Постанова № 33284865, 30.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 р. Справа № 804/10206/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача - від відповідача №1 від відповідача №2 ОСОБА_3; Борисенко А.О. (дов. у справі); Козінін В.Ю., Третьяков М.О.(дов. у справі); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Гголовного управління МВС України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського районного відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Дніпропетровській області №1564 від 12.07.2013 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника СДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_3;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Дніпропетровській області про звільнення із служби в органах внутрішніх справ №199 о/с дск від 12.07.2013 року;

- визнати нечинним та скасувати запис №2 від 12.07.2013 року про звільнення зі служби в ОВС у трудовій книжці ОСОБА_3;

- поновити ОСОБА_3 на посаді начальника СДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС у званні майора міліції з 12.07.2013 року;

- зобов'язати ГУМВС України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 12.07.2013 року по день фактичного поновлення на посаді;

- забезпечити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді відповідно до п.3 ч.1 ст. 256 КАС України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за 1 місяць відповідно до п.2 ч.1 ст. 256 КАС України;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір сплачений за подання адміністративної позовної заяви у розмірі 34,41 грн. та судовий збір сплачений за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі 114,70 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що наказ №1564 ГУМВС України в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника СДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_3», на підставі якого було його звільнено, є незаконним та підлягає скасуванню. Так, позивачем не було допущено прогулу 06.06.2013 року, оскільки він знаходився у поліклініці ДУМВС у Дніпропетровській області з метою проходження обстеження та отримання відповідної довідки. Позивач, перебуваючи на лікарняних, не мав змоги рапортами повідомляти керівництво про його місцезнаходження, тому всі довідки про перебування на лікарняних передавав у відділ кадрів через своїх колег. Необхідність виїзду за межі Дніпропетровської області змусив вкрай важкий стан здоров'я та відсутність належних умов для лікування на території Дніпропетровської області. Крім того, за час перебування на службі позивач сумлінно виконував свої посадові обов'язки, про що свідчить 15 заохочень, не мав жодного дисциплінарного стягнення у вигляді усного зауваження, письмового зауваження, попередження, догани, суворої догани, попередження про неповну посадову відповідність, тощо.

Ухвалою суду від 01.08.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/10206/13-а та призначено на 27.08.2013 року та витребувано докази, які зазначені в заяві про забезпечення доказів від 29.07.2013 року.

23.08.2013 року представником відповідача надано витребувані судом докази.

27.08.2013 року в судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про залучення до участі у справі другого відповідача - Дніпропетровський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, оскільки одна з позовних вимог стосується саме останнього суб'єкта.

Позивач проти задоволення даного клопотання не заперечував.

Ухвалою суду від 27.08.2013 року залучено Дніпропетровський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області до участі в даній справі в якості другого відповідача, розгляд справи відкладено на 30.08.2013 року.

В судовому засіданні 30.08.2013 року представник відповідача №1 проти позову заперечував та надав письмові заперечення проти адміністративного позову мотивовані тим, що підставою для звільнення був наказ ГУМВС України в Дніпропетровській області №1564 від 12.07.2013 року, підставою видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_3 став висновок службового розслідування від 11.07.2013 року за фактом перевірки правомірності знаходження на лікарняному начальника сектору ДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_3 та виїзду на лікування за межі Дніпропетровської області без дозволу керівництва Дніпропетровського РВ та ГУМВС України в Дніпропетровській області, а також не виходу на служу 06.06.2013 року. Службовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_3 було допущено порушення службової дисципліни,що виразилось у невиході на службу 06.06.2013 року без поважних причин, не інформування керівництва районного відділу про знаходження на лікарняних з 23.05.2013 року по 03.07.2013 року, виїзду за межі Дніпропетровської області без дозволу керівництва районного відділу та Головного управління, невиконанні вимог Присяги працівника ОВС, Дисциплінарного статуту ОВС України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України.

Крім того, представник відповідача №1 в судовому засіданні надав суду клопотання про допит в якості свідків начальника Дніпропетровського РВ - ОСОБА_8 та дільничного терапевта лікарні ГУМВС України в Дніпропетровській області - ОСОБА_9.

Судом дане клопотання відхилене, оскільки в матеріалах справи є всі відомості та документи щодо питань, які відповідач №1 хотів поставити свідкам.

Представники відповідача №2 проти позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні.

Позивач на позовних вимогах наполягав та просив суд їх задоволити.

Заслухавши присутніх позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

відповідно до статті 1 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, а статтею 7 даного Закону зазначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. При цьому згідно до ст. 20 Закону України "Про міліцію" працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Судом встановлено, що майор міліції ОСОБА_3 проходив службу на посаді начальника сектора ДСБЕЗ Дніпропетровського районного відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області з 22.01.2013 року.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується законодавством про ці органи, в тому числі Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року, Дисциплінарним Статутом ОВС, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, Присягою працівника ОВС, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991 року, Кодексом честі працівника ОВС України, затвердженим наказом МВС України №18 від 11.01.1996 року, Етичним кодексом працівника ОВС України, затвердженим рішенням колегії МВС України №7км/8 від 05.10.2000 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2013 року начальник Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області полковник міліції ОСОБА_8 подав рапорт т.в.о. начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області полковнику міліції Троценку В.О., в якому доповів, що начальник СДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області майор міліції ОСОБА_3 починаючи з 25.05.2013 року перебував на лікарняних по 5 діб у медичних закладах охорони здоров'я м. Дніпропетровська з 25.05.2013 року по 18.06.2013 року. 18.06.2013 року без направлення поліклініки ГУМВС був транспортований приватною клінікою АРК до ТОВ «Поліклініки ОСОБА_13», Бахчисарайського району, с. Куйбишево. В подальшому, 24.06.2013 року, виписаний, в теперішній час на службу не з'явився. Просив призначити проведення службової перевірки щодо вирішення питання перебування ОСОБА_3 в ОВС.

29.06.2013 наказом №1424 ГУМВС України в Дніпропетровській області «Про організацію проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом правомірності знаходження на лікарняному у період з 25.05.2013 року по 29.06.2013 року начальника сектору ДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_3, та виїзду на лікування за межі Дніпропетровської області без дозволу керівництва Дніпропетровського РВ та ГУМВС України в області, а також не виходу на службу 24.06.2013 року.

11.07.2013 року затверджено начальником ГУМВС України у Дніпропетровській області висновок про результати службового розслідування за фактом правомірності знаходження на лікарняному у період з 25.05.2013 року по цей час начальника сектору ДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_3 та виїзду на лікування за межі Дніпропетровської області без дозволу керівництва Дніпропетровського РВ та ГУМВС України в області, а також не виходу на службу 25.06.2013 року, яким факт порушення службової дисципліни начальнико сектору ДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС майором міліції ОСОБА_3, що виразилось у невиході 06.06.2013 року без поважних причин, невиконання вимог вказівки МВС України від 29.01.2004 року №851/Пв «Про порядок звільнення від службових обов'язків, через тимчасову непрацездатність осіб рядового і начальницького складу ОВС», наказу ГУМВС від 20.07.2010 року №1219 «Про налагодження системи обліку та контролю за порядком видачі лікарняних листів працівникам ОВС ГУМВС», щодо не інформування керівництва районного відділу про знаходження на лікарняних з 23.05.2013 року по 03.07.2013 року, виїзду за межі Дніпропетровської області без дозволу керівництва районного відділу та Головного управління, невиконання вимог Присяги працівника ОВС України, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року№155, знайшов своє підтвердження.

Тому, за порушення службової дисципліни начальника сектору ДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_3 визначено звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом №1564 від 12.07.2013 року ГУМВС України в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника сектору ДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_3 наказано звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

На виконання наказу №1564 від 12.07.2013 року наказом №199 о/с дск від 12.07.2013 року ГУМВС України в Дніпропетровській області «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_3 начальника сектора ДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС з 12 липня 2013 року звільнено в запас Збройних сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Не погоджуючись з діями та рішенням відповідачів, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Згідно пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;

г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;

д) через службову невідповідність;

є) за порушення дисципліни;

ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації);

и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, у період 23.05.2013 року по 05.06.2013 року позивач знаходився на лікарняному з діагнозом гострого холецистопанкреатиту, про що свідчить виписний епікриз з медичної картки стаціонарного хворого №5028/472 міської клінічної лікарні №16, хірургічне відділення №1 та довідка.

Для підтвердження тимчасової непрацездатності у зазначений період, наступного дня після виписки з міської клінічної лікарні №16, а саме: 06.06.2013 року позивач звернувся до поліклініки ГУМВС у Дніпропетровській області для отримання відповідної довідки.

06.06.2013 року лікарем поліклініки ГУМВС у Дніпропетровській області видано довідку про те, що ОСОБА_3 мав тимчасову непрацездатність з 23.05.2013 року по 05.06.2013 року.

Таким чином, враховуючи, що поліклініка є підвідомчим медичним закладом ГУМВС України в Дніпропетровській області, 06.06.2013 року позивач не допускав прогулу, тобто, не був відсутнім на робочому місці без поважних причин понад 3 годин.

В період з 07.06.2013 року по 17.06.2013 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина №6 м. Дніпропетровська», що підтверджується довідкою №4 від 17.06.2013 року та виписаним епікризом №7321 з діагнозом церебральний судинний криз.

18.06.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровської міської лікарні №7 з діагнозом гострий бронхіт, але 18.06.2013 року був транспортований ТОВ «Медекспрес плюс» до клініки лікаря ОСОБА_13, АР Крим, Бахчисарайський район, селище Куйбишева, вул. Больнична, №1, в зв'язку з чим 20.06.2013 року був виписаний із Дніпропетровської міської лікарні №7.

В період з 18.06.2013 року по 24.06.2013 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в клініці лікаря ОСОБА_13 з діагнозом Ш:F.48.9, про що свідчить довідка №6 від 24.06.2013 року.

Як вбачається з пояснень оперуповноваженого сектору ДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС ОСОБА_12,двоюрідним братом ОСОБА_3 було передано довідку про те, що позивач знаходиться на лікуванні в клініці лікаря ОСОБА_13, дану довідку було передано в відділ кадрів.

Таким чином співробітники відповідача №2 знали про місцезнаходження ОСОБА_3 та причину його відсутності на робочому місці.

В період з 25.06.2013 року по 03.07.2013 року ОСОБА_3 перебував на лікуванні в КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради».

Відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України 02.07.2013 року членами комісії було здійснено виїзд до комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради» з метою отримання пояснень від ОСОБА_3 щодо його знаходження з 23.05.2013 року на лікарняному, не інформування керівництва районного відділу про місцезнаходження та виїзду без направлення поліклініки ГУМВС на лікування й дозволу керівництва ГУМВС України в області до АР Крим, що ще раз свідчить про обізнаність відповідача №2 про знаходження позивача на лікарняному.

ОСОБА_3 посилаючись на ст. 63 Конституції України, що є його правом, від надання будь-яких письмових пояснень відмовився, що підтверджується актом від 02.07.2013 року №7/2748, який позивач відмовився підписати.

Представником відповідача-1 наданий витяг з наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 20.07.2010 р. № 1219 «Про налагодження системи обліку та контролю за порядком видачі лікарняних листів працівникам органів внутрішніх справ ГУМВС», проте не надано доказів ознайомлення всіх працівників міліції Дніпропетровської області, в тому числі й позивача, зі змістом цього наказу. А також не надано доказів доведення змісту цього наказу до позивача.

Отже, суд доходить висновку про необізнаність позивача щодо існування наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 20.07.2010 р. № 1219 «Про налагодження системи обліку та контролю за порядком видачі лікарняних листів працівникам органів внутрішніх справ ГУМВС» та існування особливих умов повідомлення у разі лікування у закладах охорони здоров'я інших відомств.

Щодо ненадання позивачем своєму керівництву рапортів про перебування на лікарняному, то позивач зазначив, що у зв'язку з хворобою не мав такої можливості, тому повідомляв про своє лікування відповідачів телефоном та через інших осіб.

Навіть незважаючи на вищезазначене, позивач перебував на лікуванні в медичних закладах в період з 23.05.2013 року по 03.07.2013 року, що підтверджено довідками та виписними епікризами.

Порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 р. № 552.

Суд розцінює дії ГУМВС України в Дніпропетровській області та Дніпропетровського РВ як упереджене ставлення щодо проведеного службового розслідування, а тому накази ГУ МВС України в Дніпропетровській області №199 о/с дск та № 1564 від 12.07.2013 р., прийняті на підставі службового розслідування, є передчасними та необґрунтованими.

В супереч положенням Дисциплінарного статуту та Інструкції №552, письмові пояснення у позивача під час проведення розслідування не відбирались з висновками службового розслідування його не ознайомлювали, з наказом №199 о/с дск від 12.07.2013 року та атестаційним листом ознайомили лише 13.07.2012 року, що є порушенням відповідачем норм діючого законодавства, зокрема, порядку проведення службового розслідування та порушення прав позивача.

Жодних письмових доказів в підтвердження пояснень відповідача №2 про те, що позивач повідомлявся про висновок службового розслідування шляхом надіслання відповідних документів на його адресу кур'єрською поштою, суду не надано.

Відповідач №1 в своїх запереченнях на позовну заяву звертає увагу на те, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійної етики, бере на себе моральні зобов'язання визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності, бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності. Рішення про звільнення позивача прийнято з врахуванням того, що останній перед звільненням з ОВС притягався до дисциплінарної відповідальності 10 разів.

Згідно довідки щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності майора міліції ОСОБА_3 за час проходження служби дійсно 10 разів притягався до дисциплінарної відповідальності, однак, усі дисциплінарні стягнення було знято відповідними наказами.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного Статуту ОВС України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного Статуту визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи не неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Дисциплінарним Статутом ОВС України (ст. 5) та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (ст. 23) передбачено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним Статутом.

Відповідно до ч. 10 ст.14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень.

Згідно ч.12 ст.14 Дисциплінарного статуту, у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Суд критично ставиться до доводів відповідачів, оскільки, як вбачається з довідки, позивач притягався до дисциплінарної відповідальності працюючи в Красногвардійському районному відділі, крім того, всі дисциплінарні стягнення було знято. Будучи начальником сектору ДСБЕЗ Дніпропетровського районного відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області до дисциплінарної відповідальності не притягався. Отже, станом на момент проведення службового розслідування і прийняття оскаржуваного наказу про звільнення зі служби позивач не мав жодного дисциплінарного стягнення.

Одночасно, суд приймає до уваги та вважає встановленим, що позивач за час роботи в органах внутрішніх справ виявив себе як висококваліфікований фахівець, про що свідчать чисельні грамоти та подяки.

Таким чином, суд, враховуючи його попередні характеристики, заохочення та нагороди, приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад дисциплінарного правопорушення, що виключає застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС.

Також, застосування відразу до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, без наявності у нього більш м'яких заходів дисциплінарного стягнення, є передчасним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначено в Законі України "Про державну службу".

Разом із тим, статтею 9 Закону України "Про державну службу" визначено коло осіб, правовий статус яких регулюється Конституцією та спеціальними законами України. До таких осіб належать Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, голови постійних комісій Верховної Ради України та їх заступники, народні депутати України, Премєр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, Голова та члени Конституційного Суду України, Голова та судді Верховного Суду України, Голова та судді вищого спеціалізованого суду України, Генеральний прокурор України та його заступники.

Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу", якщо інше не передбачено законами України, серед яких закони "Про міліцію", "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" тощо.

За загальним правилом, під час вирішення справ досліджуваної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Таким чином, суд вважає, що майора міліції ОСОБА_3 необхідно поновити на посаді начальника сектору ДСБЕЗ Дніпропетровського районного відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 КАСУ визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАСУ зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що відповідачами не доведено правомірність своїх дій, на час розгляду справи позивача не поновлено на займаній посаді, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 70-71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського районного відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу - задоволити повінстю.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Дніпропетровській області №1564 від 12.07.2013 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника СДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_3.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Дніпропетровській області про звільнення із служби в органах внутрішніх справ №199 о/с дск від 12.07.2013 року.

Визнати нечинним та скасувати запис №2 від 12.07.2013 року про звільнення зі служби в ОВС у трудовій книжці ОСОБА_3.

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника СДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС у званні майора міліції з 12.07.2013 року.

Зобов'язати ГУМВС України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 12.07.2013 року по день фактичного поновлення на посаді.

Забезпечити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді відповідно до п.3 ч.1 ст. 256 КАС України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за 1 місяць відповідно до п.2 ч.1 ст. 256 КАС України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 149,11 грн.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук