Постанова № 33292137, 04.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа№ 910/3173/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.

за участю представників:

від позивача Шевчук Д.В., дов. від 03.09.13 №280/160,

від відповідача Федоришин О.О., дов. від 18.12.12,

Рубан Л.М., дов. від 26.03.13 №15,

від третьої особи Пущик В.М., дов. від 21.06.12 №4652/0/2-12,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.13 (дата підписання - 08.07.13)

у справі №910/3173/13 (головуючий суддя Ониськів О.М.,

судді: Капцова Т.П., Марченко О.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост"

до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про визнання недійсними пунктів договору та стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.13 позов Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - третя особа) про визнання недійсними пунктів договору та стягнення боргу задоволено повністю.

Визнано недійсними п.п.3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 договору підряду від 16.04.10 №98, укладеного між ВАТ "Трест "Київміськбуд-3" та ЗАТ "Трансмост" в частині слів "за умови надходження коштів від замовника (генпідрядника)".

Стягнуто з відповідача на користь позивача 249080,61 грн. основного боргу та 6128,61 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що: спірні п.п.3.1.3 та 3.1.4 договору передбачають, що договірне забезпечення сплачується відповідачем не користь позивача у двотижневий термін з дати прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва; не враховано відповідь Інспекції ДАБК у місті Києві від 30.04.13 №7/26-61/3004/05, згідно якої об'єкт не введено в експлуатацію; п.6.2.1 спірного договору суперечить винесеному рішенню, оскільки передбачає проведення оплати лише після отримання відповідачем коштів від генпідрядника (замовника).

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.13 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.09.13. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 07.08.13) позивачу - 09.08.13, відповідачу та третій особі - 12.08.13, долучені до матеріалів справи.

04.09.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 04.09.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та третю особу, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.10 між ВАТ "Трест "Київміськбуд-3" (правонаступник ПАТ "Трест "Київміськбуд-3") та ЗАТ "Трансмост" (правонаступник ТДВ "Трансмост") укладено договір підряду №98 на виконання робіт по влаштуванню пальового фундаменту з будівництва підземного паркінгу на 248 машино-місць реконструкції Національного спортивного комплексу "Олімпійський" по вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі м. Києва (далі - договір), відповідно до якого субпідрядник (позивач) зобов'язується виконати роботи з матеріалів головного підрядника (відповідача) по влаштуванню пальового фундаменту з будівництва підземного паркінгу на 248 машино-місць в межах реконструкції Національного спортивного комплексу "Олімпійський", розташованого за адресою 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна, а головний підрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх (п.1.1 договору).

Замовником робіт є ДП НСК "Олімпійський", що здійснює фінансування робіт з реконструкції, технічний нагляд та інші функції відповідно до договору замовника з генеральним підрядником - АТ ХК "Київміськбуд" (п.1.2 договору).

Згідно п.п.3.1.2, 3.1.3 та 3.1.4 договору проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більше 95% їх загальної вартості за приблизною (динамічною) договірною ціною за умови надходження коштів від замовника (генпідрядника).

Договірне забезпечення зобов'язань головного підрядника у розмірі 5% від вартості фактично виконаних робіт звітного місяця утримується головним підрядником та сплачується субпідряднику у двотижневий термін з дати прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва відповідно до чинного законодавства України, за умови надходження коштів від замовника (генпідрядника).

Кінцеві розрахунки за договірним забезпеченням здійснюються у двотижневий термін після виконання та приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта готовності об'єкта до експлуатації, затвердженого в установленому порядку, видачі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.08 №923 та лише за умови надходження коштів від замовника (генпідрядника).

Отже, спірний договір є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст.854 ЦК України).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно з правилами ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У пункті 2 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 №9 зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір підряду є оплатним, в разі виконання підрядних робіт, замовник зобов'язаний їх оплатити.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що в п.п. 3.1.2, 3.1.3 та 3.1.4 договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, вказавши на певну обставину, а саме надходження коштів від замовника (генпідрядника).

Однак, така подія не може бути визнана судом такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, яка не є стороною у договорі.

Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Згідно ч. 2 ст.528 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ч. 2 ст. 838 ЦК України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід звернути увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини, Верховного суду України та Вищого господарського суду України, яка полягає в тому, що встановлення спірними пунктами договору залежності виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від наявності надходження коштів від АТ "ХК "Київміськбуд" (як генерального підрядника) суперечить приписам ст. 617 ЦК України, виходячи зі змісту якої недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника (в даному випадку - АТ "ХК "Київміськбуд") чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють його від відповідальності за порушення зобов'язання (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05, постанова Верховного Суду України від 15.05.12 у справі № 11/446 та постанова Вищого господарського суду України від 03.12.12 у справі № 5011-16/4107-2012).

У статті 217 ЦК України зазначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні п.п.3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 договору в частині слів "за умови надходження коштів від замовника (генпідрядника)", суперечать правовій природі договору підряду та імперативним приписам ч. 1 ст. 854 ЦК України, згідно з якою у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, а отже позовні вимоги в цій частині правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку (ч.ч. 1,2 ст. 838 ЦК України).

Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно п. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.2.1 ціна договору є динамічною, формується на основі кошторисної документації, та становить 4256923,20 грн.

Можливість збільшення ціни договору шляхом підписання додаткової угоди передбачена п.2.3 договору.

Зобов'язання відповідача щодо фінансування робіт визначається календарним планом виконання робіт і здійснюється лише за умови надходження коштів від замовника (генпідрядника) (п.2.7 договору).

Так, сторонами укладено додаткові угоди від 18.05.10 №1/120, від 20.06.10 № 2/164, від 01.07.10 №3/178 та від 06.07.10 № 4/192, відповідно до яких внесено зміни до умов договору, а саме: погоджено виконання додаткових робіт, види таких робіт, змінено ціну договору та календарним планом встановлено строки виконання робіт.

Зокрема, загальна ціна договору склала 9241113,60 грн.

Строк закінчення робіт згідно з календарним планом виконання робіт - вересень 2010 року.

Частина 4 статті 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до листа Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.03.98 №7/98 акт приймання виконаних підрядних робіт є документом первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат.

Згідно п. 96 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.05 №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору позивачем виконано роботи на загальну суму 8982132,00 грн., що підтверджується копіями актів приймання виконаних будівельних робіт за період з травня 2010 року по вересень 2010 року та не заперечується відповідачем. Акти підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.

Як вбачається з копій платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, та підтверджується відповідачем, останній свої зобов'язання за договором щодо оплати виконаних робіт виконав частково, сплативши 8733051,39 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 249080,61 грн.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.12 №15/5027/715/2011).

Отже, висновок суду першої інстанції, щодо існування у відповідача обов'язку по сплаті 249080,61 грн. боргу за виконані роботи є обґрунтованим, а тому вимога про стягнення 249080,61 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі, що оскільки на даний час НСК "Олімпійський" не прийнято в експлуатацію, то згідно з п.п. 3.1.3, 3.1.4 договору строк для оплати виконаних робіт ще не настав, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно сертифікатів серії КВ №16511051950 від 06.10.11, серії КВ №16512067396 від 28.04.12 та акта готовності об'єкта до експлуатації від 23.04.12 спірний об'єкт було введено в експлуатацію лише І та ІІ черги будівництва І пускового комплексу.

Обов'язок введення об'єкта в експлуатацію лежить на відповідачеві, оскільки спірні роботи були здані та прийняті у 2010 році. Відповідачем не надано доказів на підтвердження існування обставин, які виникли з вини позивача та унеможливлюють ввести об'єкт будівництва в експлуатацію.

Твердження відповідача, що п. 6.2.1 договору суперечить оскаржуваному рішенню не приймається колегією суддів до уваги, оскільки п.п. 3.1.2, 3.1.3 та 3.1.4 договору узгоджують порядок і строки здійснення розрахунків.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.13 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.13 у справі №910/3173/13- без змін.

2. Матеріали справи №910/3173/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.