Постанова № 33290182, 23.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 серпня 2013 року 13 год. 17 хв. № 826/9642/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Телекомпанія "ТЕТ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 23 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 19 червня 2013 року надійшов позов приватного акціонерного товариства "Телекомпанія "ТЕТ" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08 травня 2013 року № 0006382290 та № 0006392290 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі безпідставних та необґрунтованих висновків, зроблених за результатами перевірки позивача.

Ухвалою суду від 25 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 09 серпня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судовому засіданні 16 серпня 2013 року судом, згідно зі ст. 55 КАС України, здійснено заміну відповідача його правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 15 березня по 11 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 18 квітня 2013 року складено акт № 1151/22-90/16391959 про результати документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 9641319,00 грн., чим порушено підпункти 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 420153,00 грн., у тому числі за: серпень 2012 року - 93128,00 грн.; вересень 2012 року - 327025,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п.п. 186.3, 186.4 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України.

На підставі акту перевірки, 08 травня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0006382290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 420153,00 грн. за основним платежем та у розмірі 105038,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006392290, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9641319,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

У ході перевірки відповідачем виявлено, що позивачем до собівартості наданих послуг безпідставно віднесено у IV кварталі 2012 року суму у розмірі 9641319,00 грн. за придбання прав на використання аудіо- та телевізуальних творів, тобто роялті, наданих компанією "TV Media Planet" (Кіпр).

Згідно з підпунктами 14.1.27, 14.1.36, 14.1.225 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що підставою для віднесення відповідних витрат до складу валових витрат є первинні документи, які підтверджують факт надання послуг.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 08 квітня 2010 року між позивачем та компанією "TV Media Planet" (Кіпр) укладено договір, за умовами якого компанія "TV Media Planet" (Кіпр) зобов'язалась передати позивачу виключні права на телевізійний показ фільмів на території України та на використання на її території вихідного основоположного драматургічного чи іншого матеріалу, а також будь-яких відмінних рис програм, включаючи всі авторські права будь-якого роду, обумовлені ним.

Згідно з актом від 01 грудня 2012 року № 01/12-2012_1к до договору від 08 квітня 2010 року, компанія "TV Media Planet" (Кіпр) передала позивачу аудіовізуальні твори на строк до 30 червня 2013 року на загальну суму 457257,00 доларів США (3654855,00 грн.).

Крім того, відповідно до акту від 01 грудня 2012 року № 01/12-2012-2 до договору від 08 квітня 2010 року, компанія "TV Media Planet" (Кіпр) передала позивачу аудіовізуальні твори на строк до 30 червня 2013 року на загальну суму 950000,00 доларів США (7593350,00 грн.).

Тобто, загальна вартість отриманих позивачем від компанії "TV Media Planet" (Кіпр) послуг склала 11248205,00 грн.

У ході перевірки відповідачем також виявлено, що позивачем у IV кварталі 2012 року до складу собівартості наданих послуг включено суму у загальному розмірі 11248205,00 грн.

Однак, включення вказаної суми до складу собівартості наданих послуг, за переконанням відповідача, є безпідставним, оскільки строк використання аудіовізуальних творів, згідно з переліченими вище актами, становить від 01 грудня 2012 року до 30 червня 2013 року включно, у зв'язку з чим більшість придбаних для реалізації аудіовізуальних творів у грудні 2012 року позивачем не транслювались.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що включенню до складу собівартості наданих послуг у IV кварталі 2012 року підлягає не загальна сума отриманих послуг, а тільки сума у розмірі 1606886,00 грн., оскільки до складу собівартості наданих послуг включаються витрати звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких наданих послуг.

Сума у розмірі 9641319,00 грн., у свою чергу, підлягає включенню до складу собівартості наданих послуг у І-ІІ кварталах 2013 року за умови їх транслювання.

Стосовно тверджень представників позивача про те, що у разі неможливості віднесення витрат з нарахування роялті на конкретний об'єкт витрат, витрати з нарахування роялті враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі інших витрат, які, у свою чергу, визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони здійснені, суд зазначає наступне.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 15 лютого 2012 року № 122, витрати, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначено п. 138.8 ст. 138 Кодексу і до них, зокрема, віднесено: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені ст. 143 Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв (п. 138.9 ст. 138 Кодексу).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Кодексу).

Перелік витрат, що відносяться до інших, визначено п. 138.10 ст. 138 Кодексу та визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснені (п. 138.5 ст. 138 Кодексу).

Витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі інших витрат. Водночас, якщо витрати з нарахування роялті можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, то такі витрати враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Стосовно ПДВ суд зазначає наступне.

29 грудня 2011 року між позивачем та компанією "TV Media Planet" (Кіпр) укладено договір, за умовами якого позивач зобов'язався передати компанії "TV Media Planet" (Кіпр) виключні права на використання фільму шляхом публічного сповіщення.

На виконання умов вказаного договору складено акт від 01 липня 2012 року, згідно з яким, авторська винагорода за надання виключних прав на використання фільму складає 22857,14 доларів США (182686,00 грн.).

Крім того, 20 липня 2012 року між позивачем та компанією "TV Media Planet" (Кіпр) укладено договір, за умовами якого позивач зобов'язався надати компанії "TV Media Planet" (Кіпр) виключне право на публічне сповіщення (телевізійний показ) творів шляхом їх передачі в ефір.

На виконання умов вказаного договору складено акт від 14 серпня 2012 року, відповідно до якого, авторська винагорода за надання виключних прав на використання творів складає 239970,00 доларів США (1918080,00 грн.).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); б) рекламні послуги; в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця; ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів; д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж; е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення; є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п.п. 186.2 і 186.3 цієї статті.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Враховуючи викладені положення, суд прийшов до висновку, що відповідачем правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки місцем постачання послуг, згідно з договорами від 29 грудня 2011 року та 20 липня 2012 року, є місце реєстрації позивача, а саме територія України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного акціонерного товариства "Телекомпанія "ТЕТ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Телекомпанія "ТЕТ" залишити без задоволення.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 02 вересня 2013 року