Ухвала суду № 33284747, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2013 р. м. Київ К/800/2981/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012

у справі № 2а-5353/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ространснафтопродукт») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Феодосійська ОДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2012 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2012 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт перевірки № 534/1-23-60-35234346 від 16.11.2011.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 241, п. 249.1, п. 249.4 ст. 249, п. 250.2 ст. 250 розділу VIII Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено екологічний податок в сумі 418706,83 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 418706,83 грн; крім того, контролюючий орган зазначив, що в податковій декларації ТОВ «Ространснафтопродукт» з екологічного податку за 2 квартал 2011 року не вірно вказані обсяги реалізованого палива та суму податку.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Екологічний податок» на загальну суму 418707,83 грн., в тому числі 418706,83 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами зазначено, що відповідач ґрунтує свою позицію на тому, що оскільки, ТОВ «Ространснафтопродукт» не здійснює роздрібну торгівлю паливом, а здійснює оптову торгівлю, то на підставі пп.241.2.1 п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України, він є податковим агентом і, згідно п.241.1 ст.241 Податкового кодексу України, повинен утримувати та сплачувати до бюджету податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення під час реалізації палива.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з паливно-мастильних матеріалів, які реалізовані ТОВ «Ространснафтопродукт» контрагентами вже утримано екологічний податок та від імені такого платника та за його рахунок перераховано відповідну суму до бюджету.

Однак з таким висновком суд апеляційної інстанції помилково не погодився, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 240.2 ст. 240 Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлені ст. 244 Податкового кодексу України.

Статтею 241 Податкового кодексу України встановлено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Пунктом 241.1 ст. 241 Податкового кодексу України передбачено, що податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

В той же час, пунктом 241.2 даної статті визначено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Згідно п. 18.1 ст. 18 даного Кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Тобто, податковий агент з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити утримання суми екологічного податку з вартості кожної тони палива, що була (буде) реалізована кінцевому споживачу -платнику екологічного податку лише один раз.

Судом вірно зазначено, що утримання екологічного податку можливе шляхом включення його в ціну палива, по якій реалізується платнику екологічного податку -кінцевому споживачеві.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «Ространснафтопродукт» у ІІ кварталі 2011 року придбано паливо у суб'єктів господарювання, які займаються імпортом та оптовою торгівлею паливом, в наступному об'ємі: у ТОВ «Мар-Трейд»придбано 5 433,874тон бензину; у ТОВ «Фактор Енергогруп» придбано 8 836,300 тон дизпалива; у ТОВ «Мар-Трейд» придбано 4 835,089 тон дизпалива; у ТОВ «Укрхімпром» придбано 1 925,618 тон дизпалива; у Ocean Energy FZE (United Arab Emirates) придбано 8436,586 тон дизпалива.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано належним чином завірені ВМД, видаткові накладні та акти приймання-передачі.

Крім того, в матеріалах справи наявні листи ТОВ «Хімічна компанія «Укрхімпром» №48/НК від 20.02.2012, ТОВ «Мар-Трейд» №7 від 10.01.2012, ТОВ «Фактор Енергогруп» №16/ф від 18.01.2012.

Судом зазначено, що з листа № 48/НК від 20.02.2011 вбачається, що відвантажене в ІІ кварталі 2011 року дизельне паливо в кількості 1925,618 тон було імпортоване ТОВ «ХК «Укрхімпром». Останній також зазначає, що при реалізації палива на території України в ціну включений екологічний податок в сумі 15,00 грн. за 1 тону. Нарахований екологічний податок по відвантаженому паливу в розмірі 28 884,27 грн. включений в загальну суму екологічного податку за ІІ квартал 2011 року в сумі 309 915,00 грн., та відображений в податковій декларації за ІІ квартал 2011 року і сплачений до бюджету 18.08.2011.

З листа № 7 від 10.01.2012 вбачається, що ТОВ «Мар-Трейд» є податковим агентом з екологічного податку, а в ціну товару, відвантаженого на позивача в ІІ кварталі 2011 року вже включено екологічний податок (за дизпаливо в сумі 72 526,335 грн., за бензин не етильований в сумі 184 751,716 грн.). Як зазначає ТОВ «Мар-Трейд», нарахований податок задекларовано в податковій декларації з екологічного податку, що подана до Феодосійської МДПІ та сплачено до бюджету у встановлений законом строк.

З листа № 16/ф від 18.01.2012 вбачаться, що за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 на користь позивача було реалізовано 8 836,00 тон дизпалива за відповідними ВМД. Зазначене дизпаливо було імпортовано на митну територію України ТОВ «Фактор Енергогруп». Таким чином, як зазначає останній, на митній території України ТОВ «Фактор Енергогруп» є першим оптовим продавцем зазначеного дизельного палива. Окрім того Підприємство у своєму листі зазначає, що при реалізації дизпалива на позивача ним вже здійснено утримання екологічного податку, що підтверджується звітною декларацією з екологічного податку за ІІ квартал 2011 року, додатком №2 до вказаної декларації, а факт сплати коштів підтверджується платіжним дорученням №0000106255 від 18.08.2011.

Судом встановлено, що дизельне пальне продавалось ТОВ «Ространснафтопродукт» в ІІ кварталі 2011 року шляхом оптової торгівлі, при чому, ТОВ «Ространснафтопродукт» не придбавало його у виробника на території України, а також не імпортувало його на територію України.

Паливо було придбане у контрагентів, що не є виробниками нафтопродуктів, а займають саме оптову торгівлю паливом, в тому числі і імпортом нафтопродуктів.

Судом встановлено, що контрагенти позивача, які продавали позивачу паливо сплатили відповідні суми екологічного податку, докази чого наявні в матеріалах справи.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у позивача відсутній обов'язок сплачувати екологічний податок, тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова