Постанова № 33291987, 02.09.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2013 року Справа № 904/4566/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Верхогляд Т.А., Джихур О.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Польянов Є.О., довіреність № б/н від 27.04.12;

від відповідача: Сизько О.В., довіреність № б/н від 05.07.13.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СДТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року у справі № 904/4566/13

за позовом International Trade Services GmbH (Інтернешинал Трейд Сервісиз ГмбХ), Austria, Vienna

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СДТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 388 306 доларів США 21 цент, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року у справі № 904/4566/13 (суддя Золотарьова Я.С.) позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СДТ" на користь International Trade Services GmbH заборгованість в розмірі 220 724,33 доларів США, відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 167 581,88 доларів США, витрати по сплаті судового збору в розмірі 62 074,64 грн.

Рішення мотивовано тим, що у відповідності до умов укладеного між сторонами контракту і договору про внесення змін до контракту №Р004504 від 22.08.2008 року відповідач частково оплатив отриманий товар в сумі 404 075,67 доларів США, а заборгованість складає 220 724,33 доларів США.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що 23.08.2008 року між MFC Commodities GmbH («МФС Коммодітіз ГмбХ») (покупець) та Jiangyin Xingyu New Material Co.Ltd. («Цзянгін Сінгб Нью Матеріал Ко. Лтд.») (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 08PETMFC010.

Відповідно до умов цього договору покупець згодний купити, а продавець згодний продати продукт: поліетилентерефталат в гранулах CZ-302 марки Jade в кількості 420 000 мт, який в подальшому було поставлено відповідачу - товариству обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СТД» на підставі контракту № Р004504 від 22.08.2008 року.

Не погодившись із рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач із апеляційною скаргою, в якій посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності відносин поставки між сторонами. Зокрема, наявні у праві докази підтверджують поставку на територію України товару у межах правовідносин між MFC Commodities GmbH («МФС Коммодітіз ГмбХ») та Jiangyin Xingyu New Material Co.Ltd. («Цзянгін Сінгб Нью Матеріал Ко. Лтд.»), які не є сторонами у справі. Між тим, статус покупця набувається в момент отримання товару. Договір вчинений між цими юридичними особами не містить посилань щодо його здійснення саме в інтересах відповідача по справі та для наступної передачі цього товару відповідачу.

В судовому рішенні не зазначається жодних доказів отримання товару за контрактом № Р004504 від 22.08.2008 року. Не вказується на жодні первинні документи, які були б підставою для здійснення господарської операції і виникнення обов'язків щодо оплати вартості товарів.

У відповідності до змісту контракту № Р004504 від 22.08.2008 року для виникнення обов'язку сплачувати необхідно наявність двох умов, по перше, отримання відповідачем товару, і по друге, направлення позивачем відповідачу коносамента. Але в рішенні суду ці обставини не були досліджені, а тому суд безпідставно прийшов до висновку про необхідність сплачувати кошти за товар.

Так само безпідставним є і рішення в частині стягнення процентів з користування чужими грошима, оскільки обов'язок по сплаті товару ще не наступив. Додаткова угода, гарантійні листи не є документами первинного бухгалтерського обліку і не мають юридичної сили підтверджувати обов'язок по сплаті за товар.

Здійснення відповідачем перерахування грошових коштів на рахунок позивача в минулому відповідно до встановленого графіка між сторонами не може підтверджувати отримання товару та виникнення обов'язку сплачувати за товар.

На порушення вимог ст.8 Закону України «Про міжнародне приватне право» суд першої інстанції не встановлював дійсний зміст австрійського законодавства, яке було застосовано до спірних відносин саме в частині правового регулювання відносин контракту, додаткових угод до нього.

Відсутній оригінал контракту, який насправді є неукладеним і не може створювати права та обов'язки для сторін.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області і прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя:Білецька Л.М. (доповідач), судді: Паруснков Ю.Б., Тищик І.В.

На підставі розпорядження голови суду Величко Н.Л. від 02.09.2013 року справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Джихур О.В.

28.08.2013 року від представника позивача - International Trade Services GmbH (Інтернешинал Трейд Сервісиз ГмбХ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.

У судовому засіданні представником відповідача заявлено два клопотання: одне - про призначення і проведення почеркознавчої експертизи на предмет дійсності підпису на контракті (від 02.09.2013 року за вх.№ 5803/13); друге - про направлення до Міністерства юстиції України запиту щодо з'ясування того питання, яке саме австрійське законодавство підлягає застосуванню до цих правовідносин (від 02.09.2013 року за вх.№ 5804/13).

Клопотання судовою колегією відхиляються з огляду на наступне.

Так, у судових засіданнях в першій інстанції відповідачем не оспорювались підписи представників сторін з приводу їх недійсності.

Щодо клопотання про направлення запиту до Міністерства юстиції України, то апеляційний суд зауважує, що у матеріали справи надано норми Загального цивільного уложення Австрії, переклад яких засвідчений нотаріально.

Також, до правовідносин між сторонами підлягає застосуванню і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року, яка ратифікована Україною та Австрією.

У клопотання відсутні посилання на конкретні нормативні акти, які підлягають застосуванню, на думку відповідача, у даній справі, текст яких потрібно витребувати, також докази неможливості застосування до правовідносин сторін положень вищенаведених нормативних актів або необхідності застосування інших законів Австрії - не наведено.

02.09.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін; представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СДТ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року у справі № 904/4566/13 не можуть бути задоволені з таких підстав.

Згідно Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року (набуття чинності для України - 01.02.1991 року) Держави-учасниці цієї Конвенції, беручи до уваги загальні цілі резолюцій, прийнятих шостою спеціальною сесією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, про встановлення нового міжнародного економічного порядку, вважаючи, що розвиток міжнародної торгівлі на основі рівності і взаємної вигоди є важливим елементом у справі сприяння розвиткові дружніх відносин між державами, вважаючи, що прийняття однакових норм, які регулюють договори міжнародної купівлі-продажу товарів та враховують різні суспільні, економічні й правові системи, сприятимуть усуненню правових бар'єрів у міжнародній торгівлі та розвиткові міжнародної торгівлі, домовилися про таке:

- стаття 1: Ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах: a) коли ці держави є Договірними державами; або b) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави. Та обставина, що комерційні підприємства сторін розміщені в різних державах, не береться до уваги, якщо це не випливає ні з договору, ні з ділових відносин або обміну інформацією між сторонами, що мали місце до чи в момент його укладення. Ні національна належність сторін, ні їх цивільний чи торговельний статус, ні цивільний чи торговельний характер договору не беруться до уваги при визначенні застосовності цієї Конвенції;

- стаття 3: Договори на поставку товарів, які потребують подальшого виготовлення або виробництва, вважаються договорами купівлі-продажу, якщо сторона, що замовляє товар, не бере на себе зобов'язання поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виготовлення або виробництва таких товарів;

- стаття 53: Покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти

поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції;

- стаття 54: Зобов'язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу;

- стаття 57: 1. Якщо покупець не зобов'язаний сплатити вартість у будь-якому визначеному місці, то він повинен сплатити її продавцеві: a) в місці розміщення комерційного підприємства продавця; або b) якщо платіж має бути зроблений при передачі товару чи документів, - в місці їх передачі. Збільшення витрат на здійснення платежу, викликане змінами після укладення договору місцезнаходження комерційного підприємства продавця, відноситься на рахунок продавця;

- стаття 58: Якщо покупець не зобов'язаний сплатити вартість у будь-який інший конкретний строк, він повинен сплатити її, коли продавець згідно з договором та цією Конвенцією передає або сам товар, або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця. Продавець може обумовити передачу товару або документів здійсненням такого платежу. Якщо договір передбачає перевезення товару, продавець може відправити його на умовах, за якими товар або товаророзпорядчі документи не будуть передані покупцю інакше як проти виплати вартості. Покупець не зобов'язаний сплачувати вартість доти, доки в нього не з'явилася можливість оглянути товар, крім випадків, коли погоджений сторонами порядок поставки або платежу несумісний з очікуванням появи такої можливості.;

- стаття 59: Покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

- стаття 60: Зобов'язання покупця прийняти поставку полягає: a) в здійсненні ним усіх дій, яких можна було б розумно очікувати від нього для того, щоб дозволити продавцю здійснити поставку; і b) в прийнятті товару;

- стаття 61: Якщо покупець не виконує яке-небудь із своїх зобов'язань

за договором або за цією Конвенцією, продавець може: a) здійснити права, передбачені статтями 62 - 65; b) вимагати відшкодування збитків, як це передбачено у статтях 74 - 77. Здійснення продавцем його права на інші засоби правового захисту не позбавляє його права вимагати відшкодування збитків. Жодне відстрочення не може бути надано покупцеві судом або арбітражем, якщо продавець вдається до якого-небудь засобу правового захисту від порушення договору;

- стаття 62: Продавець може вимагати від покупця сплати ціни, прийняття

поставки або виконання ним інших зобов'язань, якщо тільки продавець не вдався до засобу правового захисту, не сумісного з такою вимогою;

- стаття 63: Продавець може встановлювати додатковий строк розумної тривалості для виконання покупцем своїх зобов'язань. Крім випадків, коли продавець одержав повідомлення від покупця про те, що він не здійснить виконання зобов'язань протягом встановленого таким чином строку, продавець не може протягом цього строку вдаватися до будь-яких заходів правового захисту від порушень договору. Продавець, однак, не позбавляється цим права вимагати відшкодування збитків за прострочення у виконанні;

- стаття 78: Якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті на підставі статті 74.

Відповідно до положень ч. 1,3 ст. 509, ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а з відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У матеріали справи надано:

- контракт (копія) (а.с.25) № Р004504 від 22.08.2008 року, Відень, з участю покупця (СДТ, Виробничо-комерційне підприємство, ТОВ) і продавця (International Trade Services GmbH (Інтернешинал Трейд Сервісиз ГмбХ), член MFC Commodities GmbH («МФС Коммодітіз ГмбХ»).

Предметом поставки є товар - поліетилентерефталат в гранулах СZ-302 марки Jade у кількості 420 000 мт, на суму 604 800 доларів США.

Умови доставки: FOB Шанхай згідно Інкотермс 2000, вересень.

Умови платежу: 90 днів від дати коносаменту.

У контракті міститься обмова - покупець визнає і згодний, що ми маємо право передавати будь-які та всі права за цим контрактом в цілому або в будь-які частині, будь-якій компанії, що входить до нашої групи, а саме: «MFC Commodities GmbH» («МФС Коммодітіз ГмбХ»), «Глобал Балк Транспорт ГмбХ», «ІС Менеджментсурвіс ГмбХ», «МФС Трейд Файненшиал Сервісиз ГибХ» та «International Trade Services GmbH» («Інтернешинал Трейд Сервісиз ГмбХ»);

- договір купівлі продажу від 23.08.2008 року, у відповідності до якого компанія «MFC Commodities GmbH» («МФС Коммодітіз ГмбХ») придбала 420 000 мт поліетилентерефталату в гранулах СZ-302 марки Jade для поставки його в Україну, Одеса (порт призначення Іллічівськ);

- рахунок-фактура на поставку товару з посиланням на номер контракту Р 004504;

- рахунок-фактура від 10.09.2008 року, якій указано місце прибуття (місце розвантаження) Іллічівськ, Україна;

- об'єднаний коносамент, у відповідності до якого порт завантаження вказаний Шанхай, Китай, а порт розвантаження - Іллічівськ, Україна. Зазначено, що товар завантажений на борт судна 10.09.2008 року;

- договір про внесення змін до контракту № Р004504 від 22.08.2008 року (а.с.69), у відповідності до якого сторони дійшли згоди про доповнення контракту № Р004504 від 22.08.2008 року щодо строку позовної давності, який вони встановили терміном вісім років, а також і щодо графіку погашення простроченої заборгованості за цим контрактом (а.с.72 ), з якого вбачається, що заборгованість станом на момент укладення договору складає 225 724,33 доларів США, відсотки 121 108,61 доларів США. Сторони також узгодили окремо підписаний графік погашення простроченої заборгованості до контракту № Р004504 від 22.08.2008 року (а.с.72) з розмежуванням помісячно.

До апеляційного господарського суду надана митна декларація № 110000006/8/154991 (а.с.182), з якої вбачається, що товар був дійсно розмитнений відповідачем і ввезений ним як декларантом на митну територію України.

Товар, проданий позивачем як асоційованим членом відповідачеві був придбаний «International Trade Services GmbH» («Інтернешинал Трейд Сервісиз ГмбХ») у «Jiangyin Xingyu New Material Co.Ltd.» («Цзянгін Сінгб Нью Матеріал Ко. Лтд.»), а поставлений іншим асоційованим членом «MFC Commodities GmbH» («МФС Коммодітіз ГмбХ»).

Щодо доводів апеляційної скарги, то слід зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами контракту № Р004504 від 22.08.2008 року, сторони узгодили, що: «Наші відносини регулюються австрійським законодавством й місцезнаходженням підприємства й місцем відправлення правосуддя є Відень. Однак ми зберігаємо за собою право подавати позов у вашій юрисдикції».

У відповідності до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог і заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу встановленні змісту цих норм.

Позивачем надано копія банку даних правової інформаційної системи Адміністрації Федерального канцлера Двадцять четвертий головний розділ Загального цивільного уложення Австрії, у відповідності до якого за договором купівлі-продажу якась річ передається іншій особі за певну суму грошей. Як і обмін, він належить до правових підстав набування власності. Це набування здійснюється лише за передачею предмету купівлі-продажу. До цієї передачі продавець зберігає за собою право власності.

У розділі «обов'язки покупця» параграф 1062 Загального цивільного уложення Австрії зазначено, що покупець зобов'язаний прийняти цю річ зразу ж або в обумовлений час, але водночас також заплатити гроші за покупку готівкою; у протилежному випадку продавець має право відмовити йому у передачі речі. Про необхідність заплатити за придбаний товар йдеться також і у вищенаведених нормах Конвенції ООН про договори купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року.

Щодо відсутності правових підстав сплачувати за отриманий товар ці доводи повністю спростовуються матеріалами справи, а саме контрактом, внесенням змін до нього, інвойсом, рахунками-фактурами, вантажною митною декларацією, графіком погашення заборгованості, а також самим фактом визнання боргу відповідачем (листування) та частковою оплатою за спірним контрактом.

У розумінні ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для справи.

Тому в контексті цієї норми наведені вище документи є доказами у господарському процесі, які знайшли у суду першої інстанції належну юридичну оцінку і це не спростовано доводами апеляційної скарги.

Посилання на Закон України «Про бухгалтерський облік» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, за реєстр. Міністерством юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вищенаведені документи і є документами, які підтверджують правовідносини з поставки.

Щодо коносамента.

Він датований 10.09.2008 року і у відповідності до контракту № Р004504 від 22.08.20008 року умови платежу визначені 90 днів від дати коносаменту.

Тобто умовами контракту не передбачено вчинення дій щодо направлення його на адресу відповідача, чи якимось іншим чином доведення до відповідача змісту коносамента, тому доводи в цій частині апеляційної скарги є безпідставними.

Також неможливо до даних правовідносин застосувати положення ст. 530 ЦК України, оскільки сторони домовилися про застосування австрійського законодавства до правовідносин сторін.

Стосовно придбання товару іншою компанією, аніж сторона по договору, то контрактом передбачено, що (а.с.25) покупець визнає і згодний, що: «Ми маємо право передавати будь-які та всі права за цим контрактом в цілому або в будь-якій його частині, будь-якій компанії, що входить до нашої групи, а саме: MFC Commodities GmbH» («МФС Коммодітіз ГмбХ»), «Глобал Балк Транспорт ГмбХ», «ІС Менеджментсурвіс ГмбХ», «МФС Трейд Файненшиал Сервісиз ГибХ» та «International Trade Services GmbH» («Інтернешинал Трейд Сервісиз ГмбХ»)». Тому придбання товару іншою компанією, ніж та, з якою укладено контракт, не суперечить умовам контракту.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються оцінки доказів судом першої інстанції, з якою апеляційний суд повністю погоджується.

Так, стосовно неукладеності договору, такий довід спростовується доказами і діями сторін, спрямованими на його виконання, в тому числі і частковим проведенням розрахунку за контрактом.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СДТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року у справі № 904/4566/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 року у справі № 904/4566/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 04.09.2013 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.В. Джихур