Постанова № 33293901, 08.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 р. Справа № 804/9645/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2013 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернулась до суду з позовом до Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - відповідач), в якому просить суд визнати незаконним й скасувати рішення від 10.04.2013 р. державного реєстратора ОСОБА_6 по відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_7 та зобов'язати реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 55/100 частки майна, що складається із житлового будинку літ.Н-2 з ґанком "н" жилою площею 102,4 кв. м., загальною площею 175,9 кв.м., прибудови літ. А1-1 (приміщення 2-1 та 2-2 квартири № 2) загальною площею 19,3 кв.м., гаража К з оглядовою ямою, погріба М, навісу О, вбиральні Р та споруд № 2-5, 7-17 у домоволодінні по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані дії та рішення Реєстраційної служби є протиправними та необґрунтованими, адже усі необхідні документи для реєстрації права власності на належну частку нерухомого майна у розмірі 55/100 частини від всього домоволодіння, тобто у тому ж розмірі, який позивач придбала за договором купівлі-продажу були подані позивачем до відповідача. Фактично реєстрація права ОСОБА_4 стосувалась тільки визначенню складу цієї частки, яка стала тепер з нового житлового будинку літ. Н-2 з ґанком "н" загальною площею 175,9 кв. м., а також існуючих (залишених без змін) прибудови літ. А1-1 (приміщення 2-1 та 2-2 квартири № 2) загальною площею 19,3 кв. м., гаража К з оглядовою ямою, погріба М, навісу О, вбиральні р та споруд № 2-5, 7-17, які повністю розташовані на моїй земельній ділянці, що підтверджується технічним паспортом та державним актом про право на землю.

Однак, рішенням державного реєстратора ОСОБА_8 від 10.04.2013 р. позивачу було відмовлено у реєстрації права власності на це майно.

Підставою для відмови у реєстрації права власності у рішенні реєстратора зазначено, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, або не надають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Позивач вважає такі дії відповідача незаконними й протиправними, та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 18 липня 2013 року позовну заяву ОСОБА_4 було залишено без руху зі встановленим строком для усунення недоліків.

У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 29 липня 2013 року провадження по справі було відкрито та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, Дніпропетровське міське управління юстиції в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з клопотання про відкладення розгляду справи до суд не звертався.

Вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, а також норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, на підставі договорів купівлі-продажу від 15.06.2011 р. ОСОБА_5, належить 55/100 частки домоволодіння та земельна ділянка площею 0,0875 га по АДРЕСА_1. У 2012 році позивач на земельній ділянці збудувала житловий будинок, зазначений у технічному паспорті за літ.Н-2 жилою площею 102,4 кв. м., загальною площею 175,9 кв. м. У 2013 р. створене майно введено в експлуатацію, що підтверджується відповідною Декларацією про готовність об'єкта від 28 січня 2013 року за №ДП 142130280114, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи наведені обставини, позивач надала у реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області усі необхідні документи для реєстрації свого права власності на належну частку нерухомого майна у розмірі 55/100 частини від всього домоволодіння, тобто у тому ж розмірі, який позивач придбала за договором купівлі-продажу.

Таким чином, фактично реєстрація права позивача стосувалась тільки визначенню складу цієї частки, яка стала з нового житлового будинку літ. Н-2 з ґанком "н" загальною площею 175,9 кв.м., а також існуючих (залишених без змін) прибудови літ. А1-1 (приміщення 2-1 та 2-2 квартири № 2) загальною площею 19,3 кв.м., гаража К з оглядовою ямою, погріба м, навісу О, вбиральні р та споруд № 2-5, 7-17, які повністю розташовані на моїй земельній ділянці, що підтверджується технічним паспортом та державним актом про право на землю.

Однак, рішенням державного реєстратора ОСОБА_8 від 10.04.2013 р. позивачу було відмовлено у реєстрації права власності на майно.

Підставою для відмови у реєстрації права власності у рішенні реєстратора зазначено, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, або не надають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Вирішуючи питання щодо відповідності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень приписам законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та правомірності відмови позивачу в державній реєстрації права власності на 55/100 частки майна, що складається із житлового будинку літ.Н-2 з ґанком "н" жилою площею 102,4 кв. м., загальною площею 175,9 кв.м., прибудови літ. А1-1 (приміщення 2-1 та 2-2 квартири № 2) загальною площею 19,3 кв.м., гаража К з оглядовою ямою, погріба М, навісу О, вбиральні Р та споруд № 2-5, 7-17 у домоволодінні по АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення, визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон).

Відповідно до ст.15 вказаного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Положеннями ст.19 Закону визначений вичерпний перелік підстав для проведення державної реєстрації прав: або 1) договір, укладений у порядку, встановленому законом, або 2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог цього Закону, або 3) свідоцтво про право власності, видане органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, або 4) державний акт на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, або 5) рішення суду, що набрало законної сили; або 6) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою від 22.06.13 №703 (далі - Порядок №703). Так, відповідно до п.26 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону (п.27 Порядку №703).

Суд зазначає, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у п. 26 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в п. 9 цього Порядку, а саме документів, що посвідчують його особу. Також приписами п.28 Порядку №703 визначено, що у разі подання заяви про державну реєстрацію уповноваженою особою, яка діє від імені фізичної особи, така особа, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає копію документа, що посвідчує особу, яку вона представляє, та копію реєстраційного номера облікової картки платника податку такої фізичної особи, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.

Відповідно до п.16 Порядку №703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. Рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень Державний реєстратор приймає виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п.23).

Вичерпний перелік підстав, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, визначений ст.24 Закону. Так, відповідне рішення може бути прийнято у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Проаналізувавши рішення про відмову у державній реєстрації прав на їх обтяження №1551227 від 10.04.2013 року суд зазначає, що відповідач вказує на те, що технічний паспорт містить відомості щодо самозахвату землі 82, 0 кв. м. Однак, суд не погоджується з даним твердженням, оскільки відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, який міститься в матеріалах справи, земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_9. Згідно з договором купівлі - продажу земельна ділянка за вищевказаною адресою була продана ОСОБА_4, яка на даний момент є власником зазначеної земельної ділянки.

Враховуючи наведені законодавчі положення та зміст оскаржуваного рішення, суд доходить до висновку, що визначені державним реєстратором в спірному рішенні підстави для відмови позивачу у державній реєстрації права власності на спірне нерухоме майно не відповідають як дійсним обставинам так і підставам, з існуванням яких законодавець пов'язує відмову у державній реєстрації права на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведені вище обставини суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в державній реєстрації права власності на 55/100 частки майна, що складається із житлового будинку літ.Н-2 з ґанком "н" жилою площею 102,4 кв. м., загальною площею 175,9 кв.м., прибудови літ. А1-1 (приміщення 2-1 та 2-2 квартири № 2) загальною площею 19,3 кв.м., гаража К з оглядовою ямою, погріба М, навісу О, вбиральні Р та споруд № 2-5, 7-17 у домоволодінні по АДРЕСА_1.

Відтак, оскаржуване рішення є протиправним та необґрунтованим, а доводи позивача - доречними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. За викладених обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконним й скасувати рішення від 10.04.2013 р. державного реєстратора ОСОБА_6 по відмову у реєстрації мого права власності на нерухоме майно та зобов'язати реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області здійснити реєстрацію мого, ОСОБА_4, права власності на 55/100 частки майна, що складається із житлового будинку літ.Н-2 з ґанком "н" жилою площею 102,4 кв. м., загальною площею 175,9 кв. м., прибудови літ. А1-1 (приміщення 2-1 та 2-2 квартири № 2) загальною площею 19,3 кв. м., гаража К з оглядовою ямою, погріба М, навісу О, вбиральні Р та споруд № 2-5, 7-17 у домоволодінні по АДРЕСА_1.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2013 року

Суддя Н.В. Захарчук