Постанова № 33284815, 02.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2013 р. (12:02) Справа №801/5828/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретар судового засідання Устінової І.В., представника позивача Шабрацької Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2013 року № 000239150 про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 421188,66 грн. по податковим декларація за травень 2012 року - 166666,67 грн., червень 2012 року - 36666,67 грн., липень 2012 року, серпень 2012 року - 34521,99 грн. Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення, яке він просить визнати протиправними та скасувати прийняте на підставі висновків, які вказані в акті перевірки № 600/15/31395365 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Кронос» ЄДРПОУ 31395365 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з наступними СГД: ФОП ОСОБА_2 іпн НОМЕР_1 за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» іпн. 373115626574 за червень 2012 року за період з 01.05.2012 року по 31.08.2012 року. Позивач у своїх поясненнях наполягає на тому, що ним при здійсненні господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» по угодам не порушувався публічний порядок та не завдавалась шкода державі, укладені договори не було визнано недійсними у порядку, передбаченому чинним законодавством. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 року № 000239150 прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 02.08.2013 р., підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання, яке відбулось 02.08.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою (том 1 а.с. 145), заперечення на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в м. Алушті АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в м. Алушті АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» (далі ТОВ «Кронос») зареєстровано виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 06.11.201 року та має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 31395365, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 449103 (том 1 а.с. 29), довідкою з Єдиного реєстру підприємств та організацій України АБ № 836195 (том 1 а.с. 31).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків у ДПІ в м. Алушті з 09.11.2001 року за № 11-К, що підтверджується довідкою № 180/29-015 від 25.06.2011 року (том 1 а.с. 33) та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100344512 від 21.11.2001 року (том 1 а.с. 32).

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що у період з 25.01.2013 року по 26.01.2013 року було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Кронос» ЄДРПОУ 31395365 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з наступними СГД: ФОП ОСОБА_2 іпн НОМЕР_1 за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» іпн 373115626574 за червень 2012 року за період з 01.05.2012 року по 31.08.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.05.2013 №600/15/31395365 (том 1 а.с. 5-11).

Суд зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, які відображені у акті перевірки, а саме п. 198.6, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року встановлено заниження від'ємного значення та податкового кредиту по постачальниками ФОП ОСОБА_2 іпн НОМЕР_2 за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» іпн 373115626574 за червень 2012 року за період з 01.05.2012 року по 31.08.2012 року у розмірі 121188,66 грн. в тому числі по періодах: травень 2012 року 166666,67 грн., червень 2012 року - 36666,67 грн., липень 2012 року 183333,33 грн., серпень 2012 року 31521,99 грн.

ТОВ «Кронос» подало до ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС заперечення до акту перевірки, у якому оскаржує висновки акту від 07.05.2013 №600/15/31395365.

ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС, розглянув заперечення, листом № 1882/10/15 від 18.05.2013 року надала відповідь, відповідно до якої висновки за актом перевірки від 07.05.2013 №600/15/31395365 вважає правомірними та залишає без змін (том 1 а.с. 12-14)

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Алушті АР Крим ДПС України винесено податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 року № 000239150 про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 421188,66 грн. по податковим декларація за травень 2012 року - 166666,67 грн. червень 2012 року, 36666,67 грн. липень 2012 року, 34521,99 грн. серпень 2012 року (том 1 а.с. 15).

Не погодившись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.05.2013 року № 000239150.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Алушті АР Крим ДПС України податкового повідомлення - рішення від 20.05.2013 року № 000239150, судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що висновки про порушення позивачем положень Податкового кодексу України зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К».

Так у акті перевірки відповідачем вказано, що контрагент позивача ФОП ОСОБА_2 відсутній за юридичною адресою, а також по цьому контрагенту триває процедура банкрутства, що підтверджується висновками акту перевірки ФОП ОСОБА_2 № 2238/17-04/НОМЕР_1 від 14.12.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, у зв'язку з чим укладені між позивачем та цим контрагентом правочини є фіктивними, вчинені без наміру створення правових наслідків. Контрагент позивача ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К», згідно висновків акту про неможливість проведення перевірки ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» з питань взаємовідносин з ТОВ «Кронос» № 1967/22-70/37311563 від 14.11.2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС також не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, у зв'язку з чим відповідач вважає, що укладені між позивачем та цим контрагентом правочини є фіктивними, вчинені без наміру створення правових наслідків.

Тобто, згідно висновків відповідача первинні документи ТОВ «Кронос» по угодам з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» за період що перевірявся мають формальний (фіктивний) характер, та не мають бути прийняті для обліку господарської діяльності підприємства.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даних контрагентів, а саме акти надані ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС акт перевірки ФОП ОСОБА_2 № 2238/17-04/НОМЕР_1 від 14.12.2012 року та акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» з питань взаємовідносин з ТОВ «Кронос» № 1967/22-70/37311563 від 14.11.2012 року наданий ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС.

Судом при дослідженні документів встановлено, що позивач дійсно мав у період що перевірявся господарські взаємовідносини з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К».

Між ТОВ «Кронос» - Замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - Підрядником було укладено Договір підряду № 0086.Д-158-02 від 03.03.2012 року.

Згідно умов договору Підрядник - ФОП ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання виконати роботи передбачені Додатками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 (укладка мармуру, укладка натурального каменю, облицювання цоколя гранітом, облицювання огорожі гранітом, облицювання столиків мармуром, облицювання природним каменем вхідної групи СПА, облицювання підлоги рецепшина блока СПА,) до цього Договору об'єкту «Друга черга Готельного комплексу «Кримська Рив'ера», розташованого за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 2 та передати їх результати замовнику в установлений даним Договором строк, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи у порядку передбаченому даним Договором.

Пунктом 2.4 Договору визначено порядок оплати по Договору, оплата здійснюється наступним чином:

- перший авансовий платіж в сумі 1000000,00 грн. (один мільйон гривень) 00 копійок, у тому числі ПДВ (20%): 166666 гривень 67 копійок, протягом 3 (трьох) банківських днів від дати підписання Сторонами цього Договору, на підставі виставленого рахунку-фактури;

- другий авансовий платіж в сумі 130000,00 грн. (сто тридцять тисяч гривень) 00 копійок, у тому числі ПДВ (20%) 21666,67 грн., на підставі виставленого рахунку-фактури.

Решта коштів сплачується Замовником щомісячно на підставі Актів приймання-передачі виконаних робіт складених за формою Виконавчого акту та Довідок про вартість виконаних робіт складених за формою КБ-3, підписаних Сторонами по фактично виконаним об'ємам робіт, за вирахуванням суми, отриманої шляхом ділення суми наданого Замовником авансового платежу, згідно даного Договору, по кількості календарних місяців, відведених Сторонами для їх виконання згідно п. 3.1. Договору.

На виконання умов зазначеного Договору ФОП ОСОБА_2 виконало роботи та надало ТОВ «Кронос» наступні податкові накладні:

- податкова накладна № 1 від 07.05.2012 року, загальний обсяг поставки 1000000,00 грн., сума без ПДВ 833333,33 грн., сума ПДВ 166666,67 грн. (а.с. 45);

- податкова накладна № 2 від 11.06.2012 року, загальний обсяг поставки 130000,00 грн., сума без ПДВ 108333,33 грн., сума ПДВ 21666,67 грн. (а.с. 47);

- податкова накладна № 5 від 29.08.2012 року, загальний обсяг поставки 207131,91 грн., сума без ПДВ 172609,95 грн., сума ПДВ 34521,99 грн. (а.с. 49).

Між ТОВ «Кронос» - Замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - Підрядником було укладено Договір підряду № 24/07/12 від 24.07.2012 року.

Згідно умов договору Підрядник - ФОП ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання виконати роботи передбачені Додатками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 (укладка мармуру в зоні № 1 «Басейн», укладка сходів з мармуру в зоні 2 «Хамам», укладка мармуру в зоні № 3 «Ресепшен», укладка мармуру на сходи радіальні СПА, укладка мармуру в зоні № 5 хол у сходів хамам, укладка мармуру в зоні № 6 «коридор біля Ресепшен», монтаж столешниці в зоні № 2 «хамам», укладка мармуру в зоні сходів хамам на 1-ому поверсі) до цього Договору на об'єкті «Друга черга Готельного комплексу «Кримська Рив'ера», розташованого за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 2 та передати їх результати замовнику в установлений даним Договором строк, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи у порядку передбаченому даним Договором.

Пунктом 2.4 Договору визначено порядок оплати по Договору, оплата здійснюється наступним чином:

- авансовий платіж в сумі 1100000,00 грн. (один мільйон гривень) 00 копійок, у тому числі ПДВ (20%): 183333,33 грн., протягом 3 (трьох) банківських днів від дати підписання Сторонами цього Договору, на підставі виставленого рахунку-фактури;

- кінцевий платіж, протягом 3 банківських днів від дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт складених за формою Виконавчого акту та Довідок про вартість виконаних робіт складених за формою КБ-3.

На виконання умов зазначеного Договору ФОП ОСОБА_2 виконав роботи та надало ТОВ «Кронос» наступні податкові накладні:

- податкова накладна № 5 від 30.07.2012 року, загальний обсяг поставки 11000000,00 грн., сума без ПДВ 916666,67 грн., сума ПДВ 183333,33 грн. (а.с. 69);

Податкові накладні ФОП ОСОБА_2 надані ТОВ «Кронос», виписані на загальну суму 2437131,91 грн., сума без ПДВ складає 2030943,25, ПДВ - 34521,99 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Кронос» відповідно до умов договорів здійснило оплату виконаних робіт у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку, а саме:

- виписка банку №1026 від 07.05.2012 року загальна сума 1000000,00 грн., у тому числі ПДВ 166666,67 грн. (том 46);

- виписка банку №688 від 11.06.2012 року загальна сума 130000,00 грн., у тому числі ПДВ 21666,67 грн. (а.с. 48);

- виписка банку №1171 від 29.08.2012 року загальна сума 207131,92 грн., у тому числі ПДВ 34521,99 грн. (том 50);

- виписка банку №970 від 30.07.2012 року загальна сума 1100000,00 грн., у тому числі ПДВ 183333,33 грн. (том 70).

Тобто, оплата за виконані ФОП ОСОБА_2 роботи позивачем здійснена у повному обсязі.

Судом досліджені надані позивачем у підтвердження виконання робіт проектна документація Готельного комплексу «Кримська Рив'ера», фотографії виконаних робіт, а також акти прийому виконаних підрядних робіт № 1 від 23.10.2012 року (а.с. 51-53), акт прийому виконаних підрядних робіт № 1 від 23.08.2012 року (а.с. 54-56), прийому виконаних підрядних робіт № 1 від 31.07.2012 року (а.с. 57-60) за Договором № 0086.Д-15828.02 від 03.05.2012 року, акт приймання-передачі майна № 1 від 30.10.2012 року за Договором № 0086.Д-15828.02 від 03.05.2012 року (а.с. 61-62), акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 25.10.2012 року (а.с. 71-73), акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 25.08.2012 року (а.с. 71-73) за Договором №24/07/12 від 24.07.2012 року.

Судом встановлено, що між ТОВ «Кронос» - Замовником та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» - Виконавцем було укладено Договір постачання № 216 від 01.08.2011 року (том 1 а.с. 196-197), відповідно до вказаного Договору № 26/2012 від 26.07.2012 року на виготовлення та постачання фрагментів виробів малих архітектурних форм (а.с. 77-78).

Згідно вказано договору в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, Виконавець бере на себе обов'язки:

- виготовити та передати у власність замовника вироби малих архітектурних форм згідно Додатку № 1 «Специфікація виробів та робот» до Договору;

- здійснити роботи по встановленню та монтажу виробів на Об'єкті будівництва «Друга черга готельного комплексу «Кримська Рив'єра», а Замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт відповідно до умов Договору, прийняти та оплатити роботи.

Згідно п. 2.2. договору встановлений порядок оплати виконаних робіт, а саме:

перший авансовий платіж у розмірі 90000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 15000,00 грн. на протязі 5 робочих днів від дати підписання договору на підставі рахунку, виставленого Виконавцем.

Кінцевий платіж здійснюється замовником на протязі 5 банківських днів після підписання сторонами Виконавчого акту виконаних робіт.

Позивач здійснив оплату виконаних робіт, що підтверджується випискою банку № 799 від 27.06.2012 року на суму 90000,00 грн., у тому числі ПДВ 15000,00 грн. (а.с. 79).

