Постанова № 33285570, 23.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2013 р. Справа №805/8513/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:35

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Державного підприємства «Донецька залізниця»

до

Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про

скасування пункту 34 вимоги від 09.04.2013 № 05-05.1-10-14/3915

за участю представників сторін:

від позивача - Манерова Ю.В. - за довіреністю,

Попова І.С.- за довіреністю,

від відповідача Гриненко М.А. - за довіреністю,

30.04.2013 Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування окремих пунктів вимоги від 09.04.2013 № 05-05.1-10-14/3915.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В. від 07.05.2013 провадження у справі №805/6291/13-а за вказаним позовом було відкрито.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2013 позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» були роз'єднані в окремі провадження, внаслідок чого матеріали позовної заяви Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування окремих пунктів вимоги від 09.04.2013 № 05-05.1-10-14/3915 в частині скасування пункту 34 вимоги передані на розгляд судді Толстолуцькій М.М.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечували проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 34 вимоги від 09.04.2013 № 05-05.1-10-14/3915.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття вимоги службовими особами державної фінансової інспекції є проведення завищених витрат по оплаті праці керівникам виробничих підрозділів, внаслідок виплати доплати за суміщення посади прибиральника, яка не передбачена і не затверджена штатними розписами, на суму 16 899, 76 гривень, та як наслідок, зайво перераховано внесків до держаних цільових фондів на суму 6 356, 04 гривні, що призвело матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 23 255, 80 гривень.

Позивач вважає, що діяв відповідно до Положень про умови оплати праці працівників залізничного транспорту, затверджених Наказами Укрзалізниці № 171-Ц від 12.03.2009 року, № 098-Ц від 24.03.2011 року, де в пункті 8 начальнику дистанції надається право вводити для працівників доплати за суміщення професій без обмеження розмірів доплат.

Також зазначив, що відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1971 року працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад). Розміри доплат за суміщення професій (посад) встановлюється на умовах, передбачених у колективному договорі, тому виплату доплат керівникам виробничих підрозділів за суміщення обов'язків прибиральника на суму 16 899, 76 гривень вважає такою, що не суперечить діючому законодавству.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Донецька залізниця» встановлено, проведення завищених витрат по оплаті праці керівникам виробничих підрозділів внаслідок виплати доплати за суміщення посади прибиральника на суму 16 899,76 гривень (в т.ч. 2011-5 445, 97 гривень, з 01.01.2012 по 30.09.2012 - 11453,79 гривень), при тому, що в таких виробничих підрозділах, як тягові підстанції, посаду прибиральника не передбачено і не затверджено штатними розписами протягом 2010-2012 років, як наслідок, зайво перераховано до державних цільових фондів внесків на суму 6 356,04 гривень ( в т.ч. за період 2011-2 048, 22 гривні, з 01.01.2012 по 30.09.2012 - 4 307, 77 гривень). Відповідач зазначив, що відповідно до штатних розписів дистанції на 2010-2012 роки професія прибиральника на тягових підстанціях відсутня, фонд оплати Державним підприємством «Донецька залізниця» на відповідні професії не затверджений, що не відповідає вимогам п. 8 Наказів Укрзалізниці від 12.03.2009 № 171-Ц, від 24.03.2011 № 098-Ц, де вказано, що надання доплати за суміщення професій (посад) здійснюється за рахунок і в межах економії фонду оплати праці, створений за тарифними ставками( посадовими окладами) вивільнених працівників. Робить висновок, що п. 34 Вимоги ДФІ в Донецькій області від 09.04.2013 № 05-05.1-10-14/3915 прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства та в межах компетенції, визначеної законами України.

Судом встановлено, що позивач - Державне підприємство «Донецька залізниця», є юридичною особою, заснованою на державній власності, включена до ЄДРПОУ за номером 22006090.

Відповідач Державна фінансова інспекція в Донецькій області. Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Статтею 8 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що контрольно-ревізійні управління в областях виконують такі функції: проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Згідно зі ст.10 наведеного Закону відповідач наділений правами, в тому числі, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.7 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на IV квартал 2012 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 01.04.2010 по 01.10.2012 року. З 10.12.2012 року ревізію було зупинено, у зв'язку з проведенням зустрічних звірок, про що повідомлено листом Держфінінспекції в Донецькій області від 07.12.2012 № 05-05.1-10-14/14319 та поновлено з 13.12.2012 про що повідомлено листом Держфінінспекції в Донецькій області від 13.12.2012 № 05-05.1-10-14/14604. Ревізію зупинено з 25.12.2012 для проведення зустрічних звірок. Ревізію поновлено з 15.01.2013 та закінчено 19.02.2013 року, за наслідками ревізії складено акт від 26.02.2013 року № 05.1-16/01, який підписано залізницею із запереченнями.

На підставі акту ревізії та відповідно до статті 10 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачем 09.04.2013 року сформовано вимогу № 05-05.1-10-14/3915 щодо усунення виявлених ревізією порушень.

Предметом спору у даній справі є: пункт 34 вимоги, яким зобов'язано стягнути 16 899,76 гривень зайво виплачених виплат, з осіб, яки їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст..ст.127, 136 КЗпП України, чи в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплат коштів у сумі 16 899,76 гривень у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-16 КЗпП, провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти у сумі 6 356, 04 гривні.

Правовою підставою для прийняття вимоги визначені норми пункту 1.5, п.1.6 статті 7; п.1.3 ст.23; п.1.1, п.4.5 ст.51; п.6 ст.58 та стаття 116 Бюджетного кодексу України, пункти 12, 20, 22, 46 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. №228, п.1 ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», порушення яких спричинило зайве виділення бюджетних коштів по КЕКВ1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» на суму 4 934,00 грн., у т.ч. за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 на суму 34,00 грн. та за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 на суму 4 900,00 грн. Операції, проведені з порушенням чинного законодавства, призвели до зайвого виділення бюджетних коштів на загальну суму 6 224,00 грн. по КФК 010116 «Орган місцевого самоврядування» КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд погоджується з висновками відповідача та зазначає наступне.

Суміщення професій (посад) - це виконання працівником поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією чи посадою на тому самому підприємстві, в установі, організації протягом установленої законодавством тривалості робочого дня. Враховуючи це - при суміщені професій (посад) відбувається доповнення трудової функції робітника шляхом її розширення. За суміщення законодавством передбачено доплату.

Суд погоджується з позивачем, що стаття 105 КЗпП дає можливість підприємству вводити порядок суміщення професій(посад) за умовами передбаченими у колективному договорі та оформленими наказом.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. №1545 «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

Відповідно до частини 2 статті 8 ЗУ «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету визнаються КМУ.

Суд не приймає доводів позивача, що Постанова Ради міністрів СРСР від 04.12.1981 р. №1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» може застосовуватись з питань, які не врегульовані законодавством України, не суперечать законам України та Конституції тому, що саме стаття 105 КЗпП врегульовує питання оплати праці при суміщенні професій(посад).

Законодавчо визначення суміщення в Україні не існує. Отже в цій частині необхідно керуватися Постановою Ради міністрів СРСР від 04.12.1981 р. №1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)».

Стаття 105 КЗпП врегульовує питання оплати праці при суміщенні професій(посад), а саме: працівникам які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією(посадою) без звільнення зі своєї основної роботи, проводиться доплата за суміщення професій(посад).

Правова конструкція суміщення професій(посад) виходить з того, що суміщуванна посада чи робоче місце за відповідною професією є в штатному розписі, але не заповнене, тобто залишається вільним.

Генеральна Угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки від 09.11.2010 року підписана Головою Ради професійної спілки залізничників В. Ткачовим зазначає, що за суміщення професій(посад) доплата одному працівнику не обмежується максимальним розміром, і встановлюється в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою і окладом суміщуванної посади працівника.

Отже, аналізуючи норми законодавства, суд дійшов висновку, що основною передумовою суміщення є наявність відповідних робочих місць, посад, штатних одиниць. Відсутність вакансій означає відсутність відповідних посадових окладів, тарифних ставок, та унеможливлює поєднання цієї посади і, як наслідок, встановлення за це доплати.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного пункту вимоги, з огляду на що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 34 вимоги від 09.04.2013 № 05-05.1-10-14/3915 - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23 серпня 2012 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 серпня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.