Рішення № 33291962, 27.08.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. Справа № 915/1153/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарях судового засідання Д'яченко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Комунального підприємства "Південсервіс", бульвар Курчатова, 9, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

до відповідача Приватного підприємства "Мета", вул. Жовтневої революції, б. 32, кв. 1, м. Вознесенськ, 56500

про визнання договору від 01.09.2011 року недійсним

за участю представників сторін

від позивача Сіренко Олег Юрійович, довіреність № 103 від 23.08.2013 року;

від відповідача представник не з'явився.

Комунальне підприємство «Південсервіс» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Приватного підприємства «Мета» про визнання договору від 01.09.2011 року, укладеного між Комунальним підприємством «Південсервіс» та Приватним підприємством «Мета» на виконання робіт по ямковому ремонту та облаштуванню заїздів (підготовчі роботи та асфальтування) території комунального ринку з продажу сільськогосподарської продукції, що розташований в м. Южноукраїнську по вул. Дружби народів в районі першого гуртожитку, недійсним.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 17.07.2013 року.

В судовому засіданні 17.07.2013 року оголошено перерву до 27.08.2013 року.

В судовому засіданні 27.08.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

01.09.2011 року між Комунальним підприємством "Південсервіс", як замовником, та Приватним підприємством "Мета", як підрядником, укладено договір підряду на виконання робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник взяв на себе зобов'язання виконати на свій ризик та своїми силами і засобами, якісно та у встановлений цим договором строк роботи по ямковому ремонту та облаштуванню заїздів (підготовчі роботи та асфальтування) території комунального ринку з продажу сільськогосподарської продукції, що розташований в місті Южноукраїнську по вул. Дружби народів в районі першого гуртожитку і здати замовнику, а замовник зобов'язався забезпечити своєчасне їх фінансування, прийняти закінчені роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт (і матеріалів, якщо виконання робіт здійснюється за рахунок матеріалів підрядника).

Із посиланням на Загальні умови укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.09.2005 року (далі - Умови), позивачем зазначено, що серед істотних умов договору підряду є строки початку та закінчення робіт. Пунктом 17 Умов визначено обов'язковість зазначення в договорі будівельного підряду строків виконання робіт, також встановлено обов'язковість складання графіку виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду, та який є невід'ємною частиною договору.

Позивачем зазначено, що Договором від 01.09.2011 року, укладеним між сторонами, не передбачено строків закінчення виконання робіт, також відсутній графік виконання робіт, що унеможливлює встановлення дати їх закінчення. Зазначені обставини порушують право позивача на захист своїх інтересів в судовому порядку в частині невиконання відповідачем своїх обов'язків у встановлені терміни.

Позивачем також зазначено, що два пункти Договору, які є істотними, суперечать один одному. Так, пунктом 2.4 Договору передбачено, що прийняття виконаних робіт за формою КБ 2 здійснюється до кінця поточного місяця, тобто строк закінчення робіт визначено 30 вересня 2011 року, одночасно пунктом 5.1 Договору встановлено, що відповідач зобов'язується виконати роботи у строк до 15 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 5, 39, 44 Умов істотною умовою будь-якого договору підряду є страхування об'єкту будівництва або комплексу робіт. Однак, всупереч вимогам ст. 881 ЦК України та Умовам, ані позивач, ані відповідач свого обов'язку щодо страхування об'єкту не виконали.

Істотною умовою договору підряду є наявність проектної документації (п. 5, 46 Умов). В оспорюваному Договорі відсутні будь-які вимоги стосовно розроблення та затвердження проектної документації.

Із посилання на ст. 884 ЦК України та п. 103 Умов позивач зазначив, що у Договорі відсутній пункт, який передбачає гарантійний строк виконаних робіт або робить відсилання до нормативного документа, що встановлює такий строк.

Із посиланням на норми ст. 203 Цивільного кодексу України позивачем зазначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того, правочин може вважатися дійсним лише у разі, якщо особа має необхідний обсяг цивільної дієздатності. Укладання Договору між позивачем та відповідачем на здійснення робіт з облаштування заїздів протирічить вимогам закону.

Позивач мав право укласти Договір лише на здійснення облаштування заїздів в межах земельної ділянки, наданої йому на праві постійного користування. Землі, що знаходяться за межами земельної ділянки, наданої позивачу, належать до земель комунальної власності, а тому укладати Договір на облаштування заїздів за межами земельної ділянки позивача має право лише відповідна експлуатуюча організація, до віддання якої входить право на здійснення таких робіт чи право укладати відповідні договори.

В судовому засіданні 17.07.13 року представник позивача також вказав, що роботи проводились в червні 2011 року, тобто до укладення договору, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.11.11 року (арк. справи 18). Крім того, представником позивача вказано, що підрядні роботи виконані за межами земельної ділянки, що належить позивачу на праві постійного користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування (тобто роботи виконані на земельній ділянці, яка належить на праві власності Южноукраїнській міській раді) (арк. справи 11).

Із посиланням на вищевикладене та норми ст. 215, 651 Цивільного кодексу, ст. 180 Господарського кодексу, позивач просить визнати недійсним Договір підряду на виконання робіт від 01.09.2011 року.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 27.08.2013 року не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис повноважного представника на повідомленні про відкладення розгляду справи (арк. справи 23 ), причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

На виконання вимог суду відповідач подав суду письмовий відзив на позов (арк. справи 12-13). В поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вважає вимоги позивача необґрунтованими, оскільки є рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 915/671/13, яким задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Мета" до Комунального підприємства "Південсервіс" про стягнення заборгованості за договором від 01.09.2011 року в сумі 124 711, 12 грн., тобто договір є дійсним. Крім того, в судовому засіданні 17.07.13 року представник відповідача вказав, що підрядні роботи виконані в межах земельної ділянки, що належить позивачу. На підставі викладеного, із посиланням на норми п. 2 ч. 1 ст. 62 та п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач просить припинити провадження у справі, оскільки є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судом також враховано наступне.

15.07.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи виконаних робіт по ямковому ремонту та облаштуванню заїздів (підготовчі роботи та асфальтування) території комунального ринку і продажу сільськогосподарської продукції, що розташований в місті Южноукраїнську по вулиці Дружби народів в районі першого гуртожитку, на підставі Договору підряду на виконання робіт від 01.09.2011 року, укладеного між Комунальним підприємством "Південсервіс" та Приватним підприємством "Мета" (арк. справи 17). Клопотання про призначення експертизи мотивоване тим, що у позивача виникли питання до відповідача стосовно об'ємів проведених робіт, використаних матеріалів, вартості виконаних робіт, а також відповідності виконаних будівельних робіт проектній документації та вимогам нормативно-правових актів. Перелік питань, які позивач пропонує поставити на вирішення експертизи, наведено в клопотанні.

27.08.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання про доручення проведення будівельно-технічної експертизи Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (арк. справи 24).

Розглянувши клопотання позивача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.12 року № 4 судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору підряду, тобто до кола доказування входять питання щодо невідповідності умов договору чинному законодавству. Натомість, позивач у поданому суду клопотанні про призначення експертизи ставить питання, які фактично стосуються виконання (неналежного виконання) умов договору, які не входять до предмета доказування у даній справі. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого клопотання. В задоволенні клопотання слід відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.2013 року під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Судом встановлено, що предметом спору у справі № 915/671/13 є стягнення заборгованості за договором підряду від 01.09.11 року, а підставою позову - невиконання умов договору підряду від 01.09.11 року (арк. справи 14-16). Предметом спору у даній справі № 915/1153/13 є вимога про визнання недійсним договору підряду від 01.09.11 року, а підставою позову, як вказує позивач, невідповідність договору законодавству. За таких обставин, в суду відсутні правові підстави для припинення провадження у даній справі, оскільки як предмет, так і підстави позову у вищевказаних справах № 915/671/13 та № 915/1153/13 різні. В задоволенні клопотання слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору підряду від 01.09.2011 року, укладеного між Комунальним підприємством «Південсервіс» та Приватним підприємством «Мета» на виконання робіт.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини:

а) відсутність в договорі таких умов як: строків закінчення виконання робіт, графіку виконання робіт, вимог стосовно розроблення та затвердження проектної документації, гарантійних строків виконаних робіт;

б) суперечність двох пунктів договору, які є істотними, один одному;

в) невиконання сторонами обов'язку щодо страхування об'єкту;

г) укладення договору на облаштування заїздів за межами земельної ділянки позивача, тобто виконання підрядних робіт за межами земельної ділянки, що належить позивачу

д) виконання робіт до укладення договору.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Вчинений правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписами пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 року № 9 передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.13 року № 11).

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.13 року № 11 за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 2.6 вищевказаної Постанови не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання договору підряду недійсним є необгрунтованою та безпідставною з огляду на наступне.

Посилання представника позивача на відсутність в оспорюваному договорі підряду умови щодо строку закінчення виконання робіт, графіку виконання робіт, то слід зазначити наступне.

Умовами оспорюваного договору підряду сторони передбачили дату початку виконання робіт (п. 2.1 Договору), дату закінчення виконання робіт (п. 5.1 Договору), дату приймання виконаних робіт за формою КБ-2 (п. 2.4 Договору) та строк дії Договору (п. 4.1 Договору).

Безпідставними є посилання позивача на суперечність один одному двох пунктів договору 2.4 та 5.1, як на одну з підстав для визнання договору недійсним.

Так, умовами п. 5.1 Договору передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботи якісно і в узгоджений строк до 15 жовтня 2011 року.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що прийомка виконаних робіт за формою КБ-2 здійснюється до кінця поточного місяця.

Тобто, відсутня суперечність між вказаними пунктами (виконання робіт до 15.10.11 року, а прийняття виконаних робіт - до кінця поточного місяця).

Щодо тверджень позивача про відсутність в договорі вимог стосовно розроблення та затвердження проектної документації, гарантійних строків виконаних робіт, то слід зазначити, що п. 6.4 Договору передбачено: "Питання, не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до діючого законодавства". Крім того, сама лише відсутність в договорі тієї чи іншої умови не є підставою для визнання договору недійсним.

Посилання позивача на укладення договору на облаштування заїздів за межами земельної ділянки позивача, виконання підрядних робіт за межами земельної ділянки, що належить позивачу, в порушення ст. 33 ГПК України не підтверджено жодними доказами у справі та не є підставою для визнання правочину недійсним.

Посилання позивача на невиконання сторонами обов'язку щодо страхування об'єкту не тягне за собою наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

Безпідставними є посилання позивача на виконання відповідачем підрядних робіт до укладення оспорюваного договору, що, на думку позивача, підтверджується постановою Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.11.11 року, оскільки вказані обставини не є в розумінні ст. 203, 215 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним. Підставою для визнання правочину недійсним є, як вказано вище, вчинення правочину (в момент вчинення) з порушенням вимог ст. 203 ЦК України.

Інших правових підстав для визнання договору підряду недійсним суду не наведено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами у справі наявності правових підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України для визнання договору підряду недійсним.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними. В позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 203, 204, 215, 627 ЦК України, ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

відмовити в позові Комунального підприємства "Південсервіс" (код ЄДРПОУ 36230625) до відповідача Приватного підприємства "Мета" (код ЄДРПОУ 319487561) про визнання недійсним договору від 01.09.2011 року, укладеного між Комунальним підприємством «Південсервіс» та Приватним підприємством «Мета» на виконання робіт по ямковому ремонту та облаштуванню заїздів (підготовчі роботи та асфальтування) території комунального ринку з продажу сільськогосподарської продукції, що розташований в м. Южноукраїнську по вул. Дружби народів в районі першого гуртожитку.

Судовий збір в розмірі 1 147 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.09.2013 року.

Суддя Е.М.Олейняш