Постанова № 33287484, 28.08.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 809/2344/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Мартинюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 7669,25 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7669,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущена заборгованість по сплаті обов'язкових платежів до пенсійного фонду, зокрема, із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1732,80 грн., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 4572,42 грн., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за перший квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн., та по сплаті штрафних санкцій за неподання звітності за 2012 рік в сумі 170 грн. Оскільки відповідачем вказана сума заборгованості в добровільному порядку не сплачується, просить стягнути її в судовому порядку.

Представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.58). Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи та розгляд справи без участі відповідача на адресу суду не поступало. Правом подання заперечення проти адміністративного позову відповідач не скористався.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.07.2013 року, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований 12.05.2010 року (а.с.24,25).

У відповідності до листа ДПІ у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській обл., за №165/10/17-017 від 08.08.2013 року, відповідач в 2010-2011 роках сплачував фіксовану ставку податку з доходів фізичних осіб в розмірі 100 грн. щомісячно. У 2012-2013 рр. перебуває на спрощеній системі оподаткування, обрана ставка 5% від доходу (а.с.44).

Судом встановлено, що відповідачем допущена заборгованість по сплаті обов'язкових платежів до пенсійного фонду, і станом на момент розгляду справи вона становить - 7669,25 грн., в тому числі: із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі - 1732,80 грн., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 4572,42 грн., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за перший квартал 2013 року в сумі - 1194,03 грн., та по сплаті штрафних санкцій за неподання звітності за 2012 рік в сумі 170,00 грн.

Наявність вищевказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми позовних вимог (а.с.12,13), та випискою з картки особового рахунку платника (а.с.14,15, 49).

Абзацом 2 частини 2 розділу І Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, що набрав чинності з 17.07.2010 року, передбачено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від оподаткованого доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, що випливає зі змісту абзацу 3 частини 2 розділу І вищевказаного Закону.

Відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 розділу ІІ "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Мін'юсті України 16.01.2004 року за № 64/8663 із наступними змінами та доповненнями (надалі також - Інструкція №21-1), платниками страхових внесків є в тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Пунктом 3 статті 11 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі також - Закон № 1058-IV) передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до розділу 2 пункту 2.2 постанови правління Пенсійного фонду України "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України" від 05.11.2009 року № 26-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 року за № 1136/17152, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі також - Порядок №26-1), фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування, звіт до ПФУ подають до 01 квітня року, наступного за звітним. Базовим звітним періодом є календарний рік.

Судом встановлено, що відповідачем звітність по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік до органу пенсійного фонду не подавалася, тому позивачем самостійно проведений розрахунок мінімального страхового внеску за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року.

У відповідності до пункту 4.7 розділу 4 Інструкції №21-1, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, зокрема, для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3-2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, - 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" № 1646-VI від 20.10.2009 року та ст.53 Закону України "Про державний Бюджет на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI, з 01.07.2010 року по 01.10.2010 року розмір мінімальної заробітної становив 888 грн.; з 01.10.2010 року по 01.12.2010 року розмір мінімальної заробітної становив - 907 грн.; з 01.12.2010 року по 01.01.2011 року розмір мінімальної заробітної становив - 922 грн.

Таким чином, сума мінімального страхового внеску за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року для фізичної особи - підприємця, що обрав спрощену систему оподаткування (єдиний податок) ОСОБА_2 становить: липень - 888 х 33,2 = 294,82 грн.; серпень - 888 х 33,2 = 294,82 грн.; вересень - 888 x 33,2 = 294,82 грн.; жовтень - 907 x 33,2 = 301,12 грн.; листопад - 907 x 33,2 = 301,12 грн.; грудень - 922 x 33,2 = 306,10 грн.; всього - 1792,80 грн.

Додатково відповідачу зараховано частину єдиного податку по 10 грн., щомісячно, від сплати фіксованої ставки податку в розмірі 100 грн., за вказаний період, що становить 60 грн., згідно п.2 Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-VI від 08.07.2010 року, а тому, 1792,80 грн. - 60 грн. = 1732,80 грн.

У відповідності до повідомлення-розрахунку №4957/04 від 27.05.2011 року, враховуючи розмір мінімального страхового внеску у третьому та четвертому кварталі 2010 року та з урахуванням частини сплачений сум єдиного податку, розмір недоїмки становить 1732,80 грн. (а.с.46).

У зв'язку із несплатою страхових внесків відповідачу направлено вимогу про сплату боргу №Ф 216 від 27.05.2011 року (а.с.22), яку отримано 10.06.2011 року, у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.23). Вимога не оскаржувалася, а зазначена недоїмка - не погашена.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, зі змінами та доповненнями (надалі також - Закон №2464-VI), відповідач є платником єдиного внеску за загальнообов'язкове соціальне страхування.

Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону №2464-VI та пункту 3.4 Розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р., за № 994/18289 (надалі також - Інструкція №21-5), для платників які обрали спрощену систему оподаткування, розмір єдиного внеску становить - 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Оскільки за 2012 рік та перший квартал 2013 року звітність не подавалася, боржник повинен сплатити єдиний внесок в розмірі мінімального страхового внеску.

За 2012 рік, щодо відповідача сформований розрахунок мінімального страхового внеску №396/04 від 30.01.2013 року (а.с.47), за яким останнім необхідно здійснити доплату в сумі 4572,42 грн. (а.с.47).

У зв'язку із несплатою заборгованості за 2012 рік у встановлений законом строк, відповідачу направлялася вимога №Ф56 від 30.01.2013 року (а.с.18). Вимога направлялась на адресу відповідача та ним отримана, у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення (а.с.19), але заборгованість згідно з вимогою не погашена.

Також, враховуючи що відповідачем не подавалася звітність за 2012 рік, позивачем винесено рішення №200 від 04.03.2013 року, на підставі пункту 4 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI, за неподання за встановленою формою звітності застосовано фінансові санкції в розмірі 170 грн. (а.с.20), рішення теж надсилалося та отримане відповідачем (а.с.21), проте заборгованість не погашена.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до статей 9 і 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 18 вересня 2012 року за № 5292-VI, абзац 3 частини 8 статті 9 Закону викладений в новій редакції, а саме: "Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок."

Згідно з внесеними змінами до Закону, за перший квартал 2013 року вказана категорія платників повинна сплачувати єдиний внесок до 20 квітня 2013 року. Оскільки звітність за 2013 рік ще не подана, позивачем самостійно нарахований єдиний внесок, що дорівнює мінімальному страховому внеску.

Мінімальний страховий внесок за січень, лютий та березень 2013 року, у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону, визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Враховуючи, що відповідач сплачує єдиний внесок за ставкою 34,7%, а мінімальна заробітна плата станом на січень 2013 року становить 1147 грн., відповідач повинен щомісяця нараховувати 398,01 грн., та сплачувати щоквартально 1194,03 грн.

Оскільки відповідач не сплатив єдиний внесок за І квартал 2013 року, позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за №Ф 56/1Ф від 08.05.2013 року (а.с.16), яка отримана відповідачем, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.17). Сума недоїмки, визначена у вимозі відповідачем не погашалася.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 5.9 Інструкції №21-1, обчислення страхових внесків органами ПФУ здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Розділом 8 Інструкції № 21-1 передбачено стягнення заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зі страхувальника.

Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Інструкції №21-1, орган Пенсійного фонду надсилає страхувальнику вимогу про сплату недоїмки, в тому числі у випадку, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Пунктом 8.4 Інструкції №21-1 передбачено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

Пунктом 12 статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з пунктом 15 статті 106 цього ж Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Пунктом 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені статтею 8 Закону.

У відповідності до пункту 11 статті 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування регулюється також Інструкцією №21-5.

Відповідно до абзацу б, пункту 6.3 розділу 6 Інструкції №21-5, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, також у випадках, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Положеннями пункту 6.4 розділу 6 Інструкції №21-5 встановлено, що вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту пункту 6.8 розділу 6 Інструкції №21-5 випливає, що у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.

Пунктом 4 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI (в редакції чинній на момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій) передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зазначених випадках орган Пенсійного фонду України також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду України з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Статтею 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №16/98-ВР від 14.01.1998 року, визначено, що спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до змісту статті 25 Закону № 2464-VI органи Пенсійного фонду України мають право звертатися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Таким чином, судом встановлено, що недоїмку по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 7669,25 грн., відповідачу нараховано правомірно, відповідачем не надано жодних документів на підтвердження добровільної сплати боргу, з огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі (ідентифікаційний код 20551073) заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік, перший квартал 2013 року та по штрафних санкціях на загальну суму 7669 (Сім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 25 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 02.09.2013 року.