Постанова № 33293180, 29.07.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/8797/12

категорія 8.2.1

29 липня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

за участю секретаря судового засідання Гнітецької Т.Ф.,

за участю:

представників позивача: Камінського А.Ф. (за довіреністю від 23.01.2013 р.) та

Згоннікової Н.В. (за довіреністю від 23.01.2013 р.);

представника відповідача - Кислого О.О. (за довіреністю від 18.07.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м.Житомирі, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 р. №0000197222 та №0000198222,-

встановив:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000198222 від 07.12.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 316941 грн., з яких 281839 грн. - основний та 35102 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000197222 від 07.12.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі розміром 292455 грн., з яких 278153 грн. - основний платіж та 14302 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0000198222 від 07.12.2012 р. та з податку на прибуток за податковим повідомленням рішенням №0000197222 від 07.12.2012 р.

Вказані рішення прийняті на підставі акта планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" №5201/22-2/32520179 від 16.11.2012р. з питань дотримання підприємстом вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. Перевіркою було встановлено порушення позивачем: п.44.1, п.44.2 ст.44, п.192.1, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п."е" п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на суму 283839 грн.; п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.135.2, п.135.5, п.п.135.5.4 п.135.5, ст.135, п.138.2, п.п.138.10.3, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 314832 грн.

Зазначає, що висновки відповідача за актом перевірки №5201/22-2/32520179 від 16.11.2012 р. про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необгрунтованими, спростовуються нормами податкового законодавства та даними бухгалтерського і податкового обліку позивача. Відповідачем не враховано наявні на підприємстві первинні документи, якими спростовуються факти порушень. Вказані документи надавались податковому органу, як при перевірці, так і при наданні заперечень на акт перевірки від 27.11.2012 р.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000198222 від 07.12.2012 р. та №0000197222 від 07.12.2012 р.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просили їх задовольнити.

Відповідач надав пояснення, за змістом яких просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0000198222 від 07.12.2012 р. та №0000197222 від 07.12.2012 року прийняті у зв'язку з порушенням позивачем: п.44.1, п.44.2 ст.44, п.192.1, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п. "е" п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на суму 283839 грн.; п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.135.2, п.135.5, п.п.135.5.4 п.135.5, ст.135, п.138.2, п.п.138.10.3, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 314832 грн.

У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" (далі - ТОВ "Керамаг ЛТД") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32520179, перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м.Житомирі, (далі - Житомирська ОДПІ ).

Відповідачем здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., за наслідками якої складено акт №5201/22-2/32520179 від 16.11.2012 р. (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог: п.44.1, п.44.2 ст.44, п.192.1, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п. "е" п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на суму 283839 грн.; п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.135.2, п.135.5, п.п.135.5.4 п.135.5, ст.135, п.138.2, п.п.138.10.3, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 314832 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000198222 від 07.12.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 316941 грн., з яких 281839 грн. - основний платіж та 35102 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000197222 від 07.12.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі розміром 292455 грн., з яких 278153 грн. - основний платіж та 14302 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі розміром 292455 грн., з яких 278153 грн. - основний платіж та 14302 грн. - штрафні (фінансові) санкції за податковим повідомленням-рішенням №0000197222 від 07.12.2012 р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток здійснено відповідачем з наступних підстав:

- підприємством не включено до складу інших доходів прострочену кредиторську заборгованість в сумі розміром 512911 грн.: по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 337145 грн.; по рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" - 175766 грн., чим порушено вимоги п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5, ст.135 Податкового кодексу України;

- підприємством занижено інші доходи на 821345 грн., через безпідставне проведення їх коригування (зменшення) при поверненні товарів по рядку 03.26 додатку "Інші доходи" до декларації, чим порушено вимоги п.44.1, п.44.2 ст.44, п. 135.2, 135.5 ст.135 Податкового кодексу України;

- підприємством завищено витрат на збут на вартість отриманих послуг від ТОВ "Будмен" та ТОВ "Будмен-Інтер" по передпродажній підготовці товарів, які вже були реалізовані, в сумі 11302грн., чим порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України;

- підприємством завищено витрати на збут на вартість отриманих послуг від ПАТ "Нова Лінія" по дослідженню коньюктури ринку, по вивченню попиту на товар та аналізу динаміки попиту на товар, по розміщенню інформації про товар, по підготовці товару до продажу всього у сумі розміром 40291 грн., чим порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.138.2. п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України;

- підприємством завищено інші витрати на вартість отриманих послуг від ТОВ "Цезар Сателліт Україна" та від ПП ЦР "Лідер Консалт" в сумі 6681 грн., по яких не надано до перевірки належним чином оформлених первинних документів в порушення вимог п.44.1 ст.44, п.138.2 п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Висновки відповідача про наявність простроченої кредиторської заборгованості по взаєморозрахункам з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та фірмою-нерезидентом "Сеrаmіkа Раrаdуs Sр.z.о.о." (Польща) в загальній сумі 512911 грн. є помилковими через неврахування наявних первинних документів.

Згідно з п.п.135.5.4. п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п.п.14.1.11. п. 14.1. ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, з урахуванням вимог ПК України та ЦК України, для кваліфікації заборгованості безповоротною фінансовою допомогою або віднесення її до категорії безнадійної, необхідно щоб минув встановлений для її стягнення строк позовної давності. Для початку перебігу строку позовної давності необхідно маги факт порушення однією із сторін правочину прав іншої сторони. Строк починає свій перебіг відповідно з дня коли таке порушення вчинено, або інша сторона могла і мала довідатись про таке порушення її прав.

За договорами поставки (з урахуванням додаткових угод до них від 20.09.2007 р. та від 24.09.2008 р.), що укладені позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, по яким відповідач кваліфікував кредиторську заборгованість як безповоротну фінансову допомогу, сторонами договорів встановлено строк виконання зобов'язань до 31 грудня 2012 року.

З огляду на викладене, строк позовної давності починає свій перебіг з 01.01.2013 р. і становить, як передбачено ст. 257 ЦК України - три роки, а отже його закінчення припадає на 01.01.2016 р.

Таким чином, строк позовної давності, в межах якого фізична особа-підприємець ОСОБА_5 та фізична особа-підприємець ОСОБА_6 можуть звернутися до позивача з позовною вимогою про примусове стягнення заборгованості не минув, а отже вона не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України.

Відповідачем не враховано, що станом на 30 червня 2012 року із загальної суми заборгованості перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, що виникла за грудень 2008 року, станом на 30.06.2012 р. її сплачено в сумі розміром 280060,74 грн., залишок заборгованості становить 68800,26 грн. та не є простроченою заборгованістю, оскільки строк позовної давності спливає 01.01.2016 р.

Висновок про прострочену кредиторську заборгованість по розрахункам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 в сумі розміром 81750 грн. (виникла в грудні 2008 року), спростовується фактом її погашення в першому півріччі 2012 року, тобто в межах строків позовної давності.

Зважаючи на викладене, відповідач помилково вважає кредиторську заборгованість позивача перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, простроченою.

Щодо суми заборгованості перед фірмою "Сеrаmіkа Раrаdуs Sр.z.о.о." (Польща), то згідно з листом ДПІ у м. Житомирі "Про розгляд заперечень до акту перевірки" №41306/10/22-2 від 04.12.2012р., податковим органом визнано факт допущення ним арифметичної помилки при розрахунку гривневого еквіваленту заборгованості в сумі розміром 100000 грн. Також податковий орган визнав помилковим факт списання заборгованості в сумі розміром 59474,59грн. перед фірмою "GRUPPO CERAMICHE RICHETTI" (Італія).

В акті перевірки кінцеве сальдо станом на 30.06.2012 р. по взаєморозрахункам з фірмою "Сеrаmіkа Раrаdуs Sр.z.о.о." (Польща) зазначене в сумі 1502835,53 дол. США. Це було підтверджене актом звірки з контрагентом та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 632 під час перевірки. У податкову декларацію з податку на прибуток за 2011 рік по додатку "Інші доходи" в рядок 03.24 "Суми безнадійної кредиторської заборгованості" була включена сума 1338076 грн. Сума 16292 грн. була списана, як безнадійна заборгованість, в січні 2012 року і включена в інші доходи рядок 03.24 в податковій декларації з податку на прибуток за I квартал 2012 року. Таким чином, податковим органом помилково встановлено заниження доходу за 2011 року по контрагенту - фірмі "Сеrаmіkа Раrаdуs Sр.z.о.о." (Польща) в сумі розміром 16292грн.

