Ухвала суду № 33288761, 04.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2013 р. м. Київ К/800/20425/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Блажівської Н.Є., Островича С.Е.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Шевчука П.В.,

представника відповідача Гучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року

у справі № 826/760/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3» (далі - позивач, ПАТ «Київміськбуд-3»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Трест «Київміськбуд-3» звернулось у січні 2013 року до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004682202, № 0004692202, № 0001081705 від 04.09.2012 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року, позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 04.09.2012 року № 0004682202 та № 0004692202. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що касатор-відповідач оскаржує судові рішення в частині задоволення позовних вимог, позивачем дані рішення не оскаржені, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судових рішень, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт № 5237/22-2/04012678 від 06.08.2012 року.

На підставі акту перевірки, 04.09.2012 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 0004682202, яким згідно з п.п. 3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, за порушення вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України (із змінами і доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток (код платежу 11021000) та визначено суму до сплати у розмірі 1 337 108,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 337 108,00 грн. та 0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0004692202, яким згідно з п.п. 3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу 14010100) та визначено суму до сплати у розмірі 1 320 164,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 159 542,00 грн. та 160 622,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0001081705, яким згідно з п.п. 3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, за порушення вимог пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, пп. а) п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. 3.2 п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України № 1020 від 24.12.2010 року, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати 11010101 та визначено суму до сплати у розмірі 3579,31 грн., з якої 414,65 грн. за основним платежем та 3164,66 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В результаті адміністративного оскарження Рішенням ДПС у м. Києві від 19.11.2012 року № 7653/10/12-114 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001081705 від 04.09.2012 року в частині грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2585,27 грн. за штрафними санкціями, інші податкові повідомлення-рішення від 04.09.2012 року за № 0004662202 та № 0004692202 залишено без змін.

Крім того, судами встановлено, що ПАТ «Трест Київміськбуд-3» було укладено договори на виконання будівельних робіт із: ТОВ БК «БМР-Сервіс» від 10.06.2010 року № 113, від 10.01.2011 року № 41; ТОВ ІПБК «Новітні технології» від 30.03.2010 року № 79, від 17.01.2011 року № 42; ТОВ «Спецвіконбуд» від 08.11.2010 року № 204 щодо виконання контрагентами позивача субпідрядних загально-будівельних робіт на об'єктах, визначених кожним із договорів. Вказані договори підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІПБК «Новітні технології» підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій наступними документами: договорами; додатковими угодами до договорів; довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; довідками про вартість виконаних підрядних робіт (та витрати); актами приймання виконаних будівельних робіт; виписками по особовому рахунку позивача щодо розрахунків із ТОВ «ІПБК «Новітні технології».

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «БМР-сервіс» підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій наступними документами: договорами; додатковими угодами до договорів; довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; актами приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, судами встановлено, що рішенням по адміністративній справі № 2а-18322/11/2670, яке набрало законної сили, не встановлено ознак фіктивності діяльності ТОВ БК «БМР-Сервіс» і ТОВ ІПБК «Новітні технології» та зроблено висновок про відсутність підстав для визнання укладених між позивачем та ТОВ БК «БМР-Сервіс» і ТОВ ІПБК «Новітні технології» договорів нікчемними.

Посилання апелянта на порушення кримінальної справи №70-00469 за фактом створення ТОВ БК «БМР-Сервіс» і ТОВ ІПБК «Новітні технології» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, судами правомірно не взято до уваги, оскільки доказів про завершення розслідування кримінальної справи, складання обвинувального висновку та перевірку судом слідчої версії до суду не надано.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецвікон» підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій наступними документами: договорами; додатковими угодами до договорів; додатком № 1 (специфікацію виробів) до додаткової угоди; довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати); актами приймання виконаних будівельних робіт; виписками по особовому рахунку позивача щодо розрахунків із ТОВ «Спецвікнобуд»; підсумковими відомостями ресурсів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно зазначив, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що подані позивачем податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, а також платіжні доручення на оплату за виконанні роботи, з відміткою про проведення платежів банком, а отже підтверджують реальність оформлених такими документами господарських операцій.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі № 826/760/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Блажівська

С.Е. Острович