Постанова № 33290691, 08.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 р. Справа № 804/10096/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представників відповідача Устинова А.В. Олешко О.М., Крицький О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ерлан" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2013 року Приватне акціонерне товариства «Ерлан» (далі - позивач, ПАТ «Ерлан») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби від 25.03.2013р.№0000081720.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки №160/17/24616119 від 06.03.2013р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Ерлан» з питань правомірності нарахування від'ємного значення - різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень, жовтень 2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

Не погодившись з висновками вищезазначеного акту перевірки, ПАТ «Ерлан» надіслало відповідачу свої заперечення від 15.03.2013р. №162. Відповідь на заперечення №8718/10/17.2-11 від 21.03.2013р. отримана позивачем 26.03.2013 р.

04.04.2013р. ПАТ «Ерлан» подало до Окружної-державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків первинну скаргу на вищезазначене повідомлення рішення.

16.07.2013р. ПАТ «Ерлан» отримало відповідь Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 09.07.2013р. №6509/6/99-99-10-01-15. За результатами розгляду первинна скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін. 17.06. 2013р. ПАТ «Ерлан» було подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України, яка також залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення рішення без змін.

Взаємовідносини ПАТ «Ерлан» з ТОВ «Шоковіта» мали реальний характер, що підтверджується наступними первинними документами: договором від 03.09.2012 №249, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями на оплату продукції, прибутковими ордерами. ПАТ «Ерлан» є відомим виробником сокової продукції ТМ «Біола», «Соки Літо», мінеральної води «Знаменівська» та використовує соду каустичну, як миючий засіб для санітарної обробки обладнання при виробництві соків та безалкогольних напоїв. До того ж, сода каустична є одним з видів сировини для виробництва газованих напоїв.

Позивач вважає, що Акт перевірки не містить достатніх доказів факту порушення ПАТ "Ерлан" вимог податкового законодавства, а саме п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, ст.201 ПК України з урахуванням норм статей 2, 3, 9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996), а тому податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013р.№0000081720 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби безпідставним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача у судове засідання з'явилися, надали суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначили наступне.

В акті перевірки зазначено, що у видаткових накладних, отриманих від ТОВ «Шоковіта» не мовлено хто із представників підприємства «Постачальника» їх підписував, а саме не мовлено наявність прізвища, посади відповідальних за дозвіл та здійснення господарської грації і складання первинного документа, доручень, або інших документів, що підтверджують повноваження особи на затвердження документів.

Згідно договору, транспортування соди каустичної здійснювалось постачальником, але до перевірки не було надано жодної товаро - транспортної накладної. Також, до перевірки не було дано документів, що засвідчують якість Товару. Вищенаведене свідчить про не підтвердження факту придбання ПАТ «Ерлан» від ТОВ «Шоковіта» соди каустичної.

Згідно з податковою звітністю у ТОВ «Шоковіта» та проведених заходів встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно з довідкою за ЄДРПОУ. Інформація щодо офісних складських приміщень ТОВ «Шоковіта» - відсутня. Згідно штатного розкладу наданого посадовими особами підприємства до перевірки кількість працівників на підприємстві складає 10 чоловік.

У вищезазначеному акті встановлено, що ТОВ «Шоковіта» за перевіряємий період сформовано податковий кредит за рахунок підприємств, якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання, а саме: БПП «Сура», ТОВ «Компанія «Хімагросервіс». У зазначених контрагентів, згідно з наданими розрахунками коригування взагалі відсутній податковий кредит та задекларувавши податкові зобов'язання здійснюють повернення передплат неіснуючим контрагентам.

Таким чином, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська був зроблений висновок, БПП «Сура», ТОВ «Компанія «Хімагросервіс», взагалі не придбавало товар у 2011 - 2012 роках, в свою чергу й не могло здійснювати реалізацію товару, робіт та послуг в адресу ТОВ «Шоковіта».

Отже, перевіркою встановлено укладення угод контрагентів без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до наведених фактів, які свідчать про відсутність реально здійснених із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки від постачальників до покупця операції з ставки по ланцюгу від БПП «Сура», ТОВ "Компанія "Хімагросервіс" до ТОВ «Шоковіта»; від ТОВ «Шоковіта» до ПАТ «Ерлан» виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства та сплати продавцю вартості товару.

Виходячи з наведеного, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську з вимогами, викладеними у позовній заяві не згодна, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Ерлан» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень, жовтень 2012 року. За результатами перевірки складено акт №160/17/24616119 від 06.03.2013р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Ерлан», яким встановлено порушення ПАТ «Ерлан» вимог п.198.1 п.198.2 п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України з урахуванням статей 2, 3, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.19999 №996 - ХІІ (далі - закон №996), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 10 167, 60 грн. за жовтень 2012 року - у розмірі 17 827, 65 грн.

Документальну позапланову перевірку було здійснено відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 13.02.213 року №109 та направлення на перевірку від 14.02.2013 №92/17.

Не погодившись з висновками вищезазначеного акту перевірки, ПАТ «Ерлан» надіслало відповідачу свої заперечення від 15.03.2013р. №162.

04.04.2013р. ПАТ «Ерлан» подало до Окружної - державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків первинну скаргу на вищезазначене повідомлення рішення.

16.07.2013р. ПАТ «Ерлан» отримало відповідь Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 09.07.2013р. №6509/6/99-99-10-01-15. За результатами розгляду первинна скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін. 17.06. 2013р. ПАТ «Ерлан» було подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України, яка також залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення рішення без змін.

Доказова база відповідача з порушення щодо взаємовідносин з ТОВ "Шоковіта" ґрунтується лише на висновках акту документальної позапланової невиїзної перевірки з питань підтвердження взаємовідносин останнього з БПП "Сура" за вересень 2011р. та ТОВ "Компанія "Хімагросервіс" за листопад 2011р., проведеної ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС. В акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС зроблено висновок про відсутність у ТОВ "Шоковіта" виробничих ресурсів для здійснення основного виду діяльності та неправомірності формування податкового кредиту у зазначений період від таких контрагентів як БПП "Сура" та ТОВ "Компанія "Хімагросервіс". Виходячи з цього, Відповідач робить суб'єктивний висновок, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Шоковіта»- ПАТ «Ерлан»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

З цього приводу суд зазначає, що вищезазначені твердження відповідача не мають будь-якого документального обґрунтування та ґрунтуються лише на даних актів перевірок третіх осіб. При цьому в акті перевірки не зазначено, які саме послуги чи товар ТОВ «Шоковіта» придбавало у БПП «Сура» та ТОВ «Компанія «Хімагросервіс» у вересні 2011р. та листопаді 2011р. і яке відношення ці операцію мають до взаємовідносин ТОВ «Шоковіта» з ПАТ «Ерлан»у вересні 2012р. та жовтні 2012р.

Згідно ст.152 ПКУ ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Проведення будь-якої господарської операції ПАТ «Ерлан» фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-ХІУ на підставі даних бухгалтерського обліку складається фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Господарська операція являється основою для податкового обліку.

Згідно п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (далі - Наказ № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Суд зазначає, що товарно-матеріальні цінності отримані від ТОВ "Шоковіта" і оприбутковані у ПАТ «Ерлан» згідно видаткових накладних та приходних ордерів, в яких вказана кількість і вартість ТМЦ.

Документами, що підтверджують факт придбання соди каустичної від ТОВ «Шоковіта» на ПАТ «Ерлан» є договір № 249 від 03.09.2012 р., видаткові накладні, та платіжні доручення на переказ грошових коштів за отриману продукцію.

Податковим Кодексом України чітко визначено умови, дотримання яких дозволяє платнику ПДВ збільшити податковий кредит звітного періоду, а саме:

1. Придбання товарів (послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності (п. 198.3 ст.198 ПКУ);

2. Настання дати виникнення права на податковий кредит виходячи з правила першої події - або на дату списання коштів в оплату таких товарів, або на дату отримання податкової накладної постачальника, що підтверджує факт придбання товарів (п. 198.2 ст.198 ПКУ);

3. Наявність оригіналів податкових накладних постачальника, що підтверджують суму податкового кредиту (п. 198.6 ст.198 ПКУ), оформлені належним чином (ст.201 ПКУ) та складені зареєстрованим платником ПДВ (п. 201.8 ст.201 ПКУ).

У повній відповідності з вищенаведеними нормами ПКУ ПАТ «Ерлан» визначило суму податкового кредиту в періоді отримання податкових накладних, відобразивши в його складі суми ПДВ по операціях з придбання у ТОВ "Шоковіта" на загальну суму ПДВ 27 995,25 грн.

На момент складання податкових накладних ТОВ "Шоковіта" мало статус платника ПДВ, надало належним чином оформлені податкові накладні по операціям з придбання соди каустичної, з метою використання її в оподатковуваних операціях в межах господарській діяльності ПАТ «Ерлан».

Слід також вказати, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагенти здійснюють будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення Позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. З ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. З ст. 586, ч. З ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. З ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, зробивши висновок у акті про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача щодо ухилення від сплати податків, що набрали законної сили.

Таким чином, суд вважає, що взаємовідносини ПАТ «Ерлан» з ТОВ «Шоковіта» мали реальний характер, що підтверджується наступними первинними документами: договором від 03.09.2012 №249, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями на оплату продукції, прибутковими ордерами. ПАТ «Ерлан» є відомим виробником сокової продукції ТМ «Біола», "Соки Літо", мінеральної води «Знаменівська» та використовує соду каустичну, як миючий засіб для санітарної обробки обладнання при виробництві соків та безалгокольних напоїв.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що укладені ним у 2011 - 2012 рр. угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

На думку суду, у разі, коли податковий орган за відсутності відповідного судового рішення приймає податкове повідомлення-рішення з підстав нікчемності оспорюваного правочину, законність такого податкового повідомлення-рішення має бути перевірена з урахуванням інших підстав для нарахування податкових зобов'язань або зменшення податкового кредиту - зокрема, встановлення відсутності реального здійснення оподатковуваних операцій, не оформлення або неповного оформлення первинних документів, внесення до них недостовірних відомостей, тобто вирішити питання щодо наявності інших самостійних та достатніх підстав для прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними. Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення.

В розглянутій справі суд не встановив ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із вищевказаними контрагентами при здійсненні операцій по поставці будівельних матеріалів.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Ерлан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове - повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 25.03.2013 р. №0000081720.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Ерлан» судові витрати в розмірі 279, 96 грн. грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 13.08.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук