Постанова № 33288432, 02.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року Справа № 906/165/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Грека Б.М.,розглянувши матеріали касаційноїскаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р.у справігосподарського суду Житомирської області №906/165/13-гза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доУправління освіти Житомирської міської радитреті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житомирський екологічний ліцей № 24 Комунальне підприємство "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради Головне управління Державного казначейства України у Житомирській областіпростягнення 4 777,43грн. безпідставно набутих коштівза участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_4;

від інших сторін - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

04.02.2013р. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Управління освіти Житомирської міської ради 4 777,43грн. безпідставно отриманих коштів. Позов мотивовано тим, що Житомирський екологічний ліцей №24 відноситься до пільгової категорії платників земельного податку як заклад освіти, тому підприємцем, як орендарем підвальних приміщень школи, безпідставно відшкодовувались суми земельного податку.

04.04.2013р. рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Ляхевич А.А.) позов задоволено, мотивуючи правомірністю його вимог.

25.06.2013р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Грязнов В.В. - головуючий, Савченко Г.Л., Мельник О.В.) рішення місцевого господарського суду змінено, позов задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджету м.Житомира в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, яке здійснює розпорядження бюджетними коштами 533,94грн. шкоди, завданої Управлінням освіти Житомирської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 В решті позову відмовлено. Постанову мотивовано безпідставним нарахуванням відповідачем 533,94грн. штрафних санкцій, тому відповідні кошти підлягають поверненню. В решті вимоги позивача суперечать положенням закону та умовам укладеного між сторонами договору оренду, тому не підлягають задоволенню.

У касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_4 посилалася на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, тому просила скасувати постанову від 25.06.2013р., а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 05.01.2010р. між підприємцем ОСОБА_4 (орендар) та КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна №844, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне погодинне користування підвальні приміщення Житомирського екологічного ліцею №24 для проведення фізкультурно-оздоровчих заходів за адресою: АДРЕСА_1, що перебувають на балансі Житомирського екологічного ліцею №24 загальною площею 446,4кв.м. Пунктом 6.8 договору передбачено обов'язок орендаря протягом 5 днів від дати укладення цього договору укласти з балансоутримувачем договір про сплату експлуатаційних витрат за комунальні послуги, а також приймати участь у загальних витратах пов'язаних з експлуатацією будинку, пропорційно розміру орендованої орендарем площі (п.6.10 Договору). Крім того, за положеннями п.6.11 орендар зобов'язувався відшкодовувати балансоутримувачу не пізніше 10 числа послідуючого місяця суму земельного податку, яка визначається згідно довідки міського відділу земельних ресурсів. Цього ж дня сторонами складено відповідний акт приймання - передачі підвальних приміщень та укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача по комунальних послугах та витрат на утримання орендованого нерухомого майна. Строк дії договорів визначено до 05.01.2011р.

В подальшому, 17.02.2011р. та 29.03.2012р. сторонами переукладалися договори оренди підвальних приміщень загальною площею 446,4кв.м та про відшкодування витрат на їх утримання на аналогічних умовах зі зміною розміру орендної плати.

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач посилався на неправомірне виставляння відповідачем рахунків за 2010-2012рр. про сплату земельного податку, від якого звільнений заклад освіти, тому сплачені кошти згідно ст.1212 ЦК України підлягають поверненню підприємцю.

Відхиляючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції мотивовано виходив з того, що за приписами ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Статтею 797 цього Кодексу установлено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

За приписами ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

У відповідності до п.14.1.72 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Згідно ч.282.1.8 ст.282 цього кодексу від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів. При цього, ч.284.3 ст.284 Кодексу визначено, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини - податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди підвального приміщення школи було погоджено розмір орендної плати, до складу якого не включалась компенсація по сплаті земельного податку. Пунктом 6.11 договору сторони передбачили зобов'язання орендаря відшкодовувати балансоутримувачу не пізніше 10 числа послідуючого місяця суму земельного податку, яка визначалась згідно довідки міського відділу земельних ресурсів. Зважаючи на що, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем правомірно виставлялись рахунки на відшкодування суми земельного податку, які оплачені позивачем та відповідна сума була перерахована до бюджету, що не заперечується сторонами.

Колегія суддів погоджується з постановою апеляційного господарського суду, яким мотивовано відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача відшкодованої позивачем суми земельного податку, та задоволено вимоги в частині стягнення 533,94грн. безпідставно нарахованих штрафних санкцій, що й не оспорюється сторонами. Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки апеляційного господарського суду в частині відхилення позовних вимог, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р. у справі господарського суду Житомирської області №906/165/13-г - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяБ.М. Грек