Ухвала суду № 33284687, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2013 р. м. Київ К-41463/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010

у справі № 2а-10648/09/8/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства „УКпостач"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в

Автономній Республіці Крим,

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними дій, визнання нечинним податкового

повідомлення - рішення та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „УКпостач" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій, визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та спонукання до виконання певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіці Крим від 22.02.2010 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64140 грн., визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000122304/0 від 06.08.2009, № 0000122304/1 від 28.08.2009, про зменшення Закритому акціонерному товариству „УКпостач" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64140 грн., зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіці Крим надати Відділенню Державного казначейства у м. Красноперекопську Головного управління Державного казначейства України в Автономної Республіці Крим висновок із зазначенням суми в розмірі 64140 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „УКпостач".

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку податкової декларації позивача за квітень 2009 року та складено акт № 966/23-4/30169718/92 від 30.08.2009.

Перевіркою встановлено, що включення податку на додану вартість у загальному розмірі 1346,66 грн. у періоді, що перевірявся здійснено позивачем у порушення вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, - або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).

А тому позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закону України „Про податок на додану вартість" пов'язує право на його виникнення.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати відповідний висновок про відшкодування бюджетної заборгованості, як це передбачено пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Розглядаючи в цій частині спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зміст позовних вимог свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 17 КАС України предметом оскарження до адміністративного суду можуть бути рішення (нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням змісту наведених правових положень та приписів пп. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, суди попередніх інстанцій не врахували, що заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права на отримання платником податку бюджетного відшкодування і не підлягають розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений же пп. 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Визначений законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції цих органів, порядок реалізації якої не може визначатися інакше як цими органами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-10648/09/8/0170 слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати в частині зобов'язання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіці Крим надати Відділенню Державного казначейства у м. Красноперекопську Головного управління Державного казначейства України в Автономної Республіці Крим висновок із зазначенням суми в розмірі 64140 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „УКпостач" із закриттям провадження в цій частині, в іншій частині постанову та ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 157, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-10648/09/8/0170 скасувати в частині зобов'язання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіці Крим надати Відділенню Державного казначейства у м. Красноперекопську Головного управління Державного казначейства України в Автономної Республіці Крим висновок із зазначенням суми в розмірі 64140 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „УКпостач" із закриттям провадження в цій частині.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-10648/09/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко