Постанова № 33291270, 28.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 р. Справа №805/7362/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Кутафіній К.Ю.

за участю:

представника позивача Єпіфанова Я.В.

представника відповідача Лапшенкова Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2012 року № 0000882205,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2012 року № 0000882205.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Будком-Алон» (ЄДРПОУ 34951473) за лютий, серпень, вересень 2012 року, ТОВ «Тібус» (ЄДРПОУ 36222404) за період листопад 2012 року, ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (ЄДРПОУ 36626532) за період травень-серпень 2012 року, ПФ «Агроіндустрія» (ЄДРПОУ 31149933) за період травень 2012 року податковим органом були встановлені порушення п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України. За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт перевірки № 206/22-5/36426937 від 16.04.2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2012 року № 0000882205, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 135825,00 грн., з яких 108660,00 грн. - сума основного платежу та 27165,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій. На його думку, викладені в акті перевірки висновки щодо нікчемності укладених між ПП «Будком-Алон», ТОВ «Тібус», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ПФ «Агроіндустрія» договорів та ненастання реальних наслідків вчиненого правочину спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.2012 року № 0000882205.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 206/22-5/36426937 від 16.04.2013 року, яким встановлено, що у періоді, який перевірявся, між ПП «Будком-Алон», ТОВ «Тібус», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ПФ «Агроіндустрія» та позивачем були укладені договори. Проте до перевірки позивачем не надані документи, що підтверджують виконання укладеного договору. З урахуванням зазначеного, вважає, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами, є нікчемним, а прийняте спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим. У зв'язку з викладеним просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрованого рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 28.04.2009р. № 99, код ЄДРПОУ 36426937, місце знаходження відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 83001, Донецьк, вул. Постишева, буд. 99, взятий на податковий облік від 07.05.2009р., перебуває на обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

На підставі наказу № 324 від 10.04.2013р., виданого ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1. ст.. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Будком-Алон» (ЄДРПОУ 34951473) за лютий, серпень, вересень 2012 року, ТОВ «Тібус» (ЄДРПОУ 36222404) за період листопад 2012 року, ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (ЄДРПОУ 36626532) за період травень-серпень 2012 року, ПФ «Агроіндустрія» (ЄДРПОУ 31149933) за період травень 2012 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та складений акт № 206/22-5/36426937 від 16.04.2013 року.

На підставі зазначеного акту документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв'язку із порушенням позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013р. № 0000882205, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 135825,00 грн., з яких 108660,00 грн. - сума основного платежу та 27165,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ПП «Будком-Алон», ТОВ «Тібус», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ПФ «Агроіндустрія», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат, пов'язаних із виконанням договорів, укладеними з вищезазначеними контрагентами.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, які укладені позивачем з ПП «Будком-Алон», ТОВ «Тібус», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ПФ «Агроіндустрія», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 12 лютого 2012 року між ТОВ «ЕГРО» та ПП «Будком-Алон» було укладено договір на виконання робіт № 2 та 02.08.2012 року договір на виконання робіт № 3, згідно з умовами зазначених договорів ПП «Будком-Алон» здійснювало роботи з ремонту нежитлових приміщень у будівлі, розташованій у м. Харків, Червоношкільна набережна, 24 (т. І, а.с. 53,58). Позивач є власником зазначеного об'єкту нерухомості та відповідно зобов'язаний нести тягар утримання майна.

На виконання умов договорів ПП «Будком-Алон» було проведено ремонтні роботи різного роду та характеру (капітальні та поточні). Зауважень до якості робіт підчас її прийому не було у зв'язку із чим між сторонами були підписані акти виконаних робіт із зазначенням, які саме роботи було проведено та вартість зазначених робіт. Позивачем було здійснено оплату виконаних робіт, а ПП «Будком-Алон» у відповідності до положень податкового законодавства було видано податкові накладні.

Суд зазначає, що відповідно до договору предметом його є виконання саме ремонтних робіт, поставка будівельних та оздоблювальних матеріалів ПП «Будком-Алон» не здійснювалась. Отже, усі ремонтні роботи було проведено з використанням матеріалів позивача, які були закуплені самостійно та зберігали за адресою м. Харків, Червоношкільна набережна, 24.

Як зазначив позивач у судовому засіданні, під час проведення перевірки відповідачем не вимагались та не досліджувались будь-які документи стосовно придбання матеріалів.

Виконання умов укладеного між позивачем та ПП «Будком-Алон» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: актами виконаних робіт (т. І, а.с. 54, 55, 59, 60, 61, 62), податковими накладними (т. І, а.с. 56, 57, 63, 64, 65, 66).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконання робіт проводилися у безготівковій формі, здійснені в повному обсязі. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення платежу (т. ІІ, а.с. 119-125, 127-131).

Як зазначено в акті перевірки та не заперечувалось сторонами суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за лютий, серпень, вересень 2012 року (т. І, а.с. 75-82, 117-126, 128-137).

Також, між позивачем та ТОВ «Тібус» було укладено договір виконання робіт № 10/12 від 01.10.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Тібус» зобов'язувалось здійснити ремонтні роботи за адресою м. Харків, Червоношкільна набережна, 24 (т. І, а.с. 14).

За період, що перевірявся відповідачем ТОВ «Тібус» було здійснено встановлення віконних блоків та облаштовані віконні укоси на загальну суму 64608,00 грн. у т.ч. ПДВ 10768,00 грн. При цьому, виконання ремонтних робіт проводилось з використанням матеріалів замовника (позивача).

На підтвердження виконання робіт позивач надав відповідачеві та наявні в матеріалах справи договір виконання робіт № 10/12 від 01.10.2012 року, акти виконаних робіт (т. І, а.с. 15, 16).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконання робіт проводилися у безготівковій формі, здійснені в повному обсязі. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення платежу (т. ІІ, а.с. 132-137).

Як зазначено в акті перевірки та не заперечувалось сторонами суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2012 року (т. І, а.с. 139-149).

Між позивачем та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» був укладений договір надання послуг № 03/05 від 03.05.2012 року, № 04/06 від 01.06.2012 року, № 05/07 від 01.07.2012 року, відповідно до якого ТОВ «ІВІТЕК ТТК» надав послуги з прибирання та дезінфекції приміщень, миття вікон, чистки каналізації за адресою м. Харків, Червоношкільна набережна, 24 (т. І, а.с. 27-28, 29-30, 31-32).

На виконання умов договорів ТОВ «ІВІТЕК ТТК» було проведено послуги з прибирання та дезінфекції приміщень, миття вікон, чистки каналізації за адресою м. Харків, Червоношкільна набережна, 24. Зауважень до якості робіт підчас її прийому не було у зв'язку із чим між сторонами були підписані акти приймання-передачі. Позивачем було здійснено оплату виконаних робіт, а ПП «Будком-Алон» у відповідності до положень податкового законодавства було видано податкові накладні.

Виконання умов укладених між позивачем та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: актами приймання-передачі (т. І, а.с. 33-42), податковими накладними (т. І, а.с. 43-52).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконання робіт проводилися у безготівковій формі, здійснені в повному обсязі. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення платежу (т. ІІ, а.с. 138-159).

Як зазначено в акті перевірки та не заперечувалось сторонами суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за червень, липень, серпень 2012 року (т. І, а.с. 95-104, 106-114, 117-126).

Між позивачем та ПФ «Агроіндустрія» було укладено договір про надання рекламних послуг від 10.01.2012 року. ПФ «Агроіндустрія» зобов'язувався здійснити рекламні заходи задля пошуку та орендарів для подальшого укладення договорів оренди нежитлових приміщень за адресою м. Харків, Червоношкільна набережна, 24. Договори оренди укладались безпосередньо між власником ТОВ «ЕГРО» та залученим орендарем.

Виконання умов укладеного між позивачем та ПФ «Агроіндустрія» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: актами наданих послуг (т. І, а.с. 19, 21, 23, 25), податковими накладними (т. І, а.с. 20, 22, 24, 26).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконання робіт проводилися у безготівковій формі, здійснені в повному обсязі. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення платежу (т. ІІ, а.с. 160-169).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього кодексу.

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ПП «Будком-Алон», ТОВ «Тібус», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ПФ «Агроіндустрія» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору від 12 лютого 2012 року № 2, від 02.08.2012 року № 3, від 01.10.2012 року № 10/12, № 03/05 від 03.05.2012 року, № 04/06 від 01.06.2012 року, № 05/07 від 01.07.2012 року та б/н від 10.01.2012 року, судом встановлена їх відповідність вимогам діючого законодавства. Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Що стосується посилань відповідача в акті перевірки № 206/22-5/36426937 від 16.04.2013 року на акти зустрічної перевірки № 629/220/34951473 від 28.11.2012р. про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Будком-Алон» за вересень 2012 року, акт № 326/153/34951473 від 25.07.2012р., № 54/220/34951473 від 30.01.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Будком-Алон» за серпень 2012 року, акт № 726/2240/36222404 від 25.02.2013р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» (ЄДРПОУ 36222404) за період 2012 року, акти № 90/22.4-07/36626532 від 26.02.2013р. та № 572/22-4/36626532 від 10.08.2012р про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (ЄДРПОУ 36626532), акт № 559/22-207/31149933 від 09.08.2012р. про результати перевірки ПФ «Агроіндустрія», суд зазначає наступне.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Крім того, важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів позивача в стані платників податку на додану вартість, що надає право коптрагентам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Таким чином, інформація, отримана податковим органом згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», не може вважатися належним доказом, що свідчить про обставину укладення нікчемних правочинів позивачем з ПП «Будком-Алон», ТОВ «Тібус», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ПФ «Агроіндустрія» та відсутність реального виконання спірних договорів.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що договори від 12 лютого 2012 року № 2, від 02.08.2012 року № 3, від 01.10.2012 року № 10/12, № 03/05 від 03.05.2012 року, № 04/06 від 01.06.2012 року, № 05/07 від 01.07.2012 року та б/н від 10.01.2012 року, укладені між позивачем та ПП «Будком-Алон», ТОВ «Тібус», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ПФ «Агроіндустрія» відповідно, є нікчемними, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача та ПП «Будком-Алон», ТОВ «Тібус», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ПФ «Агроіндустрія» щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання договорів від 12 лютого 2012 року № 2, від 02.08.2012 року № 3, від 01.10.2012 року № 10/12, № 03/05 від 03.05.2012 року, № 04/06 від 01.06.2012 року, № 05/07 від 01.07.2012 року та б/н від 10.01.2012 року, не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочинів, укладених позивачем з ПП «Будком-Алон», ТОВ «Тібус», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ПФ «Агроіндустрія», та правильності його відображення в податковому обліку позивача.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірні договори позивача з ПП «Будком-Алон», ТОВ «Тібус», ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ПФ «Агроіндустрія» спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірна сума податкового кредиту сформована на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведене обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2012 року № 0000882205 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 30.04.2012 року № 0000882205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» здійснені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1359 (одну тисячу триста п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні 28 серпня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 02 вересня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.