Відповідачем встановлено заниження позивачем показника інших доходів на 821345 грн. через безпідставне проведення їх коригування (зменшення) по рядку 03.26 додатку "Інші доходи" до декларації з податку на прибуток за операціями із повернення товарів від покупців, чим порушено вимоги п.44.1, п.44.2 ст.44, п.135.2, 135.5 ст.135 ПК України.

Такі висновки відповідача є безпідставними, оскільки на всіх накладних на повернення від покупця про які позивачем зазначалось у листі, надісланому на адресу ДПІ у м. Житомирі від 12.11.2012 р. №12, у графі покупець зазначено не лише "Кінцевий споживач", як стверджує відповідач, а й прізвище, ім"я, по батькові кінцевого споживача, що дає змогу ідентифікувати особу, з зазначенням повернутого ним товару і вона не є загальною за день.

Крім того, аналогічна інформація в розрізі кінцевих споживачів відображена підприємством і в регістрах бухгалтерського обліку - картка рахунку 361, що надавалась відповідачу разом із запереченнями до акту перевірки.

Факт надання зазначеної інформації підтверджується також відповіддю відповідача на заперечення від 04.12.2012 р. №41306/10/22-2, зі змісту якої вбачається, що до заперечення платником надано в якості підтвердження ідентифікації кінцевих споживачів помісячні оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та щоденні картки по рахунку 361 в розрізі контрагентів.

У відповіді на заперечення від 04.12.12р. №41306/10/22-2 зазначено, що відповідь на лист надійшла до податкового органу після завершення перевірки (перевірка завершена 09.11.2012р., лист надійшов 14.11.2012 р.), що не дало можливості ознайомитись та вивчити документи.

Неврахування відповідачем вказаних документів через брак часу не є підставою для їх невизнання при розгляді заперечення та винесенні спірних податкових повідомлень-рішень.

До того ж, пунктом 44.6. статті 44 ПК України передбачено, що якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п.44.7 ст.44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні, що і було зроблено позивачем.

Викладене свідчить про безпідставне неврахування відповідачем первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку для з'ясування правильності та правомірності проведених коригувань.

Щодо відсутності початкового та кінцевого сальдо розрахунків по кінцевим споживачам, то в частині кінцевих споживачів такі сальдо, як правило, є відсутніми, адже операції з кінцевими споживачами, що пов'язані із поверненням покупцем реалізованих товарів проводяться в межах декількох днів, що підтверджується картками рахунку 361 в розрізі кінцевих споживачів.

Таким чином, операції з повернення товару кінцевим споживачем здійснювались за неоплаченими продажами, відповідно товар повертався в рахунок погашення їх дебіторської заборгованості.

Висновок відповідача про заниження позивачем інших доходів за такими операціями є безпідставним, оскільки відповідачем не враховано, що повернуті від покупців товари були оприбутковані в бухгалтерському обліку та в подальшому були повтори реалізовані новим покупцям із відповідним нарахуванням податкових зобов'язань і податку на додану вартість та врахуванням у складі доходів від операційної діяльності.

Всі розрахунки між ТОВ "Керамаг ЛТД" та кінцевим споживачем здійснюються лише через установи банку і для цього споживачу не потрібен власний розрахунковий рахунок, на що безпідставно вказує відповідач. Повернення товарів позивачу від кінцевого споживача здійснювалось до оплати кінцевим споживачем заборгованості за такий товар.

Відповідно до п. 140.2. ст. 140 ПК України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідачем не враховано, що при поверненні проданих товарів (робі, послуг) чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) платник податку - продавець у звітному тріоді, в якому сталося таке повернення, по рядку 03.26 додатку "Інші доходи" відображає зменшення доходів, ар. 06.4.25 додатку "Інші витрати" одночасно зменшує витрати на собівартість повернених товарів (робіт, послуг).

Однак, відповідачем не визнано лише зменшення доходів на суми повернутого кінцевим споживачем товару, проте відображене позивачем зменшення витрат на собівартість тих самих повернутих товарів - безпідставно визнано правомірним (коригування показників у рядку 06.4.25 відповідачем не здійснено).

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В порушення вказаної норми, відповідач збільшив показник інших доходів на суму повернутих товарів від покупців, але при цьому не збільшив інші витрати (які були зменшені позивачем на собівартість повернених товарів).

Відповідне твердження відповідача, щодо заниження ТОВ "Керамаг ЛТД" валових доходів на загальну суму 821345 грн. за рахунок виключення з їх складу суми повернутих кінцевим споживачем товарів є безпідставним.

Відповідачем не визнані витрати на збут, в частині вартості отриманих від ТОВ "Будмен" та ТОВ "Будмен Інтер" послуг по передпродажній підготовці товарів в сумі розміром 11302грн. з тих підстав, що товари вже були реалізовані покупцям та на них перейшло право власності, тому подальші витрати покупців по його реалізації не є витратами позивача, формування позивачем витрат по передпродажній підготовці вже проданого товару є безпідставним.

Судом встановлено наступне, між позивачем та ТОВ "Будмен Інтер" (виконавцем) укладено договір про надання послуг від 03.01.2011р., предметом якого є надання послуг по передпродажній підготовці товару, що реалізується через торгові центри виконавця, згідно з договором поставки №2 від 03.01.2011р. Розділом 2 договору визначено, що виконавець зобов'язаний: інформування замовника щодо законодавчих актів з питань продажу товарів в роздріб, визначення існуючих та потенційних конкурентів, надання інформації про динаміку та кон'юнктуру ціноутворення на загальному ринку товарів, про можливості, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній, проведення інформаційного обслуговування, застосування сучасних методів про продажах та передпродажній підготовці товарів (т.11 а.с.11).

Пунктом 2.1.7 договору визначено, що вся консультаційна інформація надається виконавцем для позивача в усній формі.

Згідно з п.3.1. договору факт надання послуг засвідчується актами приймання-передачі наданих послуг.

Положеннями п.3.3. договору визначено, що розмір винагороди, за послуги по передпродажній підготовці товару складає 2% від вартості реалізованого виконавцем товару у звітному місяці через торгові центри.

Таким чином, умовами договору забезпечено стимулювання виконавця в якісній передпродажній підготовці та інформаційному обслуговуванні, наслідком чого є підтримання на належному рівні обсягів реалізації товарів позивача.

Актами від 30.04.2011р., 31.05.2011р., 30.06.2011р., 31.07.2011р., 31.08.2011р., 30.09.2011р., 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р, 31.03.2012р., 30.06.2012р., сторонами підтверджено факт надання послуг з передпродажної підготовки товару за відповідні звітні періоди. До кожного із актів додані звіти, якими підтверджується склад послуг із передпродажної підготовки товару.

Розрахунки із виконавцем в повному обсязі проведені в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками.

Виконавцем видані податкові накладні на підтвердження врахованих ним податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Між позивачем та ТОВ "Будмен" (виконавець) укладено договір №1У про надання послуг від 03.01.2011р.. Предметом вказаного договору є надання послуг по передпродажній підготовці товару, що реалізується через торгові центри виконавця, згідно договору поставки №1 від 03.01.2011р. (т.10 а.с. 162).

Розділом 2 договору визначено такі обов'язки виконавця: інформування замовника щодо законодавчих актів з питань продажу товарів в роздріб, визначення існуючих та потенційних конкурентів, надання інформації про динаміку та кон'юнктуру ціноутворення на загальному ринку товарів, про можливості, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній, проведення інформаційного обслуговування, застосування сучасних методів про продажах та передпродажній підготовці товарів. Пунктом 2.1.7 договору визначено, що вся консультаційна інформація надається виконавцем для позивача в усній формі.

Згідно з п.3.1. договору факт надання послуг підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг.

Положеннями п.3.3. договору визначено, що розмір винагороди, за послуги по передпродажній підготовці товару складає 2% від вартості реалізованого виконавцем товару у звітному місяці, через торгові центри.

Таким чином, умовами договору забезпечено стимулювання виконавця в якісній передпродажній підготовці та інформаційному обслуговуванні, наслідком чого є підтримання на належному рівні обсягів реалізації товарів позивача.

Актами від 30.04.2011р., 31.05.2011р., 30.06.2011р., 31.07.2011р., 31.08.2011р., 30.09.2011р., 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р, 31.03.2012р., 30.04.2012р„ 31.05.2012р., 30.06.2012р., сторонами підтверджено факт надання послуг з передпродажної підготовки товару за відповідні звітні періоди. До кожного із актів додані звіти, якими підтверджується склад послуг із передпродажної підготовки товару.

Розрахунки із виконавцем в повному обсязі проведені в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками.

Виконавцем видані податкові накладні на підтвердження врахованих ним податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та які є підставою для врахування податкового кредиту позивачем.

Абзацом "г" п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з п.п.14.1.108 п.14.1ст.14 ПК України м маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України від 15.02.2012р. №123, яким затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб - організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут. Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обгрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах оптових продажів. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут. Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти, якими оформлялось надання послуг, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені законом. Крім того, складені до актів надання послуг звіти про надані послуги, розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання таких послуг.

Суд дійшов висновку, що безпідставними є також доводи відповідача про те, що витрати з придбання таких послуг не пов'язані з господарською діяльністю позивача з посиланням податкового органу на те, що маркетингові заходи провадяться після відвантаження продукції в торгові мережі, тобто щодо просування та рекламування продукції, яка вже належить іншим виконавця.

Так, пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, передбачено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг). Метою маркетингової діяльності є формування, створення попиту на продукцію або ж створення умов для появи такого попиту. Також, виходячи зі змісту наданих послуг, виконавцями здійснювалась діяльність з мерчандайзингу, основною функцією якого є сприяння поширення товарів, що може відбуватися за допомогою оптимального планування розміщення й позиціювання товарів на основі психологічних особливостей покупців і використання факторів регулювання уваги людини на продукцію, що реалізовується в торговельних закладах.

Таким чином, результат таких послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг - позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно сформовані валові витрати з вартості придбаних послуг від ТОВ "Будмен" та ТОВ "Будмен Інтер" в сумі розміром 11302грн., а висновки відповідача є безпідставними.

Безпідставним також є неврахування відповідачем у витратах за отримані від ПАТ "Нова Лінія" послуг по дослідженню кон'юнктури ринку, вивченню попиту на товар та аналізу динаміки попиту на товар, розміщенню інформації про товар, підготовці товару до продажу на суму 40291 грн.

Підставою для невизнання витрат на збут є висновок відповідача про те, що вказані послуги надавались відносно тих товарів позивача, реалізація яких здійснювалась на умовах договору комісії від 16.06.2011р. за №2349/110616К та №2350/110616К та від 17.08.2010 р. №2327/1008/7К (т.11 а.с.92-101).

Пунктом 2 вказаних договорів комісії визначено, що до обов'язків комісіонера віднесено здійснення необхідної комерційно-маркетингової роботи, пошук покупців на продукцію комітента, виконання всієї переддоговірної роботи.

Зі змісту договору комісії та інших розрахункових документів не вбачається, що до вартості комісійної винагороди входять всі понесені витрати комісіонера по реалізації товару, в тому числі і по дослідженню кон'юнктури ринку, по вивченню попиту на товар та аналізу динаміки попиту на товар, по розміщенню інформації про товар.

Визначений пунктом 2.1. договорів комісії обов'язок комісіонера щодо виконання ним необхідної комерційно-маркетингової роботи, пошуку покупців на продукцію комітента, виконання всієї переддоговірної (а не передпродажної, як помилково зазначено в акті перевірки) роботи, стосувався лише тих товарів, що були передані на комісію.

Договорами комісії не передбачалось надання тих послуг, що були визначені сторонами згідно договорів про надання маркетингових послуг від 16.06.2011р. №2349/110616П та №2350/110616П, та від 01.01.2012р. №2349/01012П та №2350/0112П. Розділом I вказаних договорів визначено предмет договору маркетингових послуг стосовно товарів, які постачались, постачаються або плануються в майбутньому та передпродажної підготовки товарів. До них зокрема віднесено: вивчення попиту на товар аналіз динаміки попиту, дослідження кон'юнктури ринку, аналіз порядку взаємодіє позивача з покупцями та постачальниками, підготовка товару до продажу, заведення інформації про позивача на поставлений ним товар в базу даних виконавця.

Пунктом 2.1.4. передбачено надання виконавцем інформації, рекомендацій, результатів аналізу, усно, телефоном або електронною поштою, чого не передбачалось договорами комісії.

Розділом 5 договорів встановлено порядок підтвердження факту виконання послуг, шляхом підписання акту здачі-прийняття послуг.

Таким чином, за договором комісії комісіонер не зобов'язувався передавати позивачу результати дослідження ним аналізу динаміки попиту, дослідження кон'юнктури ринку, аналізу порядку взаємодіє позивача з покупцями та постачальниками. Такі обов'язки покладені були на нього лише згідно договорів про надання маркетингових послуг.

Факт отримання від ПАТ "Нова Лінія" послуг з дослідження кон'юнктури ринку, вивчення попиту на товар, аналізу динаміки попиту на товар, підтверджується актами здачі-прийняття послуг за квітень 2011 року-червень 2012 року, відповідними податковими накладними та банківськими виписками.

Вказаним спростовуються безпідставні висновки відповідача про завищення позивачем витрат через врахування у їх складі отриманих від ПАТ "Нова Лінія" послуг по дослідженню кон'юнктури ринку, вивченню попиту на товар та аналізу динаміки попиту на товар, розміщенню інформації про товар, підготовці товару до продажу на суму 40291 грн.

Безпідставним є неврахування відповідачем витрат позивача в сумі 5850 грн. щодо отримання від ТОВ "Цезар Сателліт Україна" інформаційних, диспетчерських та технологічних послуг, по виконанню заходів забезпечення безпеки автомобіля позивача.

Між ТОВ "Цезар Сателіт Україна" та позивачем 07.03.2008р. укладено договір №36338 про надання інформаційних, диспетчерських та технологічних послуг.

Відповідно до умов договору ТОВ "Цезар Сателіт Україна" (виконавець) зобов'язується надавати позивачу послуги щодо інформаційних, диспетчерських та технологічних послуг, по виконанню заходів забезпечення безпеки автомобіля позивача. На автомобіль позивача, який має істотну вартість, виконавцем була встановлена, підключена та запрограмована система, що дозволяє спеціалізованому диспетчерському центру здійснювати контроль за станом автомобіля, визначати його місцезнаходження та своєчасно інформувати про порушення сторонніми особами цілісності автомобіля. Автомобіль, щодо якого виконавцем були надані вищевказані послуги, є його власністю та використовується ним в господарській діяльності.

За результатами наданих виконавцем та отриманих позивачем послуг, сторонами було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Шляхом проведення безготівкових розрахунків, позивач провів оплату отриманих послуг, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Безпідставним є неврахування відповідачем витрат позивача в сумі 823 грн. щодо отримання від ПП ЦР "Лідер Консалт" послуг по організації та проведенню семінару.

Інформація, отримана позивачем в ході семінару, використовувались ним в подальшому в його господарській діяльності.

За результатами наданих виконавцем та отриманих позивачем послуг, сторонами було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №00000283/7 від 31.05.2011р. Шляхом проведення безготівкових розрахунків, позивач провів оплату отриманих послуг, що підтверджується банківськими виписками.

Первинні документи, складені сторонами щодо здійсненої господарської операції в повній мірі відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні".

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 316941 грн., з яких 281839 грн. - основний платіж та 35102 грн. - штрафні (фінансові) санкції за податковим повідомленням-рішенням №0000198222 від 07.12.2012 р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом акта перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 283839 грн., внаслідок невизнання податковим органом зменшення податкових зобов'язань за операціями із повернення раніше проданих товарів від кінцевих спожива 164269грн. та завищення податкового кредиту 119570 грн.

Відповідно до акта перевірки, відповідачем зазначено про встановлення ним завищення позивачем податкового кредиту на загальну сум 119570 грн. Подальшим змістом акту перевірки наведені підстави для такого неврахування. До них віднесено: податкові накладні від ПП ОСОБА_7 №8 від 25.06.2011р. на ПДВ в сумі 333,33 грн. та №9 від 30.06.2011р. на ПДВ в сумі розміром 1663,67 грн., в яких замість опису товарів вказано авансовий платіж; податковий кредит в сумі розміром 2240 грн. по отриманих послугах по передпродажній підготовці вже проданого товару по ТОВ "Будмен" та ТОВ "Будмен Інтер"; податковий кредит у сумі розміром 7484 грн. у складі послуг по дослідженню кон'юнктури ринку, вивченню попиту на товар та розміщенню інформації про товар, отриманих від ПАТ "Нова Лінія"; податковий кредит по отриманих інформаційних, диспетчерських та технологічних послугах по автомобілю від ТОВ "Цезар Сателліт Україна" в сумі розміром 702 грн.

Таким чином, змістом акту перевірки підтверджується завищення податкового кредиту лише на суму 12426 грн., а не на 119570 грн., як вказано в акті перевірки.

Вказана невідповідність виправлена відповідачем, шляхом складення ним доповнення до акту перевірки від 22.11.2012р. №39507/10/22-2, згідно якого розділ 3.2.2 викладено в новій редакції. Відповідно до доповнення до акту перевірки від 22.11.2012р. №39507/10/22-2 додатково зазначено, що в складі податкового кредиту не визнано податковий кредит в сумі 107144 грн. на тій підставі, що позивачем у складі податкового кредиту за квітень 2011 року включені податкові накладні постачальників попередніх звітних періодів (за березень 2011 року - 105306,34 грн., січень 2011 року - 1837,53 грн.) їх перелік наведено в додатку №14 до акта перевірки.

У відповіді на заперечення до акта перевірки від 04.12.2012 р. №41306/10/22-2 податковий орган визнав правомірним врахування позивачем у складі податкового кредиту податкових накладних від ПП ОСОБА_7 на загальну суму 2000 грн. Таким чином, загальна сума невизнаного податкового кредиту складає 117570 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки складений із порушеннями "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010р. № 984 (далі - Порядок).

Пунктами 6 та 7 розділу 1 Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті (довідці) документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

Змістом вищевказаного порядку не передбачено можливості складення будь-яких доповнень до акту, якими до нього вносяться зміни (виправлення), або його розділи викладаються в новій редакції. Навпаки, порядок містить пряму вказівку на заборону виправлень будь-яких даних, що містяться в акті.

Невизнання відповідачем податкового кредиту в сумі розміром 107144 грн. на тій підставі, що позивачем у складі податкового кредиту за квітень 2011 року включені податкові накладні постачальників попередніх звітних періодів (за березень 2011 року - 105306,34 грн., січень 2011 року - 1837,53 грн.) суперечить вимогам законодавства.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

При цьому не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1 декларації).

Така позиція підтверджується змістом "Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту", що затверджена наказом Державної податкової служби України від 16.02.2012р. №127.

Пунктом 192.1. ст.192 ПК України передбачено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Що стосується податкового кредиту в сумі 117570 грн., то згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно із п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Придбані товари використані позивачем у господарській діяльності, відтак суми ПДВ у відповідності до п.198.3. ст.198 ПК України правомірно віднесені підприємством до складу податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Акт перевірки не містить доказів про відсутність чи неправильне заповнення податкових накладних, відтак неправомірним є твердження про порушення підприємством вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язкові реквізити, що має містити податкова накладна.

Однак зміст акту перевірки не містить інформацію про відсутність якогось із реквізитів в податкових накладних.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10. ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Перевіркою не встановлено жодного факту виписки податкової накладної із порушенням зазначених вимог.

Змістом акту перевірки не спростовується ні реальність операцій із отримання робіт (послуг), ні факт їх використання в господарській діяльності підприємства та сплати податку до бюджету постачальниками такої сировини, ні наявність податкових накладних та всіх обов'язкових реквізитів в них.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 07.12.2012 р. №0000197222 та №0000198222 підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 р. №0000197222 та №0000198222, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 07.12.2012 р. №0000197222 та №0000198222.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 (нуль) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 29 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено: 05 серпня 2013 р.