Постанова № 33294074, 28.08.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"28" серпня 2013 р. Справа № 902/640/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Івасів Ю.Ю. (довіреність №438 від 11.07.2013р.);

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Фермерського господарства «Дар-5» на рішення господарського суду Волинської області від 29.05.2013р. у справі №902/640/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна»

до Фермерського господарства «Дар 5»

про стягнення 31 875 грн. 93 коп. заборгованості по розрахунках,-

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопо-тання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суд-дів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.05.2013р. у справі №902/640/13 (суддя Грабик В.В.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» (надалі в тексті - Товариство) до Фермерського господарства «Дар 5» (надалі в тексті - Фермерське господарство) про стягнення 31 875 грн. 93 коп заборгованості по розрахунках.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов договору поставки №31/04/2009 від 28.05.2009р. та додатків до нього Товариство поставило, а ФГ «Дар» отримало товар на загальну суму 34 535 грн. 16 коп., що стверджується видатковими накладни-ми №80216538 від 29.05.2009р., №70005759/80216538 від 31.05.2010р. Згідно додатку №1 від 15.04. 2010р. до договору від 28.05.2009р. сторони підтвердили, що сплата суми 14 540 грн. від загальної вартості товару за даним додатком, була здійснена 30.06.2009р., заборгованість покупця перед по-стачальником складає 19 995 грн. 16 коп.(арк.справи 43-45).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 29.05.2013р. Фермерське господарство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду пер-шої інстанції в даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.(арк.справи 59).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2013р. у даній справі апеляційну скаргу Фермерського господарства прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 62).

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи Позивача через їх необґрунтованість та просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.(арк.справи 65-66).

Представник Позивача у судовому засіданні 28.08.2013р. заперечив проти доводів апеля-ційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Відповідача залишити без задо-волення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач не забезпечив явки своїх представників в призначене на 28.08.2013р. судове за-сідання суду апеляційної інстанції, хоч про місце та час був повідомлений належним чином.(арк. справи 63-64).

Проте, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки, ухвалою Рівненського апе-ляційного господарського суду у даній справі від 05.07.2013р. явка представників сторін не визна-валась обов'язковою і колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті за наявних у справі матеріалів.(арк.справи 53).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство-постачальник та Фермерське господарство-покупець уклали 28.05.2009р. договір поставки №31/04/2009 та Додаток №1 - Специфікацію (на-далі в тексті - Договір), згідно умов п.п.1.1, 2.1 якого постачальник зобов'язується передати по-купцеві насіння соняшника сорту «Гелія 06» в кількості 45 посівних одиниць на загальну суму ек-вівалентну 2 907 Євро - 29 081 грн. 25 коп.(разом з ПДВ) в строк до 12.06.2009р., а покупець зобо-в'язується прийняти й оплатити товар на умовах: 50% попередньої оплати вноситься до 10.06.2009 р., остаточний розрахунок - до 15.12.2009р.(п.3.1 Договору). Покупець не має права проводити се-лекцію, розмноження чи інші експериментальні роботи з насінням (його похідними), отриманим як товар за Договором і зобов'язується використовувати придбаний товар винятково на території України.(п.4.3 Договору); датою поставки товару чи його частини є дата підписання сторонами видаткової накладної; факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною (п. 6.3 Договору); у випадку несплати у строк платежів за даним договором, покупець повинен спла-тити постачальнику неустойку в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прос-трочення (п.8.3 Договору). Крім того, у відповідності до ст.259 ЦК України та п.6 ст.232 ГК Ук-раїни, сторони узгодили збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до моменту повного виконання сторонами грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санк-цій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмеження строку (п.8.4 Договору). Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє протягом двох років (п.11.1 До-говору).

Договір підписано та скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 10-13).

