судовому засіданні 11.02.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 04.03.2009р.

03.03.2009р. до Відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких він зазначив про те, що згідно з протокольним рішенням комісії з питань реклами №1 від 01.01.2008р. відповідачу було продовжено термін дії дозволу на розміщення об'єкта зовнішньої реклами до 31.12.2008р., тому рахунки виставлялись відповідачу до сплати цілком обґрунтовано.

В судовому засіданні 04.03.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням додаткових письмових пояснень, та просив суд, зважаючи на сплату відповідачем суми основного боргу, просив стягнути з відповідача інфляційне збільшення у розмірі 503,28 грн. та 3% річних у сумі 74,60 грн.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2003р. між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама», правонаступником якої згідно з Рішенням Київської міської ради №8/65 від 28.09.2006р. є Комунальне підприємство «Київреклама»(далі –позивач, Робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група підприємств «Новий Вік»(далі –відповідач, Розповсюджувач зовнішньої реклами) було укладено договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розташування об'єкту(-ів) зовнішньої реклами №915 (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору (п.2.1) Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце(я) за адресою(ами) згідно Додатку(ів), який(і) є невід'ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої дозвільної документації на розташування об'єктів зовнішньої реклами, відповідно до Порядку, а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце(я) за цільовим призначенням - для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем(ями) та звільняє у триденний термін місце(я) після закінчення терміну дії цього Договору в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозвільної документації.

Згідно з п.4.3 Договору плата за право тимчасового користування місцем(ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами кожного місяця до 20 числа місяця попереднього розрахунковому, на розрахунковий рахунок Робочого органу на підставі рахунку-фактури останнього.

Сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань згідно з цим Договором та чинним законодавством (п.6.1 Договору).

В п.7.1 Договору встановлено дію останнього з 08.07.2003р. до 07.07.2006р.

Згідно з Протокольним рішенням комісії з питань реклами №1 від 01.01.2008р. відповідачу було продовжено термін дії дозволу на розміщення об'єкта зовнішньої реклами до 31.12.2008р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору відповідач не сплатив рахунки-фактури №63003 від 15.12.2006р. та №63004 від 22.01.2007р. на загальну суму 1 296,00 грн.

28.07.2008р. позивач направив на адресу відповідача вимогу (вих.№196-4222/КР від 28.07.2008р.) про виконання грошового зобов'язання, а 18.11.2008р. претензію (№196-6735/КР від 18.11.2008р.), в якій вимагав погасити суму боргу.

Однак, дані звернення були залишені відповідачем без належного реагування, сума боргу сплачена не була.

Під час розгляду справи суду було надано платіжне доручення №414 від 23.12.2008р., з якого вбачається, що відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 1 296,00 грн. в якості оплати за розміщення об’єктів зовнішньої реклами згідно рахунків-фактури №63003 від 15.12.2006р. та №63004 від 22.01.2007р.

Таким чином, станом на дату прийняття рішення у справі відповідач сплатив суму основного боргу, що не заперечується позивачем, проте інфляційні збитки та 3% річних відповідачем сплачені не були, оскільки він вважає їх безпідставно нарахованими.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати за користування місцем(-ями) розміщення зовнішніх об’єктів реклами, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 1 296,00 грн.

Однак, до прийняття судом рішення у даній справі відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученням №414 від 23.12.2008р. на 1 296,00 грн.

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу провадження у справі має бути припинено, у зв’язку з відсутністю предмету спору, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно вимог про стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення та 3% річних, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, виставлені позивачем рахунки-фактури №63003 від 15.12.2006р. та №63004 від 22.01.2007р. відповідач оплатив лише 23.12.2008р., тоді як в п.4.3 Договору передбачено, що плата за право тимчасового користування місцем(-ями) сплачується кожного місяця до 20 числа місяця, який передує розрахунковому, а отже відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційного збільшення у сумі 503,28 грн. та 3% річних у розмірі 74,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на спростування обставин, викладених в позові.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційного збільшення у сумі 503,28 грн. та 3% річних у розмірі 74,60 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 296,00 грн. основного боргу провадження у справі має бути припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 77, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група підприємств «Новий Вік» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 51, п/р №26007000776001 в АКБ «Надра», МФО 300625, код ЄДРПОУ 30632675) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, п/р №2600333023122 у Києво-Святошинському відд. КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код ЄДРПОУ 26199714), а у випадку відсутності коштів, з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 503,28 грн. (п’ятсот три гривні 28 коп.) –інфляційного збільшення; 74,60 грн. (сімдесят чотири гривні 60 коп.) –3% річних; 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) –державного мита; 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 296,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 23.03.2009р.