Рішення № 33291977, 02.09.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2013 р.Справа № 924/995/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Еко-Буд" с.Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 57 899,35 грн.

Представники сторін:

позивач: Дубовик П.В. - представник за довіреністю № 65 від 14.08.2013р.

відповідач: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 57 899,35 грн., в тому числі 51 080,16 грн. - основний борг, 3 958,71 грн. - 3% річних, 2 860,48 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно довіреності №6 від 02.06.2010р. та видаткових накладних № РН-0000159, №РН-0000160 від 03.06.2010р., №РН-0000167, №РН-0000168 від 07.06.2010р., №РН-0000212 від 30.06.2010р. позивач поставив відповідачу товар, а саме, будівельні матеріали на загальну суму 51 080,16 грн. Відповідач кошти за отриману продукцію не сплатив. 03.11.2011р. позивач на адресу відповідача надіслав вимогу про сплату 51 080,16 грн. 05.06.2012р. позивач направив відповідачу доарбітражне нагадування на суму 51 080,16 грн. Однак, відповідач жодним чином не відреагував на вказані листи і не провів розрахунок.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач за період з грудня 2010 р. по липень 2013 р. нарахував 3% річних в розмірі 3 958,71 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 860,48 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими, подав в матеріали справи копії податкових накладних на підтвердження суми заборгованості, що є предметом спору, та копію статуту ПАТ "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль".

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав. До початку розгляду справи надіслав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням керівника підприємства.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечує.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судом враховується, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів на підтвердження неможливості такої заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника відповідачем в матеріали справи не подано. Також відповідач не був позбавлений можливості подати до господарського суду свою письмову позицію по справі та докази на її підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України (аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено:

Згідно видаткових накладних №РН-0000159 від 03.06.2010р., №РН-0000160 від 03.06.2010р., №РН-0000167 від 07.06.2010р., №РН-0000168 від 07.06.2010р., податкових накладних № 176 від 03.06.2010р., № 177 від 03.06.2010р., № 191 від 07.06.2010р., № 192 від 07.06.2010р. позивач реалізував відповідачу щебінь на загальну суму 15200,16 грн.

Також у відповідності до видаткової накладної №РН-0000212 від 30.06.2010р., податкових накладних № 236 від 02.06.2010р. та № 245 від 30.06.2010р. позивач реалізував відповідачу бетон М-200, загальною вартістю 23 919,79 грн. з ПДВ, та надав послуги по перевезенню бетона на загальну суму 11 960,21 грн. з ПДВ

Вищевказаний товар та надані послуги були прийняті уповноваженою особою відповідача, про що свідчить довіреність № 6 від 02.06.2010р., підписи та відтиск печатки ТОВ "Поділля Еко-Буд" на видаткових накладних.

03.11.2011р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 42 в порядку ст. 530 ЦК України на суму 51080,16 грн. Також 05.06.2012р. позивач направив відповідачу доарбітражне нагадування вих. № 33 з вимогою провести оплату за отриманні цінності. Однак, дані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Тому позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач у відповідності до ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 3958,71 грн. за період з грудня 2010 року по липень 2013 року (2 роки та 7 місяців), а також інфляційні втрати в розмірі 2860,48 грн. за період з грудня 2010 року по червень 2013 року.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що підставою для стягнення заборгованості позивач зазначає неналежне виконання відповідачем обов'язку по оплаті отриманого товару та наданих послуг за видатковими накладними, вказаними в позовній заяві, на суму 51 080,16 грн. І саме вказані видаткові накладні, на думку позивача, є підставою для стягнення неоплаченого відповідачем товару та наданих послуг.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносинам, що виникли між сторонами притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, у відповідності до видаткових накладних №РН-0000159 від 03.06.2010р., №РН-0000160 від 03.06.2010р., №РН-0000167 від 07.06.2010р., №РН-0000168 від 07.06.2010р., №РН-0000212 від 30.06.2010р. позивач передав відповідачу товар (щебінь та бетон) на загальну суму 39 119,95 грн., а відповідач зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з видаткової накладної №РН-0000212 від 30.06.2010р., між сторонами також виникли правовідносини, яким притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів надання послуг. Зокрема, позивач надав, а відповідач прийняв послуги по перевезенню бетона на загальну суму 11 960,21 грн. з ПДВ.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктом 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Також відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.11.2011р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 42 в порядку ст. 530 ЦК України, в якій просив протягом 7-ми днів з дня отримання вимоги провести розрахунок на суму 51080,16 грн. за поставлені щебінь та бетон, в тому числі послуги по його перевезенню, протягом червня 2010 року, що підтверджується фіскальним чеком установи поштового зв'язку.

Відповідно до п. 4.1.2, 4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. N 1149, відповідач мав отримати вищевказану вимогу 07.11.2011р. Отже, строк оплати наданих послуг в сумі 11 960,21 грн. настав 14.11.2011р.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не подано в матеріали справи доказів сплати заборгованості за отриманий товар та надані послуги, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товару та послуг. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 51080,16 грн. основного боргу підлягають задоволенню як такі, що відповідають чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 3958,71 грн. за період з грудня 2010 року по липень 2013 року (2 роки та 7 місяців), а також інфляційні втрати в розмірі 2860,48 грн. за період з грудня 2010 року по червень 2013 року на суму заборгованості 51080,16 грн.

При проведенні перерахунку заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судом приймається до уваги, що строк виконання зобов'язань з оплати наданих послуг по перевезенню бетона, вартістю 11 960,21 грн., згідно видаткової накладної №РН-0000212 від 30.06.2010р. настав лише 14.11.2011р. Таким чином, відповідач вважається таким, що прострочив виконання даного зобов'язання з 15.11.2011р., і саме з цього часу у позивача виникло право нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати на дану суму заборгованості.

Отже, 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за отриманий товар в розмірі 39119,95, за період з грудня 2010 року по липень 2013 року (974 дні) становить 3128,52 грн. Розмір 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості 11 960,21 грн. за надані послуги, за період з 15.11.2011р. по 31.07.2013р. (625 дні) становить 613,41 грн. Загальний розмір 3 % річних складає 3741,93 грн.

Також позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 2860,48 грн. Як вбачається із розрахунку, вказаного у позовній заяві, інфляційні втрати нараховані за період з грудня 2010 року по червень 2013 року включно на загальну суму боргу 51 080,16 грн. При цьому позивачем не враховано індекс інфляції за 2012 рік, який мав від'ємне значення (період дефляції), та період виникнення заборгованості за видатковою накладною №РН-0000212 від 30.06.2010р.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами ст. 625 ЦК України.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна позиція викладена в абз. 3 п. 2) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», рекомендаціях відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.97р., постанові ВГСУ у справі № 5013/1365/12 від 18.02.2013р.

Згідно проведеного перерахунку інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за отриманий товар в розмірі 39119,95, за період з грудня 2010 року по червень 2013 року (105,4 %) становлять 2109,96 грн. Інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 11 960,21 грн. за надані послуги, за період з листопада 2011р. по червень 2013р. (100,3%) становлять 35,54 грн. Загальний розмір інфляційних втрат складає 2 145,50 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 56967,59 грн., в тому числі 51080,16 грн. основний борг, 3741,93 грн. 3% річних, 2145,50 грн. інфляційні втрати. У стягненні 216,78 грн. 3 % річних та 714,98 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, в зв'язку із тим, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" м. Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Еко-Буд" с.Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 57 899,35 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Еко-Буд" (юридична адреса: Хмельницька область, Хмельницький район, с.Шаровечка, вул. Дзержинського, 2А, поштова адреса: м.Хмельницький, вул. Курчатова, 6, код 35028669) на користь Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (м. Житомир, вул. Металістів, 6, код 05471336) 51080,16 грн. (п'ятдесят одна тисяча вісімдесят гривень 16 коп.) основного боргу, 3741,93 грн. (три тисячі сімсот сорок одна гривня 93 коп.) 3% річних, 2145,50 грн. (дві тисячі сто сорок п'ять гривень 50 коп.) інфляційних втрат, 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 04.09.2013р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (10001, м. Житомир, вул. Металістів, 6),

3 - відповідачу (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6) - рекомендованим