Постанова № 33290692, 22.08.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 р. Справа №818/6799/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Якубовського Р.Г.,

представника відповідача - Шульги М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія " (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнанати протиправними висновки Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про завищення податкового кредиту на суму 29 098, 50 грн., викладені в акті перевірки від 04.07.2013 № 51/22/14015985/48, та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000512202/15, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2 209, 00 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 провадження у справі в частині позовних вимог про визнанання протиправними висновків Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про завищення податкового кредиту на суму 29 098, 50 грн., викладених в акті перевірки від 04.07.2013 № 51/22/14015985/48 було закрито.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія" з питань правомірності формування податкового кредиту по господарським операціям з ПП "Атендер" за період з 01.08.2011 по 30.09.2011 Сумською МДПІ було складено акт від 04.07.2013. На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000512202/15, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2 209, 00 грн. Підставою для виключення з податкового кредиту сум ПДВ, на думку податкового органу, є відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Атендер". Не погоджуючись із такою позицією, позивач зазначає, що на підтвердження господарських відносин з ПП "Атендер" ним надано договір поставки нафтопродуктів та первинні бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-трансортні накладні, роздаточні відомості. Таким чином, позивач стверджує, що у Сумської міжрайонної державної податкової інспекції відсутні підстави для визнання недійсними господарських операцій позивача з ПП "Атендер" та просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував, у письмовому запереченні зазначив, що підставою для виключення з податкового кредиту сум ПДВ є недостовірність, неправдивість відомостей, які зазначені в первинних документах, що закріплюють правовідносини між позивачем та ПП "Атендер".

Крім того, як вбачається із акту перевірки ДПІ у м. Сумах № 800/2230/32603307/13, ПП "Атендер" не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п.п. 14.1.136 Податкового Кодексу України, у нього відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість у розумінні ст. 188 Податкового Кодексу України.

Також, ТОВ "Агрофірма "Вікторія" на перевірку не надало документів, підтверджуючих оплату за придбаний у ПП "Атендер" товар.

Враховуючи викладене, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обгрунтованим і просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

04.07.2013 Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія" з питань правомірності формування податкового кредиту по господарським операціям з ПП "Атендер" за період з 01.08.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 04.07.2013 № 51/22/14015985/48 (а.с. 6-10).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем абзацу а) п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає перерахуванню на спецрахунок по скороченій податковій декларації з ПДВ на загальну суму 8837,5 грн. у тому числі на суму 1227 грн. за серпень 2011 року, на суму 7610,5 грн за вересень 2011 року.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, посадовими особами відповідача встановлено завищення податкового кредиту у серпні, вересні 2011 року у сумі 29 098,5 грн. по взаємовідносинах з ПП "Атендер" без підтвердження факту придбання паливно-мастильних матеріалів з метою їх використання в господарській діяльності. Підставою для виключення з податкового кредиту сум ПДВ є недостовірність, неправдивість відомостей які зазначені в первинних документах, що закріплюють правовідносини між двома підприємствами.

На підставі вказаного акту Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013 № 0000512202/15, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2 209, 00 грн., у тому числі: за основним плетежем - 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2209 грн. 00 коп. (а.с. 5).

Як вбачається з акту перевірки, ДПІ у м. Сумах надіслало на адресу відповідача довідку позапланової виїзної документальної перевірки контрагента позивача - ПП "Атендер", якою встановлено, що ПП "Атендер" не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п.п. 14.1.36 Податкового кодексу України, у нього відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 188, 192 Податкового кодексу України, а також об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 188 Податкового кодексу України.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що видаткові накладні від 23.08.2011 № 34, від 25.08.2011 № 35 та від 12.09.2011 № 213 виписані ПП "Атендер" на адресу ТОВ АФ "Вікторія" не містять обов'язкових реквізитів: місце складання; посади, прізвища осіб, що здійснювали отримання продукції; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, посилання на номер та дату виписаних довіреностей на отримання. Відповідно до наданого до перевірки журнала довіреностей, продукцію від ПП "Атендер" у серпні, вересні 2011 року отримував ОСОБА_3

По товарно-транспортним накладним від 23.08.2011 № Р177, 25.08.2011 № Р186, 12.09.2011 № Р213 неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, посилання на номер та дату виписаних довіреностей.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено завищення ТОВ АФ "Вікторія" податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 21488 грн., за вересень 2011 року у сумі 7610,5 грн.

Проте, суд не може погодитись із даним твердженням відповідача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.01.2011 між ТОВ "Агрофірма "Вікторія" та ПП "Атендер" укладено договір поставки нафтопродуктів № 3, за яким Продавець (ПП "Атендер") зобов'язується поставити партію товару, що належить йому, а Покупець (ТОВ "Агрофірма "Вікторія") прийняти та оплатити його (а.с. 23).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано податкові накладні: від 12.09.2011 № 16, від 23.08.2011 № 35, від 23.08.2011 № 34 (а.с. 14-16); видаткові накладні: від 25.08.2011 № 186, від 23.08.2011 № 177, від 12.09.2011 № 213 (а.с. 20-22).

Транспортування нафтопродуктів, придбаних за договором від 11.01.2011 підтверджується товарно-транспортними накладними: від 25.08.2011 № Р 186, від 23.08.2011 № Р 177, від 12.09.2011 № Р 213 (а.с. 17-19).

Оплата за товар підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи (а.с. 71-75).

Придбане у ПП "Атендер" пальне було використане позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями карток складського обліку матеріалів (а.с. 65-68) та роздаточних відомостей (а.с. 24-51).

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлена у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно- транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається з розпорядження від 01.12.2010 № 12 підписаного генеральним директором ТОВ АФ "Вікторія" Бондаренком С.М., відповідальним за отримання ПММ на підприємстві, з правом розпису на відповідних документах призначено начальника автопарку ТОВ АФ "Вікторія" ОСОБА_3 (а.с. 75), який був допитаний у судовому засіданні в якості свідка та підтвердив, що саме він отримував товар від ПП "Атендер" та підписував відповідні товарно-транспортні та видаткові накладні.

Згідно ч. 4. ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Отже, виходячи з наявних в справі доказів, суд вважає, що оскаржений правочин був направлений на настання реальних наслідків, товар був отриманий позивачем, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, та в подальшому були використаний позивачем в основній діяльності, факт збитковості операції чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що доводи відповідача про нереальність правочинів між позивачем та ПП "Атендер" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Отже, податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки та донарахованих в зв'язку з цим податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача.

Оскільки відповідачем, який в силу Податкового кодексу України та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що спірний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача, та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 19.07.2013 № 0000512202/15, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія" по податку на додану вартість на суму 2 209, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 27 серпня 2013 року.