Рішення № 33291941, 30.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2013 р.Справа № 916/1862/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився (був присутній в засіданні суду 12.08.13. - Безлюдна Ю.І. за довіреністю від 06.08.13. №Пр/ю-05/202);

від відповідача: не з'явився.

розглянув справу

за позовом: Державного підприємства водних шляхів „Укрводшлях" (м. Київ)

до відповідача: Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" (м. Ізмаїл, Одеська обл.)

про стягнення 10239,74грн.

17.07.2013р. Державне підприємство водних шляхів „Укрводшлях" (позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" (відповідач) про стягнення 10239,74грн., з яких 9116,20грн.- основного боргу, 137,12 грн. - 3% річних, 357,40грн. - пені та 629,02грн. - інфляційних витрат.

Ухвалою суду від 18 липня 2013р. порушено провадження у справі № 916/1862/13 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

09.08.2013р. до господарського суду надійшов відзив від Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях", в якому відповідач основний борг визнає, але заперечує проти стягнення штрафних санкцій, обґрунтовуючи заперечення відсутністю погодження в письмовій формі сторонами забезпечення виконання зобов'язання у формі пені.

27.08.2013р. до господарського суду надійшла заява від Державного підприємства водних шляхів „Укрводшлях" про долучення до матеріалів справи документів та про закінчення розгляду справи без участі представника позивача.

Представник позивача у судове засідання 30.08.13. не з'явився, у засіданні суду 12.08.13. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує позов листом №480-3/2, актом приймання-передачі наданих послуг №182 від 23.07.2010р. та ст.193, 230 ГК України, ст.526, 640, 642, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві основний борг визнає, заперечує проти стягнення штрафних санкцій.

Дійсно, 22 липня 2010р. Державне підприємство водних шляхів „Устьдунайводшлях" надіслало Державному підприємству водних шляхів „Укрводшлях" лист №480-3/2 з проханням надати вказівку провести 22-23 липня зняття з каравану з/с „Тіксі" 11 кубічних метрів фекальних вод та провести бункеровку водою по факту.

В зазначеному листі відповідач зобов'язується оплатити надані послуги відповідно до виставленого позивачем рахунку та повідомляє, що караван з/с „Тіксі" знаходиться в портопункті Херсонського морського торгового порту.

Позивачем були повністю надані послуги, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №182 від 23.07.2010р., підписаним уповноваженими представниками сторін та підписи яких посвідчені печатками.

Згідно акту приймання-передачі № 182 від 23.07.2010р. погоджена вартість послуг та становить 9116,20грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано на адресу Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" претензію №Пр/10-08/64 від 18.07.2012р. щодо погашення заборгованості за надані послуги. Однак відповідач залишив претензію без задоволення та без відповіді.

Відповідно до приписів ч.1 ст.181 ГПК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку(ч.1 ст.173 ГК України).

З врахуванням приписів ст.175 Господарського кодексу України, майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, за приписами ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Отже, між сторонами виникли правовідносини за договором надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, у Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях" виникло грошове зобов'язання перед Державним підприємством водних шляхів „Укрводшлях" щодо оплати отриманих послуг в сумі 9116,20грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач припустився неналежного виконання прийнятого на себе зобов'язання, бо не розрахувався з відповідачем за надані послуги.

Враховуючи вищевказане, суд задовольняє позов в частині стягнення основної заборгованості за надані послуги в сумі 9116,20грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 357,40грн., 3% річних у сумі 137,12грн., інфляційні витрати у сумі 629,02грн.

Як свідчать матеріли справи, строк виконання зобов'язання сторони не встановили, проте позивачем було направлено претензію №Пр/10-08/64 (вимогу) відповідачу 18.07.2012р., яку останній повинен був задовольнити у семиденний строк з врахуванням вимог ст. 530 ЦК України, згідно якої встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, про що суд зазначав вище.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Отже, оскільки сторони у письмовій формі не передбачили нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, то позивач неправомірно нарахував пеню в сумі 357,40грн., а тому суд відмовляє в частині стягнення пені.

Також суд відмовляє в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції, оскільки позивач неправильно визначив період за який нараховував 3% річних та інфляційні, тому що згідно матеріалів справи строк сплати сторони не встановили, а претензію (вимогу) про сплату боргу позивач надіслав відповідачу 19.07.12., але починає розрахунок інфляційних та 3% річних із 23.07.2010р. і нараховує інфляційні та 3% річних по січень 2011 року, коли строк сплати ще не настав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в частині нарахування пені у сумі 357,40грн., 3% річних у сумі 137,12грн. та інфляційних витрат у сумі 629,02грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу за надані послуги у сумі 9116,20грн. та відмовляє в частині стягнення пені у сумі 357,40грн., 3% річних у сумі 137,12грн. та інфляційних витрат у сумі 629,02грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Державного підприємства „Устьдунайводшлях" (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, буд. 36, код ЄДРПОУ 31091889) на користь Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд.14, код ЄДРПОУ 03150102):

- 9116,20грн. - боргу,

- 1531,72грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові у частині стягнення 357,40грн. - пені, 137,12грн. - 3% річних та 629,02грн. - інформаційних.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 04.09.2013 року

Суддя Брагіна Я.В.