Ухвала суду № 33291122, 29.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3413/13 29.08.2013 29.08.2013 29.08.2013

Провадження № 22ц/784/2777/13, 22ц/784/2778/13, 22ц/784/2779/13, 22ц/784/2780/13

Суддя першої інстанції Губницький Д.Г.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Царюк Л.М., Крамаренко Т.В.,

при секретарі Дубовій К.В.,

за участю: представників заявника - ОСОБА_2, ОСОБА_3, державного виконавця - Шелегей Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 на ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 липня 2013 року за скаргами ОСОБА_4 на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_5,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 травня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, в уточненій редакції якої просив суд визнати неправомірними дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 37585062 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1416/1697/2012, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва, про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 щодо ненадання ОСОБА_4 строку для добровільного виконання рішення суду, стягнення виконавчого збору, накладення штрафів по 340 грн. та двічі по 680 грн., зобов'язати державного виконавця скасувати постанови від 21 травня 2013 року про стягнення з нього виконавчого збору 680 грн. та накладення штрафу 340 грн., постанову від 7 червня 2013 року про накладення штрафу у розмірі 680 грн. та постанову від 8 червня 2013 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн., а також надати строк для добровільного виконання рішення суду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 липня 2013 року провадження у скарзі ОСОБА_4 в частині вимог скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця Шелегей Т.В. у виконавчому провадженні № 37585062 щодо стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору в розмірі 680 грн., накладення штрафів по 340 грн. і двічі по 680 грн. відповідно, а також про зобов'язання державного виконавця скасувати постанови від 21 травня 2013 року про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу 340 грн., постанову від 7 червня 2013 року про накладення штрафу у розмірі 680 грн. і постанову від 8 червня 2013 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн. та зобов'язання державного виконавця Шелегей Т.В. скасувати зазначені постанови закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Ухвалою цього ж суду від 8 липня 2013 року скаргу ОСОБА_4 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 37585062 щодо ненадання боржнику строку для добровільного виконання рішення суду та зобов'язання державного виконавця надати строк для добровільного виконання рішення суду залишено без задоволення.

Того ж числа ОСОБА_4 звернувся до суду з аналогічною скаргою, яку вточнив в подальшому, де просив визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 37584682 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва, по тій же цивільній справі стосовно реального розподілу житлового будинку за тією ж адресою щодо ненадання боржнику строку для добровільного виконання рішення суду, стягнення з нього за постановами від 21 травня 2013 року виконавчого збору, накладення штрафів по 340 грн. та повторного накладення штрафу 680 грн. за постановою від 7 червня 2013 року, та зобов'язати державного виконавця Шелегей Т.В. скасувати дані постанови.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 липня 2013 року провадження у скарзі ОСОБА_4 в частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця Шелегей Т.В. у виконавчому провадженні № 37584682 у частині стягнення з ОСОБА_4 за постановами від 21 травня 2013 року виконавчого збору та накладення штрафу 340 грн. та повторного накладення штрафу 680 грн. за постановою від 7 червня 2013 року, зобов'язання державного виконавця Шелегей Т.В. скасувати дані постанови закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Ухвалою цього ж суду від 8 липня 2013 року скаргу ОСОБА_4 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 37584682 у частині ненадання йому строку для добровільного виконання рішення суду залишено без задоволення.

В своїх апеляційних скаргах ОСОБА_4 просив вищезазначені ухвали про закриття провадження у скаргах та відмову в задоволенні його вимог скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його вимог за скаргами, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду на підставі ст. 383 ЦПК України зі скаргами на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_5 щодо неправомірності дій державного виконавця з приводу ненадання строку для добровільного виконання судового рішення після відкриття виконавчого провадження та винесення постанов про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу за невиконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2013 року постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_5 виконавчого листа № 2/1416/1697, виданого 4 квітня 2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва, про визначення порядку користування земельною ділянкою, виділену під обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, відкрито виконавче провадження № 37585062. В постанові запропоновано боржнику ОСОБА_4 виконати рішення суду самостійно в строк до 25 квітня 2013 року ( т. 3 а.с. 14-15).

Копія цієї постанови була направлена на адресу боржника ОСОБА_4, яка зазначена у виконавчому документі, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (т. 3 а.с. 50). За даними поштового повідомлення від 20 квітня 2013 року адресат не проживає за даною адресою ( а.с. 51).

Постановою того ж державного виконавця від 21 травня 2013 року стягнуто з боржника ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 680 грн. (т. 3 а.с. 16).

7 та 8 червня 2013 року постановами державного виконавця Шелегей Т.В. на боржника ОСОБА_4 накладено штраф по 680 грн. за кожною постановою з підстав невиконання у встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення (т. 3 а.с. 37,38).

18 квітня 2013 року постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_5 на підставі виконавчого листа № 2/1416/1697, виданого 4 квітня 2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва, про реальний розподіл житлового будинку по АДРЕСА_1 за заявою про примусове виконання від 15 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження № 37584682. В постанові запропоновано боржнику ОСОБА_4 виконати рішення суду самостійно в строк до 25 квітня 2013 року ( т. 3 а.с. 87-88).

Копія цієї постанови була направлена на адресу боржника ОСОБА_4, яка зазначена у виконавчому документі, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (т. 3 а.с. 50). За даними поштового повідомлення від 20 квітня 2013 року адресат не проживає за даною адресою ( а.с. 51).

Постановою того ж державного виконавця від 21 травня 2013 року стягнуто з боржника ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 680 грн. (т. 3 а.с. 16) та в той же день винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 340 грн. за невиконання боржником ОСОБА_4 рішення суду у встановленим державним виконавцем строк для самостійного його виконання. (т. 3 а.с. 91-92).

7 червня 2013 року державним виконавцем Шелегей Т.В. з тих же підстав винесення аналогічна постанова про накладення на боржника ОСОБА_4 штрафу у розмірі 680 грн. (т. 3 а.с. 108).

21 червня 2013 року постановою державного виконавця виконавче провадження № 37584682 за вказаним вище виконавчим листом закінчено, а постанови щодо стягнення виконавчого збору та штрафів за цим виконавчим провадженням виділено в окреме провадження (т. 3 а.с. 109-110).

Обов'язки та права державного виконавця визначені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення суду.

Постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається учасникам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі ( ч. 1 ст. 31 Закону).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наведені правові норми, місцевий суд дійшов до правильного висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець Шелегей Т.В. діяла в межах наданих Законом повноважень, виконала всі дії, передбачені Законом на цій стадії виконавчого провадження, зокрема й надання строку для добровільного виконання рішення суду, який визначено в постанові про відкриття виконавчого провадження. Ця постанова була надіслана боржнику за адресою, що була зазначена у виконавчому документі.

За такого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні скарг ОСОБА_4 в частині визнанні неправомірними дій державного виконавця у ненаданні строку для добровільного виконання рішення та зобов'язання надати такий строк.

Посилання заявника на несвоєчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження з вини поштового зв'язку не свідчать про неправомірність дій державного виконавця.

Крім того, постанови, що оскаржуються, стосуються рішень державного виконавця, прийнятих під час виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законодавством не встановлено іншій порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб ( стаття 181 КАС).

У пункті 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» надано роз'яснення, що судам необхідно врахувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, яка не виконана самостійно боржником, є підставою для її примусового виконання.

В цьому ж пункті зазначеної постанови пленуму з посилання на пункт 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Також зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Крім того, вказаною постановою пленуму розтлумачено , що до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (пункт 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» ( із змінами, внесеними згідно з постановами Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5, від 14 вересня 2012 року № 10)).

З огляду на зазначені роз'яснення, суд першої інстанції правильно вирішив, що скарги ОСОБА_4 в частині оскарження дій державного виконавця, пов'язаних з прийняттям постанов про стягнення виконавчого збору та накладенням штрафу повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а тому обґрунтовано закрив провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Стосовно зауважень заявника щодо порушення судом строку розгляду скарг, визначеного ч. 1 ст. 386 ЦПК України, то колегія суддів вважає, що такий строк було порушено у зв'язку з неналежним виконанням своїх процесуальних обов'язків учасниками судового процесу, зокрема й ОСОБА_4, який неодноразово змінював та уточнював вимоги своїх скарг.

Посилання в апеляційних скаргах на безпідставне оголошення судом першої інстанції вступної та резолютивної частини постановлених ухвал, що не передбачено нормами ЦПК України, не є підставою для скасування правильних по суті судових рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції зазначена ухвала постановлена з додержанням вимог закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення скарги і залишення ухвали без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 відхилити, а ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 липня 2013 року, постановлені за результатами розгляду скарг на дії державного виконавця Шелегей Тетяни Валентинівни у виконавчому провадження № 37585062 та у виконавчому провадженні № 37584682 щодо закриття провадження у справі по частині вимог скарг на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та відмови у визнанні неправомірними дій державного виконавця у ненаданні строку для добровільного виконання рішення та зобов'язання надати такий строк залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді