Постанова № 33288574, 22.08.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/6219/13-а

22 серпня 2013 року 12год. 29хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Кондратєва Н.А., Клочков В.В.;

відповідача: представник Гревцева О.О., Павлова Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення -, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) - звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення №0000010028 від 04.07.2013 року.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема зазначили, що позивач задекларував суми ПДВ, сплатив податкові зобов'язання, має всі належним чином оформлені документи бухгалтерського та податкового обліку для підтвердження сум, включених до податкового кредиту, порушення саме позивачем норм Податкового кодексу України відповідачем не доведені, отже немає підстав для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача заперечили проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначили, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про нереальність угод між позивачем та ТОВ "Ерікс". Враховуючи відсутність документів, обов'язкова наявність яких передбачена договорами та нормативно - правовими актами, та які б підтверджували фактичне здійснення операцій, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій. Тому вважають оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", зареєстроване як юридична особа 05.12.1996 року Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області (а.с.140-141 том 1). Основним видом діяльності позивача є добування залізних руд (а.с.2 том 2).

Працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів в період з 17.06.2013 по 20.06.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" з питання правових відносин з постачальником товарів (послуг) за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 з ТОВ "Ерікс", результати якої оформлено актом від 20.06.2013 №298/24-1/00191218 (а.с.8-20, том 1).

Висновками акту перевірки від 20.06.2013 №298/24-1/00191218 встановлені порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1.1. розділу ІV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.02.2013 за № 201/22733, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 61853 грн., за період березень 2013 року.

Не погодившись з вищезазначеними висновками акту перевірки, позивач надав свої заперечення від 25.06.2013 №01/16-2637 року до відповідача (а.с.21).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0000010028, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 92779,50 грн., в тому числі за основним платежем - 61853 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30926,50 грн. (а.с.6 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у березні 2013 року податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Ерікс", по яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, наявність у платника податку виданих йому податкових накладних і/або сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (покупець) та ТОВ "Ерікс" (постачальник) укладені договори поставки від 07.02.2013 №9-02/13 (а.с.22-25 том 1) та від 11.01.2012 №06-01 (а.с.29-32 том 1), за змістом яких постачальник зобов'язується поставити обладнання та запасні частини до гірничо - шахтного обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підставі вказаних договорів, специфікацій № 1, № 2, № 3 до договору від 07.02.2013 (а.с.26-28 том 1), специфікації № 55, видаткових накладних від 01.03.2013 № РН-0000011, від 22.03.2013 № РН-0000018, від 25.03.2013 № РН-0000020, рахунків-фактур № СФ-018 від 01.03.2013, № СФ-027 від 22.03.2013, № СФ-029 від 25.03.2013 (а.с.36-37, 41-42, 45-46 том 1) позивачем придбано у ТОВ "Ерікс" обладнання та запасні частини до гірничо-шахтного обладнання на загальну суму 371118,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 61853,00 грн.).

Платіжним дорученням від 22.05.2013 року № 004485 позивачем перераховано на рахунок ТОВ "Ерікс" кошти за отримані запасні частини згідно з рахунком № СФ-027 від 22.03.2013 в розмірі 65280,00 грн. (а.с.49 том 1). Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, інша частина коштів за отримане обладнання на користь ТОВ "Ерікс" не перерахована.

Перевезення запасних частин до позивача здійснювалося за рахунок та силами ТОВ "Ерікс", в підтвердження чого позивачем надано копії товарно-транспортних накладних (а.с.38, 47 том 1), копію журналу обліку ввозу-вивозу продукції автомобілями підрядчика (а.с.90-93 том 1).

ТОВ "Ерікс" виписані та надані позивачу податкові накладні № 1 від 01.03.2013 року на суму ПДВ 46533,00 грн. (а.с.39 том 1), № 8 від 22.03.2013 року на суму ПДВ 10880,00 грн. (а.с.43 том 1), № 10 від 25.03.2013 на суму ПДВ 4440,00 грн. (а.с.48 том 1).

На підставі вказаних податкових накладних позивачем до податкового кредиту березня 2013 року включено суму ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Ерікс" в розмірі 61853,00 грн. (а.с.74-86 том 1). Формування податкового кредиту відбулося по першій події - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

В подальшому отримані від ТОВ "Ерікс" запасні частини позивачем оприбутковані та використані в господарській діяльності позивача, а зокрема для ремонту основних засобів - гірничо-шахтного обладнання. Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами: копіями прибуткових ордерів (а.с.35, 40, 44, 94 том 1), реєстром складських ордерів (а.с.34 том 1), накопичувальною відомістю руху матеріальних ресурсів за період з 01.032.013 по 31.07.2013 (а.с.95-96 том 1), накладними на внутрішнє переміщення (а.с.97-125 том 1), сертифікатом якості (а.с.19 том 2), копіями з книги реєстрації виданих довіреностей (а.с.20-22 том 2), відомостями амортизації основних засобів (а.с.23-24 том 2), прибутковими ордерами, накопичувальними відомостями руху матеріальних цінностей, актами списання, інвентарними картками, відомістю наявності матеріальних цінностей по підприємству станом на 31.07.2013, дефектними відомостями, актами приймання виконаних робіт (а.с. 25-157 том 2).

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірним правочином, відповідності спірного правочину вимогам закону податковим органом а ні при проведенні перевірки, а ні в ході судового розгляду не пред'являлось.

Наявні в матеріалах справи документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують рух матеріальних цінностей, їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарських операцій, здійснених між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" та ТОВ "Ерікс".

Станом на дату здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Ерікс" було зареєстроване як юридична особа, відомості про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.87-88 том 1), було платником податку на додану вартість (а.с.89 том 1).

В обґрунтування порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач в акті перевірки посилається на акт Криворізької МДПІ від 11.06.2013 №122/224/21881006 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ерікс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при проведені господарських операцій з ТОВ "Бізнеспром ТК" за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 та подальшою реалізацією придбаних товарів до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (а.с.132-135). В акті Криворізької МДПІ від 11.06.2013 №122/224/21881006 проаналізовано господарські операції ТОВ "Ерікс" з ТОВ "Бізнеспром ТК" та зазначено, що до перевірки не надано жодного первинного документу, які б підтверджували отримання товарно-матеріальних цінностей протягом березня 2013 року, не надано акт приймання-передачі на склад підприємства покупця, до перевірки не надано будь-яких товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт перевезення товарів від ТОВ "Бізнеспром ТК" до ТОВ "Ерікс" протягом березня 2013 року. У ТОВ "Бізнеспром ТК" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Щодо таких висновків податкового органу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Поряд з обумовленим, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагентів суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо доводів податкового органу на відсутність у товарно-транспортних накладних деяких реквізитів, суд зазначає, що окремі недоліки оформлення товарно-транспортних не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки зі змісту інших документів, що містяться в матеріалах справи, вбачається правомірність позивачем формування податкового кредиту. За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна (недоліки у оформленні товарно-транспортної накладної), не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту березня 2013 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих запчастин від ТОВ "Ерікс".

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 № 0000010028 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 04.07.2013 року № 0000010028.

Присудити на користь позивача Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 927,80 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька