Рішення № 33292025, 29.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13009/13

29.08.13

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний дім "Агробізнес"

про стягнення 8 747,96 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

s="fs43">ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний дім "Агробізнес" про стягнення 7 104,11 грн. - основної заборгованості, 1 630,48 грн. - пені, 13,37 грн. - 3% річних, а разом – 8 747,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленої теплової енергії згідно договору №2641 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.11.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

27.08.2013р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника через скрутне матеріальне становище Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго".

У дане судове засідання представники сторін не з’явилися.

44">Суд відзначає, що отримання відповідачем ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 10.07.2013р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відзиву на позовну заяву відповідач не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

З приводу вручення відповідачу ухвали суду від 08.08.2013р., суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.07.2013 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, однак конверт повернувся до суду з відміткою: «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.08.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

44">Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2007 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний дім "Агробізнес" було укладено договір №2641 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень відповідача до межі розподілу будинку.

Відповідно до п. 30. договору оплата за опалення, що проводить відповідач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії.

Згідно п.31 договору всі розрахунки по договору проводяться на підставі рахунка, виписаного позивачем відповідачу.

Пунктом 32. договору встановлено, що відповідач зобов’язується сплачувати теплову енергію у строк до 10 числа місяця слідуючого за звітним місяцем. У випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу, а також стягнення 3% річних з простроченої суми, згідно ст. 625 ЦК України.

У відповідності з п.38 договір укладено на період з моменту включення на підставі акту по 31.12.2012р. Договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Отже, як вбачається з матеріалів, на час розгляду справи договір №2641 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.11.2007 р. є чинним.

Зокрема, за період з 01.03.2013 р. по 30.04.2013 р. (на підставі даних рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 7 104,11 грн.

Як стверджує позивач, відповідач, у свою чергу, за спожиту енергію не розраховувався, у зв’язку з чим у відповідача станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 7 104,11 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 630,48 грн. пені та 13,37 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору №2641 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.11.2007 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.03.2013 р. по 30.04.2013 р. за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 7 104,11 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергією.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з позивачем за поставлену теплову енергію не розрахувався, в результаті чого заборгував перед позивачем 7 104,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.FONT>

ass="fs44">Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

="fs44">Тож, з огляду на те, що умовами договору №2641 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.11.2007 р. встановлено обов’язок відповідача самостійно сплачувати за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 10 числа місяця слідуючого за звітним, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови вказаного договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.03.2013 р. по 30.04.2013 р. у розмірі 7 104,11 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 630,48 грн. пені та 13,37 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

>Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором №2641 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.11.2007 р. за період з 01.03.2013 р. по 30.04.2013 р. з нього, в силу положень ст. 232 ГК України, статті 625 ЦК України, підлягають стягненню 1 630,48 грн. пені та 13,37 грн. 3% річних.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний дім "Агробізнес" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А, ідентифікаційний код - 33098336), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2-А, ідентифікаційний код - 03338030) 7 104 (сім тисяч сто чотири) грн. 11 коп. - основної заборгованості, 1 630 (одну тисячу шістсот тридцять) грн. 48 коп. – пені, 13 (тринадцять) грн. 37 коп. - 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 03.09.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.