Матеріалами справи стверджується, що на виконання умов Договору через представника Гончаренко О.В, який діяв на підставі довіреності СОФ №172857 від 29.05.2009р., згідно видатко-вих накладних №80216538 від 29.05. 2009р. на суму 29 081 грн. 25 коп. та №70005759/80216538 від 31.05.2010р. на суму 5 453 грн. 91 коп., - Товариство передало, а Фермерське господарство - отри-мало 45 посівних одиниць насіння соняшнику «Гелія 06» на загальну суму 34 535 грн. 16 коп., що стверджується (зафіксовано суму перерахунку вартості товару з Євро на гривню станом на 31.05. 2010р.).

Разом з тим, в порушення умов Договору Відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 14 540 грн.(арк.справи 17-20).

Сторони внесли зміни та доповнення до Договору, шляхом зміни редакції Додатку №1-Специфікації 15.04.2010р. наступним чином: Продавець поставив покупцю насіння соняшнику у кількості 45 посівних одиниць загальною вартістю 34 535 грн. 16 коп. (п.1, п.2. Змін та доповнень до Додатку №1); оплата суми 14 540 грн. від загальної вартості товару за даним додатком, була здійснена покупцем 30.06.2009р.(п.3.1 Змін та доповнень до Додатку №1); остаточний етап оплати в сумі 19 995 грн. 16 коп. здійснюється не пізніше 15.11.2010р.(п.3.2 Змін та доповнень до Додат-ку №1); цей Додаток №1 від 15.04.2010р. заміняє попередню його редакцію від 28.05.2009р., є йо-го невід'ємною частиною (п.7 Змін та доповнень до Додатку №1); сторони підтверджують, що ста-ном на 15.04.2010р. постачальник виконав свої зобов'язання перед покупцем у повному обсязі, а заборгованість покупця перед постачальником становить 19 995 грн. 16 коп., яку останній зобов'-язується погасити до 15.11.2010р.(п.8 Змін та доповнень до Додатку №1).(арк.справи 15-16).

Договір та додатки підписано та скріплено відбитками печаток сторін.

Виходячи із суми боргу 19 995 грн. 16 коп. на підставі ст.ст. 526, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.225, 231, 232 ГК України та п.п. 4.2, 8.4 Договору, Позивач нарахував 2 000 грн. збитків, 7373 грн. 86 коп. пені за період з 16.11.2010р. по 15.04.2013р., 1 057 грн. 40 коп. втрат від інфляції за грудень 2010р. - березень 2013р. та 1 449 грн. 51 коп. -3% річних та.(арк.справи 9).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що під-ставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єк-ти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зо-бов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутнос-ті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зви-чайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підста-вою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відпо-відно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи стверджено, що 28.05.2009р. з моменту укладення сторонами Догово-ру між ними виникли відносини поставки, оскільки момент передачі товару не співпадає з мо-ментом його оплати.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) то-вар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо ін-ше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його при-йняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами циві-льного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище і вбачається з матеріалів справи - на виконання умов Договору та додатків до нього - Товариство виконало в строк зобов'язання з поставки, проте вартість отрима-ного від Товариства товару Фермерське господарство оплатило частково, внаслідок чого утвори-лась заборгованість в сумі 19 995 грн. 16 коп. Оскільки докази сплати суми основного боргу у ма-теріалах справи відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така підлягає стягненню з Відповідача в повному обсязі.

Вирішуючи спір в частині стягнення додаткових вимог, судова колегія погоджується з ви-сновком місцевого суду про підставнсть їх стягнення з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивіль-ного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обо-в'язковим для виконання сторонами.

Вбачається, що сторони скористались правом вибору, на підставі ст.ст. 526, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.225, 231, 232 ГК України узгодивши розділом « 8» Договору умови настання відповідальності та строки нарахування санкцій за порушення зобов'язань, визначивши, що нара-хування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмеження строку.

З огляду на зазначені обставини, нарахування Позивачем збитків, пені, інфляційних втрат та -3% річних вбачається апеляційному суду правомірним, оскільки обчислення сум є арифме-тично вірними, тому дані вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому про-цесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть згідно ст.104 ГПК України бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому рішення місцевого господарського суду є таким, що прий-няте у відповідності до норм мaтеріального та процесуального права і його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 46, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Дар 5» на рішення господарського суду Вінницької області від 29.05.2013р. у справі №902/640/13 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №902/640/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.