Рішення № 33295589, 06.08.2013, Київський районний суд м. Донецька

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2/257/2499/13

06 серпня 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Харитоновій А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000грн. Посилаючись на те, що з 19.02.1990 року по 21.03.2012 року він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька». Його загальний стаж роботи в шкідливих умовах 22 роки. Він працював на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з повним робочим днем підземним машиністом бурової установки. Робота в шахті під землею є джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок чого, він отримав захворювання, а саме «Хронічне обструктивне захворювання легенів», у зв'язку із чим, 21.02.2012 року комісією з розслідування професійних захворювань складений акт №8, відповідно до якого вказане захворювання встановлено професійним. Внаслідок професійного захворювання, висновком МСЕК №041909 йому первинно встановлена стійка втрата працездатності 40% з 22.03.2012 року безстроково та визначена потреба у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні. Довідкою МСЕК від 22.03.2012 року №265578 наданий висновок, згідно якого йому протипоказана робота в підземних умовах, контакт з пилом та газами. Втрата його працездатності внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків свідчить про те, що роботодавець не створив нешкідливі умови праці. Працюючи у відповідача він мав право на здорові та безпечні умови праці проте отримав професійне захворювання. Через професійне захворювання йому спричинена як матеріальна так і моральна шкода. З моменту отримання професійного захворювання і до теперішнього часу порушена його нормальна життєдіяльність. Він відчуває моральні страждання у зв'язку з тим, що позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання у зв'язку з неможливістю подальшого активного суспільного життя, а також інших негативних наслідків. Погіршився стан його здоров'я, що призвело до моральних та психічних переживань, він став неповноцінною людиною, інвалідом ІІІ групи. Він позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по дому, оскільки йому дуже важко виконувати фізичні навантаження. Його турбують сильні болі, оніміння і скутість в попереку, обмеження нахилів та поворотів тулуба, скутість тулуба. Він не може довго перебувати в одній позі та відчуває слабкість. Все це викликає негативні емоції й переживання, порушує його нормальні життєві зв'язки і витребує від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Його не залишає відчуття власної неповноцінності у зв'язку з утратою організмом значної частини нормальних життєвих функцій унаслідок отриманого ушкодження здоров'я. Періодично він змушений знаходитися на лікуванні. Перебуваючи на лікуванні, він не може вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт і порушення сердечного спокою. Внаслідок професійного захворювання він став замкнутий, вимушений постійно та систематично дотримуватись рекомендацій лікарів та відвідувати лікувальні заклади. Його життя зазнало суттєвих змін. До теперішнього часу він так і не зміг ані фізично, ні морально пристосуватися до такого життя. Шкоду, яка була заподіяна його здоров'ю він вважає непоправною, оскільки пошкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Так йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням 22.03.2012 року в розмірі 40% він вважає, що саме з цього часу у нього виникає право на відшкодування моральної шкоди. Він вважає, що за шкоду завдану внаслідок професійного захворювання, за яке встановлена стійка втрата працездатності у 2012 році в розмірі 40%, відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 15000 грн. та ця сума лише в деякій мірі може компенсувати його фізичні та душевні страждання. Просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про те, що його інтереси у суді представляє ОСОБА_2

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином та своєчасно, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує та просить задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядько» - Цікра К.О., яка діє на підставі перевірених судом повноважень не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином та своєчасно, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, також зазначила, що позивач знаходився у трудових відносинах з ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» працюючи у якості гірноробочого підземного. У відповідності з витягом з акту огляду МСЕК від 22.03.2012 року №041909 позивачу було встановлено первинно 40% стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. У відповідності з підпунктом «д» п.1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступені втрати професійної працездатності у процентах робітникам, яким спричинено пошкодження здоров'ю, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом МОЗ від 22.11.1995 року №212, встановлення факту спричинення моральної шкоди є обов'язком МСЕК. Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 висновком МСЕК не встановлено. Також, у відповідності з п.3.8 Порядку, підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновком лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікувально-консультаційної комісії про стрес, який переніс потерпілий внаслідок трудового каліцтва або його наслідків, про депресію або інші негативні наслідки стану потерпілого. В матеріалах справи відсутні медичні документи, які би могли підтвердити факт спричинення позивачу моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано ні одного доказу, який би підтвердив порушення нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовження активного громадського життя, додаткових зусиль для організації життя, а також доказів, підтверджуючих заступлення інших негативних наслідків. Також у позовній заяві повинно бути вказано з чого складається моральна шкода, якими неправомірними діями або бездіяльністю вона спричинена позивачу, з яких міркувань він виходив, вимірюючи розмір шкоди, і якими доказами це підтверджується. Також позивач звертається про стягнення моральної шкоди посилаючись тільки на професійне захворювання 2007 року. У матеріалах справи відсутні докази спричинення моральної шкоди, а також обґрунтування його розміру. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не доказав предмет спору та недоказав обставини позовних вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін по наявним у справі доказам.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «шахта ім. О.Ф. Засядько» з 19.02.1990 року по 21.03.2012 року, працював у якості підземного машиніста бурової установки з повним робочим днем, звільнений у зв'язку з виходом на пенсію за віком, відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с.17-18).

Під час роботи на шахті позивач захворів на професійне захворювання: виконувати працю у колишній професії за п.2 ст. ем .предмет спору та недоказав обставини позовних вимог.о про покхронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, другої стадії, помірний перебіг. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне, встановлено вперше (а.с.8-16) .

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П4 від 21 лютого 2012 року (а.с.7) вбачається, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причини професійного захворювання: запиленість повітря на робочому місці гірника очисного забою підземного, дія фіброгенну, тяжка фізична праця, несприятливий клімат.

Згідно копії висновку МСЕК від 22 березня 2012 року позивачу ОСОБА_1 з 22 березня 2012 року безстроково встановлена третя група інвалідності у зв'язку з профзахворюванням та визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40% та протипоказана робота в підземних умовах в контакті з пилом, газами, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця (а.с.3-4).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1\. Визнання права; 2\.визнання правочину недійсним; 3\.припинення дії, яка порушує право; 4\.відновлення становища, яке існувало до порушення; 5\.примуслве виконання обов'язку в натурі; 6\.зміна правовідношення; 7\.припинення правовідношення; 8\.відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9\.відшкодування моральної (немайнової) шкоди….

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (надалі Закон) від 15.05.1996р. охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров»я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно ст. 4 Закону державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;тощо.

Згідно ст.2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

Згідно ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. ЖЮ-рп/2008 також підтверджено право на відшкодування моральної шкоди потерпілими на виробництві за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11 та від 25 травня 1998 р. № 15, від 24.10.2003р. №9) "Вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки відсутній висновок МСЕК про встановлення такого факту, не ґрунтуються на законі. Оскільки наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2012 року № 420 «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», наказ МОЗ України від 22 листопада 1995 року № 212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», на який посилається відповідач, визнано таким, що втратив чинність.

«Порядком та Критеріями встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 року № 420, який набрав чинності 28 вересня 2012 року, тобто діяв на час звернення позивача до суду, на МСЕК не покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Не покладено на МСЕК такий обов'язок і «Положенням про медико-соціальну експертизу», яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», а тому підстави для направлення позивача на МСЕК з метою встановлення факту заподіяння моральної шкоди відсутні.

Відповідно до частини 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач, працюючи тривалий час на підприємстві вугільної промисловості, а саме на ПАТ «шахта ім. А.Ф.Засядько» у якості підземного машиніста бурової установки з повним робочим днем, загальний стаж роботи складає 22 роки, із них в умовах впливу шкідливих факторів 22 роки, отримав внаслідок впливу шкідливих факторів на організм хронічне професійне захворювання та йому встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, другої стадії, помірний перебіг. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне, встановлено вперше. Вказані факти, підтверджені актом розслідування хронічного професійного захворювання, в якому чітко зазначено, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причини професійного захворювання: недосконалість технологічного процесу. Низка ефективність засобів пильоподавлення і індивідуальних засобів для захисту органів дихання від пилю.

Враховуючи вищенаведене, та аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу завдана моральна шкода, оскільки він відчуває постійний сильний фізичний біль, який не дає йому нормально жити. У зв'язку з інвалідністю він змушений був звільнитися з роботи, тому що інваліду працювати в шахті заборонено. Внаслідок отриманого професійного захворювання були порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, праці за обраною професією, порушені стосунки з оточуючими людьми, в тому числі з колегами по роботі, родичами, яким раніше він міг чимось допомогти, а зараз внаслідок захворювання не в змозі цього зробити. Внаслідок захворювання він не може навіть виконувати домашню роботу тому, що біль постійно дається взнаки. В результаті цього страждають і його близькі, яким доводиться частину домашньої роботи виконувати самим. Він змушений також часто звертатися до лікарів, багато часу він витрачає на пошуки та придбання ліків, порушений нормальний спосіб його життєдіяльності, у зв'язку з чим він вимушений докладати додаткові зусилля для нормалізації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначені розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід»ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров»я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров»ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_1, погіршення його здібностей, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40%, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на його користь з відповідача 12 000 гривень.

На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229, 40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 3, 43 Конституції України, ст. 1, 4 ЗУ «Про охорону праці», ст. 2, 153, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївки Донецької області, ІПН НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Київського районного суду

м. Донецька М.Ю. Лях