Постанова № 33285806, 29.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 р. Справа № 805/11677/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ясинувата

про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості перед бюджетом по єдиному податку в розмірі 1 333,20 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Ясинуватська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості перед бюджетом по єдиному податку в розмірі 1 333,20 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суд від 21.08.2013р. здійснено заміну неналежного позивача Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на належного - Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Правовою підставою стягнення заборгованості представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, ст.ст. 14, 20, 41, 291, 293, 298 Податкового кодексу України. Зазначає, що борг у відповідача виник у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб, який на день звернення до суду з даним позовом не сплачений, тому просив позовні вимоги задовольнити.

Позивачем надано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Підпунктом 191.1.1 п. 191.1 ст. 19 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., передбачено, що податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 191.1.15, 191.1.33 п. 191.1. ст. 19 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цим Кодексом та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із вимогами п. 63.5. ст. 60 цього Кодексу всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи в органах державної податкової служби згідно з цим Кодексом.

При цьому відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Фізичні особи згідно із нормами п. 15.1. ст. 15 цього Кодексу є платниками податків (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

З наведених норм вбачається, що їх приписи не виокремлюють поняття «фізичної особи - підприємця» і поняття «фізичної особи» з огляду на статус платника податків, тому, суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби має право на підставі п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу з фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, взята на облік в Ясинуватській ОДПІ 05.09.2012р., перебувала на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить корінець свідоцтва платника єдиного податку (арк. справи 5 - 8).

Згідно з п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, серед яких друга група - це фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Кодексу ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно з абз. 2) п. 293.2 ст. 293 Кодексу фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 2 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011р. № 1675, свідоцтво видається безстроково виключно суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам.

Відповідачу було видано свідоцтво платника єдиного податку серія НОМЕР_2, що підтверджується корінцем вказаного свідоцтва (арк. справи 10).

Відповідачем подано до податкового органу заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, в яких він просить перевести його на спрощену систему оподаткування з 01.10.2012р. та з 10.01.2013р. та обирає 2 групу платників податку (арк. справи 11 - 12).

Сума податку до сплати у встановленому у відсотковому відношенні в розмірі 20% складала 215,00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2012 року - 1 073,00 грн.). та 229,40 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2013 року - 1 147,00 грн.).

На порушення вказаних пунктів та згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання з єдиного податку.

Внаслідок несплати податкового зобов'язання утворилася заборгованість з єдиного податку у сумі 1 333,20 грн., яка підтверджується позивачем копією особового рахунку, розрахунком суми боргу (арк. справи 9, 24 - 25).

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу була направлена податкова вимога від 21.11.2012р. № 148, яка направлена відповідачу поштою, про що свідчить копія поштового повідомлення (арк. справи 16).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості перед бюджетом по єдиному податку в розмірі 1 333,20 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 1 333,20 грн. на р/р № 31513970700097, код отримувача 18050400, МФО 834016, ОКПО 37544440, отримувач Ясинуват. УК/м. Ясинувата ГУДКСУ у Донецькій області/18050400.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.