Рішення № 33291444, 08.07.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1689/13-ц

Справа № 2/226/650/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифоновій І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача Бояр С.О., Назаренко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з отриманим професійним захворюванням на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з отриманим професійним захворюванням на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 21.06.1978 року по 24.10.1979 року, з 30.01.1982 року по 22.11.1998 року, з 07.12.1998 року по 19.09.1999 року, з 27.09.2005 року по 02.08.2012 року, тобто майже 26 років і весь цей час він працював на підземних роботах повний робочий день.

В зв'язку з професійним захворюванням - хронічне обструктивне захворювання легень пилевої етіології, висновками МСЕК від 02.08.2012 року йому було встановлена первинно, строком до 02.08.2014 року, третя трупа інвалідності i втрата професійної працездатності в poзмірі 40%.

Його захворювання було визнано професійним i тому йому був виданий Акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 02.07.2012 року.

Після встановлення стійкої втрати працездатності i групи інвалідності відділенням виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України йому були призначені страхові виплати але вказаними виплатами моральна шкода не передбачена. Вважає, що моральну шкоду, спричинену ушкодженням його здоров'ю повинен відшкодувати саме відповідач за нижченаведених підстав.

У відповідності зі ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних i нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. На його думку відповідач, зі своеї сторонни, не зміг забезпечити безпечні умови праці. Вважає, шо саме бездіяльність або неправильні дії відповідача призвели до того, що він отримав професійне захворювання i втратив здоров'я, оскільки на відповідача були покладені обов'язки по забезкеченню заходів комплексного знепилення гірничих виробіток шахти.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

На думку позивача вина відповідача состоїть у тому, що він захворів професійним захворюванням, що підтверджується актом про розслідування професійного захворювання форми П-4, складеним 02.07.2012 року.

Моральна шкода, яка була йому спричинена полягає у тому, що відповідач порушив його право на належні, безпечні i здорові умови пpaцi, які гарантовані кожному громадянину України ст. 43 Конституції України. У зв'язку з обструктивним захворюванням легень він перебував на лікарняному з 13.08.2009 року по 27.08.2009 рік, з 15.02.2008 року по 28.02.2012 року, з 15.02.2013 року по 28.02.2013 рік, що підтверджується епікризами захворювання. В зв'язку з захворюванням він змушений постійно лікуватися i постійно зазнає фізичний біль i страждання. Він був звільнений з підприємства відповідача за ст. 40 ч. 2 КЗпП України за станом здоров'я. В зв'язку з пошкодженням здоров'я він не має можливості працювати як раніше в шахті та вести звичайний для нього образ життя. Це призвело до втрати нормальних життевих зв'язків i вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вище викладене позивач вважає, що з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на його користь слід стягнути 50 000 грн. як відшкодування моральної шкоди, отриманої травми та професійним захворюванням на виробництві.

До судового засідання позивач не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог позивача, обґрунтовуючи їх викладеними у позовній заяві фактами.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля» позовні вимоги не визнав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 21.06.1978 року по 24.10.1979 року, з 30.01.1982 року по 22.11.1998 року, з 07.12.1998 року по 19.09.1999 року, з 27.09.2005 року по 02.08.2012 року, тобто майже 26 років і весь цей час він працював на підземних роботах повний робочий день. (а. с. 9-13).

В зв'язку з професійним захворюванням - хронічне обструктивне захворювання легень пилевої етіології, висновками МСЕК від 02.08.2012 року йому було встановлена первинно, строком до 02.08.2014 року, третя трупа інвалідності i втрата професійної працездатності в poзмірі 40%. (а. с. 14-16).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв'язку з професійним захворюванням на виробництві позивачу ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40% втрати професійної працездатності. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_4 отримав професійне захворювання і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленного підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов'язаних з порушенням Закону України «Про охорону праці», «Правил безпеки у вугільних шахтах», що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з професійним захворюванням на виробництві втрачена на 40 %.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров'я, пов'язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору - в розмірі 114 грн. 70 коп.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з отриманим професійним захворюванням на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863» ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_4 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863» ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Димитровського міського суду

Донецької області І.Г.Перекупка