Судом досліджені надані позивачем у підтвердження виконання робіт проектна документація Готельного комплексу «Кримська Рив'ера», фотографії виконаних робіт, акт № ЕМ-0211 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 80).

Таким чином, суд робить висновок, що факт реальність та товарність спірних господарських операцій здійснення ТОВ «Кронос» з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 2437131,91 за травень, червень, липень, серпень 2012 року та з ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» за червень 2012 року за червень 2012 року підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Кронос».

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Алушті в АР Крим встановлено завищення від'ємного значення та податкового кредиту по постачальникам ФОП ОСОБА_2 іпн НОМЕР_2 за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» іпн 373115626574 за червень 2012 року за період з 01.05.2012 року по 31.08.2012 року у розмірі 121188,66 грн. в тому числі по періодах: травень 2012 року 166666,67 грн., червень 2012 року - 36666,67 грн., липень 2012 року 183333,33 грн., серпень 2012 року 31521,99 грн.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ у м. Алушті АРК вказаний висновок було зроблено на підставі того, що за результатами взаємовідносин позивача по угодам із ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К», що визнані як нікчемні правочини.

В акті перевірки податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Кронос» господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К», у зв'язку з тим, що вони не знаходяться за юридичними та фактичними адресами, відносно ФОП ОСОБА_2 відкрито провадження по справі про банкрутство, а угоди позивача за період що перевірявся зі вказаними контрагентами признані нікчемними.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення від'ємного значення та податкового кредиту по постачальникам ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» у розмірі 121188,66 грн. за період, що перевірявся.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям ТОВ «Кронос» з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» сформований за травень-серпень 2012 року, отже до спірних правовідносин щодо заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаним контрагентом у вказані періоди підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України від 02.10.2012 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2. , п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К», останні були зареєстровані як платники ПДВ, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, (а.с. 98 та 107) позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, були дотримані положення Податкового Кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом досліджені надані позивачем документи, що свідчать про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К», про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3 (а.с. 97), виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців НОМЕР_4 (а.с. 95-96), крім того позивачем доведено, що ФОП ОСОБА_2 має ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України для здійснення господарської діяльності, пов'язаній із створення об'єктів архітектури серії АВ № 515262 (а.с. 99-100). Державна реєстрація ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 252858 (а.с. 103), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 410049 (а.с. 104), ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» має ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України для здійснення господарської діяльності, пов'язаній із створення об'єктів архітектури серії АГ № 577561 (а.с. 105-106).

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» та припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця бабич І.Ю. на момент укладення угод з позивачем.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказано ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагентів позивача ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К», а відносно ФОП ОСОБА_2 вказано що лише відкрито провадження про банкрутство, що не може бути підставою вважати, що підприємницька діяльність ОСОБА_2 на момент укладення договорів та здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем була припинена.

З аналізу укладених між позивачем та контрагентами договорів та інших первинних бухгалтерських документів вбачається, що вони мають необхідні реквізити.

Отже контрагенти позивача, як юридичні особи, були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мав, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Суд зазначає, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплаті) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку цього податку, а не контрагент такої особи. Уразі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями ТОВ «Кронос» з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за перевіряємий період на суму 121188,86 грн. правомірно та обґрунтовано.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані акту перевірки ФОП ОСОБА_2 № 2238/17-04/НОМЕР_1 від 14.12.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, акту про неможливість проведення перевірки ТОВ «ЛСП Енергомонтаж К» з питань взаємовідносин з ТОВ «Кронос» № 1967/22-70/37311563 від 14.11.2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагента позивача, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а саме фіктивності укладених угод відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Разом з цим, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2013 року № 000239250 було занижено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 421188,66 грн. по податковим декларація за травень 2012 року - 166666,67 грн. червень 2012 року, 36666,67 грн. липень 2012 року, 34521,99 грн. серпень 2012 року.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 20.05.2013 року № 000239250 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням № 860 від 22.05.2013р. (а.с. 2).

Під час судового засідання, яке відбулось 02.08.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 07.08.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 20.05.2013 року № 000239250.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» (АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 22-а, ЄДРПОУ 23191935) 2294,00 судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.