Рішення № 33286219, 29.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Васильченко О.Г.

Категорія 24 Доповідач Песоцька Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Попової С.А., Ткаченко Т.Б.

при секретарі Бельченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-22» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Жилье-22» (далі ТОВ «Жилье-22») звернулося до суду з даним позовом. У заяві зазначено, що відповідачі зареєстровані і проживають у квартирі АДРЕСА_1, але з 1 січня 2008 року по 1 березня 2013 року не в повному обсязі здійснюють оплату послуг позивача з утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 4036,76 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 березня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ТОВ «Жилье-22» заборгованість за період з 1 серпня 2009 року по 1 березня 2013 року в розмірі 2926,92 грн. та відшкодування витрат на судовий збір у розмірі 229,40 грн.

ОСОБА_3, не погоджуючись з даним рішенням суду, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, провадження у справі закрити, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 і її представників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтримали доводи скарги, пояснення представників ТОВ «Жилье-22» ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які заперечували проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є наймачем квартири АДРЕСА_1, в якій, крім неї, зареєстрована і проживає ОСОБА_4 Відповідно до договору від 21 березня 2005 року, укладеного між ТОВ "Жилье-22" та ЖБК "Авангард", ТОВ "Жилье-22" обслуговує будинок АДРЕСА_1 та прибудинкову територію. 18 квітня 2011 року за заявою ТОВ "Жилье-22" Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області було видано судовий наказ про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі 2251 грн. 68 коп., який скасовано ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2011 року судовий наказ скасовано.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що між сторонами склались відносини, які регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач надавав відповідачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а відповідачі зобов'язані такі послуги оплатити. При цьому судом стягнута з відповідачів заборгованість в межах строку позовної давності.

З висновком суду частково не можна погодитись.

Зі справи вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 і її донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Квартира знаходиться в ЖБК «Авангард», членом якого є ОСОБА_3, яка сплатила пайовий внесок за квартиру.

З пояснень ОСОБА_3 та протоколу судового засідання Бершадського районного суду Вінницької області щодо розгляду судового доручення про допит ОСОБА_4 (а.с.34-35) вбачається, що ОСОБА_4 з 1997 року не проживає у місті Маріуполі і не користується спірною квартирою.

Згідно ст. 15 Закону України «Про власність» (який був чинним на час сплати пайового внеску) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

З урахуванням зазначених обставин та заперечень ОСОБА_3 проти позову щодо ОСОБА_4, судова колегія вважає необхідним застосувати ч. 3 ст. 303 ЦПК України, згідно з якою апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення і скасувати рішення суду в частині задоволення позову до ОСОБА_4, яка не є власником квартири і користувачем послуг позивача та ухвалити в цій частині рішення про відмову у позові до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за обслуговування будинку та прибудинкової території.

Підстав для скасування рішення суду в решті частини не встановлено.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтями 20, 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_3 посилалась на відсутність договору між нею та позивачем про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, відсутність доказів надання таких послуг та занедбаність будинку.

Проте, згідно договору на технічне обслуговування будинку від 21 березня 2005 року, укладеного між ТОВ «Жилье-22» та ЖБК «Авангард», ТОВ «Жилье-22» прийняло на себе зобов'язання з обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території (а.с.8-9).

Згідно даних позивача (а.с. 57-76, 91-103), виписки з особового рахунку ОСОБА_3 надавалась послуга з обслуговування будинку та прибудинкової території, однак, споживач не здійснювала їх оплати згідно затверджених у встановленому порядку тарифів.

Згідно із наданого позивачем розрахунку сума її заборгованості за період із серпня 2009 року по березень 2013 року становить 2926,92 грн.

Нормами Житлового Кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено, що виконавець повинен надавати акти виконаних робіт щомісячно щодо фактично наданих послуг споживачу.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавче умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Частиною 4 ст. 18 Закону передбачений обов'язок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів.

У матеріалах справи відсутні акти-претензії, складені та підписані у встановленому законом порядку, тому з висновком суду про надання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а відтак щодо стягнення з відповідачки оплати наданих послуг колегія суддів погоджується.

Відповідно до Статуту ТОВ «Жилье-22» метою діяльності товариства є здійснюване власними силами, з притягненням спеціалізованих організацій та підприємств утримання, ремонт та технічна експлуатація житлових споруд будинку за кошти членів кооперативу (а.с.54).

Суд належним чином оцінив пояснення позивача щодо надання відповідачці послуг будинку АДРЕСА_1 та фактичного споживання нею цих послуг і відповідно до цього належним чином вирішив питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки боргу з оплати отриманих послуг з урахуванням положень про позовну давність.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка посилається на обставини, якими обґрунтовувала незгоду з позовом і які перевірялись судом. Доводів, які б спростовували висновки суду в зазначеній частині рішення не наведено.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 березня 2013 року скасувати в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 і у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-22» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

Це ж рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье-22» заборгованості за період з 1 серпня 2009 року по 1 березня 2013 року у розмірі 2926 грн. 92 коп. і відшкодування витрат на судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді