Постанова № 33286418, 29.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року № 813/5970/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представників позивача Дмуха М.В., Радковського Т.Р., представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходу у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2013р. №0000912210/11425,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходу у Львівській області (далі-ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати прийняте ДПІ податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013р. №0000912210/11425. Позов обґрунтовує тим, що висновки ДПІ ґрунтуються виключно на припущеннях щодо нікчемності господарських операцій між Підприємством та ТзОВ «Річтер Трейд», оскільки поданими до перевірки первинними бухгалтерськими та податковими документами підтверджено факт реальності господарських операцій, на підставі яких правомірно сформовано валові витрати. Посилання на акт ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС від 20.02.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Річтер Трейд» не може слугувати підставою безтоварності операцій.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що висновки, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими, оскільки актом ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС від 20.02.2013р. встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод з метою настання реальних наслідків, оскільки такі не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 16.07.2003р. за № 415 120 0000 000210, Свідоцтво про державну реєстрацію від 16.07.2003р. Серії АОО № 374116.

Взято на податковий облік 21.07.2003р. в ДПІ у Личаківському районі м. Львові за №6062, станом на монет проведення перевірки - 05.06.2013р. перебувало на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова. У періоді, що перевірявся, Підприємство було платником ПДВ та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку Підприємства (код за ЄДРПОУ 32568603) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт від 05.07.2013р. № 291/22- 10/32568603 у висновках якого зазначено, що Підприємством порушено п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (далі - ПК України): занижено податок на прибуток за 4 кв. 2012 року на суму 1 780 416,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013р. №0000912210/11425, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 1 780 416,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 890 208,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом порушених прав.

При прийняті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, орган державної податкової служби дійшовши висновку про те, що оскільки у контрагента Підприємства - ТзОВ «Річтер Трейд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому правочини, здійснені ТОВ «Річтер Трейд» за період з вересень - грудень 2012 року та січень 2013 року мають ознаки безтоварності, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Окрім того зазначено, що ТзОВ «Річтер Трейд» самостійно не могло виробити реалізовану Підприємству соняшникову олію. Висновки ДПІ ґрунтуються на акті ДПІ у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 року №146/3-22-30-38315747 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Річтер Трейд», код ЄДРПОУ 38315747 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року».

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством занижено податок на прибуток за 4 кв. 2012 року на суму 1 780 416,00 грн.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704 (далі-Положення).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами здачі-приймання робіт та іншими письмовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача, між Підприємством (Покупець) та ТзОВ «Річтер Трейд» (Постачальник) укладено договори №РЧ-06/15 від 30.10.2012 року та №РЧ-06/16 від 07.11.2012 року, умовами яких передбачено, що Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує відповідно до умов даного договору соняшникову олію, наливом.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача та це підтверджено актами прийому-передачі до згаданих Договорів, товар передавався/приймався на складі ТзОВ Миколаївське підприємство МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина». На підтвердження оплати за придбану олію соняшникову, ДПІ та суду надано виписки по особових рахунках платника. В подальшому зазначений товар було передано комісіонеру - ТзОВ «Європейська інвестиційна група», яка реалізувала його WESTMARK TRADE LIMITED на підставі Договору комісії №3010-1К від 30.10.2012 року, що підтверджується актами прийому-передачі до Договору, кінцевими звітами комісіонера, актами здачі-прийняття робіт, контрактом №ЕІ-3010-К від 30.10.2012 року, актами прийняття-передачі товару згідно Контракту, рахунками фактури та вантажно-митними деклараціями, які надавались до перевірки та долучені до матеріалів справи.

Як зазначили представники позивача, у відповідності до вимог пунктів 4.1 та 4.3 Договорів №РЧ-06/16 від 07.11.2012 року та №РЧ-06/15 від 30.10.2012 року та актів прийому-передачі, товар знаходився на складі ТзОВ Миколаївське підприємство МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» та не транспортувався до його продажу WESTMARK TRADE LIMITED.

На виконання умов поставок олії соняшникової у жовтні 2012 року ТзОВ «Річтер Трейд» виписано податкову накладну №8 від 30.10.2012 року, на загальну суму 5 484 017,80 грн., з яких сума ПДВ - 914 002,97 грн. та податкову накладну від 31.10.12 року №9 на загальну суму 326 227,90 грн., з яких сума ПДВ - 54 371,32 грн.

Факт поставки товару підтверджується актами прийому-передачі, засвідчених підписами відповідальних осіб Підприємства та ТОВ «Річтер Трейд»: згідно акта прийому-передачі №1 від 30.10.2012 року Постачальник передав, Покупець прийняв Товар - соняшникову олію, урожаю 2012 року, наливом, відповідної торгової якості у кількості 568,292 тон.; згідно акт прийому-передачі №2 від 31.10.12 року на загальну суму 326 227,90 грн., сума ПДВ - 54 371,32 грн., згідно якого Постачальник передав, Покупець приняв Товар - соняшникову олію, урожаю 2012 року, наливом, відповідної торгової якості у кількості 33,806 тон. Місце передачі товару згідно двох актів - м. Миколаїв, склад ТОВ Миколаївське підприємство МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина». Ціна за 1 тону товару з ПДВ - 9 650,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 608,33 грн.

Згідно виписки банку від 12.12.12 року №7553 у сумі 4 964 417,56 грн. та від 29.01.2013 року №7986 у сумі 845 828,14 грн. здійснено оплату за отриманий товар.

Як це зазначено в акті перевірки, придбання соняшникової олії в бухгалтерському обліку відображено проведенням Д-т 281 К-т 631 на суму 4 841 871,41 грн.; нарахування ПДВ: Д-т 6441 К-т 631 на суму 968 374,29 грн.; здійснено оплату за отриманий товар Д-т 631 К-т 311 на суму 5 810 245,70 грн. Відповідно до представлених документів (картки рахунку 631 з ТзОВ «Річтер Трей» - згідно договору №РЧ-06/15 за 01.09.2012 по 31.01.2013р. оплата за олію соняшникову здійснено в повному обсязі. Станом на 31.01.2013 рік заборгованість відсутня.

На виконання умов поставок олії соняшникової у жовтні 2012 року ТзОВ «Річтер Трейд» виписано податкову накладну від 23.11.12р №20 на загальну суму 4 363 556,30грн., з яких сума ПДВ - 727 259,38 грн.

На підтвердження факту поставки соняшникової олії у листопаді 2012 року суду надано акт прийому-передачі від 23.11.12р №1 на загальну суму 4 363 556,30 грн., сума ПДВ - 727 259,38 грн. Згідно даного акта Постачальник передав, Покупець приняв соняшникову олію, наливом, у кількості 452,182 тон. Товар передано/прийнято у кількості 452,182 тон на складі ТОВ Миколаївське підприємство МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» (Дніпро-Бузький морський порт), м. Миколаїв, вул.Морська, 63. Ціна за 1 тону товару з ПДВ - 9 650,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 608,33 грн.

Оплату за отриманий товар здійснено 10.12.12 року, що підтверджується випискою банку №7503 у сумі 3 748 576,44 грн.

Як це зазначено в акті перевірки, придбання соняшникової олії в бухгалтерському обліку відображено проведенням: Д-т 281 К-т 631 на суму 3 636 296,92 грн.; нарахування ПДВ: Д-т 6441 К-т 631 на суму 727 259,38 грн.; здійснено оплату за отриманий товар Д-т 631 К-т 311 на суму 3 748 576,44 грн.

Аналізуючи умови Договорів від 30.10.2012 року №РЧ-06/15 та від 07.11.2012 року №РЧ-06/16, складені учасниками господарської операції бухгалтерські та податкові документи вбачається, що умови Договору сторонами були виконані, оскільки поставлялась соняшникова олія врожаю 2012 року, наливом по узгодженій сторонами Договору ціні з дотриманням умов поставки: ЕХW зі складу ТОВ «Миколаївське підприємство МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» (Дніпро-Бузький морський порт) згідно «Інкотермс» в редакції 2000 року за винятком застережень, прямо передбачених даним договором.

Податкові накладні №8 від 30.10.2012 року та №9 від 31.10.2012р. включено до Єдиного реєстру податкових накладних та віднесено Підприємством суму ПДВ по них до податкового кредиту жовтня 2012 року; податкову накладну №20 від 23.11.2012 року включено до Єдиного реєстру податкових накладних та віднесено Підприємством суму ПДВ по ній до податкового кредиту січня 2011 року.

В податковому обліку до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів Підприємством включено у 4 кв. 2012 року на суму 8 478 168,00 грн.

Окрім того, факт здійснення поставки соняшникової олії за Договорами підтверджується Сертифікатом якості, виготовленого на замовлення ТзОВ «Річтер Трей» 23.10.2012 року.

На переконання суду, вище перелічені первинні документи є належними підтвердженнями здійснення господарських операцій між Підприємством та ТзОВ «Річтер Трей» та достатньою підставою для твердження про відповідність цих документів вимогам Закону №996, та є підставою формування змін в податковому обліку по придбаних товарах.

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які засвідчують як факт придбання товару у ТзОВ «Річтер Трей» так і факт реалізації придбаного товару - контрагенту Підприємства: WESTMARK TRADE LIMITED на підставі Договорів комісії, вантажних митних декларацій, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків-фактур, звітів комісіонера, зовнішньо економічних контрактів, в наслідок чого отримано прибуток.

Аналізуючи долучені до матеріалів справи документи вбачається, що реалізація придбаного товару здійснювалася за цінами, які перевищували ціну, зазначену у Договорах та первинних документах складених по операціях з ТзОВ «Річтер Трей».

Товар, який був предметом Договорів, не обмежений в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит, а також право сформувати витрати у четвертому кварталі 2012 року в сумі 8 478 168,00 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні деклараціями з ПДВ та податку на прибуток за спірний період.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2003 року Господарські операції, які досліджувались судом, узгоджуються з предметом діяльності Підприємства.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, ТзОВ «Річтер Трей» - контрагент Підприємства не знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також що у такого не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів. Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення нікчемних угод.

Доказів того, що спірні господарські операції в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

Слід зауважити, що згідно з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії та ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Як вбачається з акта перевірки Підприємства від 05.07.2013р. № 291/22- 10/32568603 в основу висновків щодо нікчемності правочинів з ТзОВ «Річтер Трей» покладено акт ДПІ у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 року №146/3-22-30-38315747 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Річтер Трейд», код ЄДРПОУ 38315747 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року», в ході якої використовувалась облікова справа даного контрагента та акти ДПІ зустрічних перевірок контрагентів ТзОВ «Річтер Трейд», та не досліджувались ДПІ жодні первинні документи цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Як зазначено в акті перевірки, ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Інтергал - Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Річтер Трейд» (код ЄДРПОУ 38315747) за період вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року за наслідком якої складено акт від 19.04.2013 року №175/22-40/32568603, який став підставою про донарахування ПДВ всього 1 602 984,00 грн (з яких основний платіж 1 068 656,00 грн., та фінансові санкції 534 328,00 грн. та зменшено від'ємне значення на 499 942,00 грн. по взаєморозрахунках ТзОВ «Річтер Трейд».

Згідно з приписами ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року у справі №813/3897/13-а за позовом Підприємства про оскарження донарахованих зобов'язань за наслідком складення акта від 19.04.2013 року №175/22-40/32568603, яка залишена без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року № 876/9125/13, встановлено реальність господарських операцій з ТзОВ «Річтер Трейд» та скасовано донараховані зобов'язання по ПДВ.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «Річтер Трейд» вищевказаного товару мали реальний характер. Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» 2294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2013р. №0000912210/11425 прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходу у Львівській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривень) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 03.09.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.